Постанова № 25781822, 30.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8813/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Кисельові К.П.

за участю: представник позивача - Буртова К.Д.

представник відповідача - Киричок О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Трансмаш»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним рішень та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Трансмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, оформлене листом № 14065/10/14-016 від 17.07.2012р. про відмову у відстроченні оплати (погашення) векселя Серії АА № 2033992;

- визнати незаконною та скасувати податкову вимогу №10 від 19.07.2012р. винесену Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги щодо визнання незаконними рішень відповідача, зазначивши на визнанні протиправними рішень відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову у подовжені строку оплати (погашення) векселю, оформлене листом № 14065/10/14-016 від 17.07.2012р. є протиправним та винесеним відповідачем із перевищенням своїх повноважень та порушенням норм діючого законодавства, тому що Наказ Державної податкової адміністрації України від 25.02.2002р. № 83 «Про затвердження Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» був діючим на час звернення до відповідача про продовження строку на погашення простого векселя, а тому відповідач повинен був надати відповідь на лист позивача у відповідності до Наказу № 83.

Крім того, відповідачем при винесені вимоги №10 від 19.07.2012р. не було дотримано жодних умов щодо винесення податкової вимоги, тому що суму у розмірі 799 300 грн. позивач не декларував у складі податкових зобов'язань у податковій декларації, а також відповідачем не виносилось податкове повідомлення - рішення на зазначену суму, яка була б не погашене позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позов у яких зазначив, що на момент звернення позивача з заявою про продовження терміну сплати (погашення) векселю від 20.04.12 Серії АА №2033992 норма закону яка б регулювала порядок такого продовження була відсутня.

Крім того, відповідач зазначив, що оскарження листа як засобу обміну інформації не входить до переліку вимог які, передбачені положеннями ст.105 КАС України, може містити адміністративний позов, а сам лист не є актом з якого виникають суб'єктивні права та юридичні обов'язки та бути оскаржений у суді не може.

Оскільки лист не є владно-управлінським актом за змістом, вимога про оскарження листа СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську ДПС від 17.07.12 №14065/10/14-016 у судовому порядку суперечить нормам діючого законодавства і є неправомірною.

Відповідно до пп. 14.1.204. ст. 14 Податкового кодексу України - простий вексель, авальований банком, - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ банку сплатити після настання строку платежу визначену суму векселедержателю. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до Державного бюджету України відповідну суму коштів і є податковим зобов'язанням, визначеним векселедавцем самостійно і узгодженим з дня взяття на облік векселя контролюючим органом за місцезнаходженням векселедавця.

Відповідно до ст.59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Таким чином, підприємству ПрАТ «Трансмаш» відповідно до норм діючого законодавства сформовано та надіслано податкову вимогу від 19.07.12 №10 на суму 799300,00 грн., яку вручено 25.07.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Трансмаш» має код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ (ідентифікаційний код: 04832737).

Місцезнаходження суб'єкта господарювання: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 17.

Позивачем, згідно зовнішньоекономічного договіру № 12-01Р від 15.03.2012р., укладеного із ТОВ «Текспаро Грузия» (Грузия) на митну територію України була ввезена залізнична машина Duomatic (ВПР) - 09-32СSМ. Відповідно до умов контракту предметом договору є виконання ремонту залізничної машини, а саме: ремонт ходових візків та колісних пар, ремонт двигуна, системи підбивних блоків, заміна комп'ютерної частини, ремонт підйомно-рихтувального пристрою, ремонт пневматичної та електричної системи, фарбування машини, реставрація контрольної кабіни і кабіни машиніста та інші ремонті роботи згідно Технічного завдання.

Ввезення залізничної машини на митну територію України підтверджено вантажною митною декларацією № 110100000/2012/813355 від 20.04.2012р.

Позивачем при ввезені давальницької сировини за договором № 12-01Р від 15.03.2012р. був виданий простий авальований вексель Серії АА № 2033992 від 20.04.2012р. на суму 100 000 доларів США із строком сплати до 18.07.2012р., який був авальований Дніпропетровським регіональним відділенням ПАТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, при ввезенні давальницької сировини, Позивачем не сплачувалось ввізне мито та податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (який був чинним на момент ввезення залізничної машини на територію України) - операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду згідно з УКТ ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції, при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виготовленої з неї готової продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини у вартості готової продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини та витрати по доставці цієї сировини до виконавця.

Відповідно до ст. 299 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-ІУ (який діяв на момент ввезення давальницької сировини) переробка на митній території України -митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Згідно ст. 231 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-ІУ кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується. Операції щодо переробки товарів можуть включати: 1) власне переробку товарів; 2) обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари; 3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання; 4) використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Таким чином, ввезення залізничної машини на територію України за вказаним контрактом відбувалось у митному режимі переробки та здійснювалось у порядку, передбаченому Законом «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця: простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Згідно ч. 9 ст. 2 Закону - підставою для митного оформлення давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання), авізованого (взятого на облік) органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця, та копії зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини.

Аналогічні норми були передбачені п. 206.2.5. ст. 206 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент ввезення давальницької сировини Позивачем) - у разі розміщення товарів у митному режимі переробки на митній території України податок не підлягає сплаті. При цьому повне умовне звільнення надається за умови надання на суму податкового зобов'язання простого авальованого векселя та за умови вивезення продуктів переробки з митної території України у визначений строк. У разі якщо платник податку не подає простого авальованого векселя, податкове зобов'язання сплачується на загальних підставах. Випуск, обіг та погашення простих векселів здійснюються у порядку, визначеному законодавством, яке регулює здійснення операцій з давальницькою сировиною.

Відповідно до ч. 12 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (який був чинним на момент ввезення залізничної машини на територію України) порядок видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселів (письмових зобов'язань) встановлюється Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Вказаний порядок, а саме «Порядок видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» був затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 83 від 25.02.2002р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 березня 2002р. за N 248/6536 (далі Порядок № 83).

Так, у зв'язку з великим обсягом ремонтних робіт, що є предметом вказаного контракту та неможливістю Позивачем закінчити вказані роботи у строк, на який видавався вексель, та відповідно неможливістю вивезення готової продукції за межі України та погашення векселю, Позивач листами від 10.07.12р. № 400 (направлено поштою) та повторним листом від 13.07.12р. № 406 звернувся до Відповідача із заявою про подовження терміну сплати (погашення) векселю Серії АА № 2033992 від 20.04.2012р.

Проте, Відповідач своїм рішенням, оформленим листом № 14065/10/14-016 від 17.07.2012р. відмовив Позивачу у подовженні строку оплати (погашення) векселю обґрунтовуючи своє рішення тим, що: - «Листом Державної податкової служби України від 06.06.12р. № 15682/7/22-3317 повідомлено, що з 1 червня 2012 набуває чинності Митний кодекс України від 13 березня 2012 № 4495-УІ, у зв'язку із чим втрачає чинність Закон України 15.09.1995 № 327/95-ВР «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та Наказ Державної податкової адміністрації України від 25.02.02 № 83 «Про затвердження Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видасться суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», нормами яких передбачено надання дозволу на відстрочення оплати векселів або погашення письмових зобов'язань суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах на умовах податкового кредиту, до настання строку фактичного відвантаження готової продукції іноземному замовнику.

Таким чином, в зв'язку з втратою чинності вищенаведених нормативних актів відсутні законодавчі підстави для відстрочення оплати векселів».

Проте, суд вважає, що рішення Відповідача про відмову у подовжені строку оплати (погашення) векселю, оформлене листом № 14065/10/14-016 від 17.07.2012р. є неправомірним та винесеним Відповідачем із перевищенням своїх повноважень та порушенням норм діючого законодавства.

Так, Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» дійсно втратив чинність відповідно до Митного кодексу України, що набув чинності з 01.06.2012р. Втрата чинності вказаного Закону обумовлена тим, що врегульовані ним правовідносини стали предметом регулювання Митного кодексу України.

Статтею 149 Митного кодексу України № 4495-УІ від 13.03.2012р. передбачено, що поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу митного органу за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи.

Тобто із набуттям чинності Митним Кодексом України № 4495-УІ від 13.03.2012р. видача підприємством, що ввозить давальницьку сировину, векселю, як умови звільнення від оподаткування, взагалі не передбачене.

Разом з тим, у п.5 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України № 4495-УІ від 13.03.2012р. вказано, що заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.

Таким чином, у зв'язку із тим, що відповідно до умов Митного кодексу України видання векселю при ввезені давальницької сировини не передбачено, то законодавцем безумовно було залишено в силі Порядок № 83, який є на цей час єдиним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини щодо вже виданих підприємствами векселів, та є необхідним для закінчення заходів з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочатих та не завершених до дня набрання чинності цим Кодексом.

Крім того, листі Державної податкової служби України від 06.06.12р. № 15682/7/22-3317, на який послався Відповідач при наданні відповіді Позивачу, стосовно скасування саме Порядку № 83 нічого не зазначено.

Так, відповідно до пп. 21, 22 Порядку № 83 відповідні органи державної податкової служби можуть давати дозвіл на відстрочення оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання) окремим суб'єктам господарської діяльності, які здійснюють операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Державна податкова інспекція може давати дозвіл на відстрочення оплати (погашення) векселя на термін, що не перевищує 90 днів, який у разі подальшої потреби може бути подовжений шляхом видачі суб'єкту господарської діяльності нового дозволу на відстрочення оплати векселя.

Відстрочення оплати (погашення) векселя надається в межах одного бюджетного року. Загальний термін відстрочення оплати (погашення) векселя не може перевищувати 270 днів.

При цьому дозвіл на відстрочення погашення письмового зобов'язання надається на термін не більше 90 днів.

Для відстрочення оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання) векселедавець не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення терміну, на який видано вексель (письмове зобов'язання), має звернутися до державної податкової інспекції, у якій він зареєстрований як платник податків, з письмовою заявою про таке відстрочення та із зобов'язанням про подальше погашення векселя (письмового зобов'язання).

У заяві зазначається термін, на який векселедавець просить відстрочення, та обґрунтовується його необхідність (у разі потреби - долучаються підтверджувальні документи).

Відповідно до п. 23 Порядку № 83 у разі звернення до державної податкової інспекції у встановлені в попередньому пункті терміни начальник (заступник начальника) державної податкової інспекції зобов'язаний протягом п'яти робочих днів розглянути заяву і прийняти рішення про відстрочення оплати (погашення) векселів (письмових зобов'язань) або про відмову у відстроченні. Заявник по закінченні терміну розгляду повідомляється про прийняте рішення в письмовій формі.

Пунктом 24 Порядку № 83 передбачено, що рішення приймається з обов'язковим урахуванням висновку про фінансовий стан заявника, що готується відповідним структурним підрозділом державної податкової інспекції, на який покладено виконання цих функцій наказом по державній податковій інспекції. Висновок зберігається у справі платника податків разом із заявою.

Згідно п. 25 Порядку № 83 у висновку про фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності необхідно обов'язково вказати: стан розрахунків з бюджетом; платоспроможність; наявність заборгованості за експортно-імпортними операціями; своєчасність подання податкових декларацій і розрахунків, декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що знаходяться за межами України, та інших обов'язкових для подання до державної податкової інспекції форм звітності.

Відповідно до п. 26 Порядку № 83 при прийнятті рішення про відмову у відстроченні оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання) заявник по закінченні терміну розгляду повідомляється про прийняте рішення з обгрунтуванням причин відмови.

Відповідач у своєму листі № 14065/10/14-016 від 17.07.2012р., як на підставу для відмови у наданні дозволу на відстрочення оплати (погашення) векселю посилається на факт втрати чинності Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» та Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.02.02 № 83 «Про затвердження Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Разом із тим, не дивлячись на те, що Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» втратив чинність у зв'язку із набуттям чинності Митним кодексом України від 13 березня 2012р. № 4495-УІ, - Порядок № 83 був чинним на час звернення Позивача.

Так, саме зазначеним Порядком № 83 (а не Законом) урегульовані правовідносини щодо подовження та відстрочення оплати (погашення) векселів, які були видані підприємствами при ввезенні давальницької сировини. Окрім того, саме вказаним Порядком № 83 передбачена форма Дозвілу на відстрочення оплати векселю (Додаток № 5 до Порядку).

Вказаним Порядком № 83 дійсно передбачено право, а не обов'язок податкового органу подовжувати оплату векселю. Разом із тим, Порядком № 83 чітко передбачено підстави відмови у подовжені строку оплати за векселем.

Проте, Відповідач, фактично відмовив Позивачу лише на тій підставі, що Порядок № 83 втратив чинність, що не відповідає дійсності.

Разом із тим, Порядком № 83 (п. 23, 24) передбачене обов'язкове дослідження фінансового стану підприємства та підготовка висновку про фінансовий стан заявника, що готується відповідним структурним підрозділом державної податкової інспекції, на який покладено виконання цих функцій наказом по державній податковій інспекції.

Відповідачем зазначені умови не були досліджені, а отже рішення Відповідача від 17.07.12 за №14065/10/14-016 про відмову у подовжені оплати векселю, було прийнято не на підставах, передбачених Порядком № 83, а тому вимога від 19.07.2012р. №10 про сплату Позивачем податкового боргу в сумі 799 300,00 грн. винесена передчасною.

Також, доводи Відповідача проте, що оскарження листа СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську ДПС від 17.07.12 №14065/10/14-016, як засобу обміну інформації не входить до переліку вимог які, передбачені положеннями ст.105 КАС України, що може містити адміністративний позов, а сам лист не є актом з якого виникають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, а тому бути оскаржений у суді не може - суд розцінює критично.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 ч.4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Листом СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську ДПС від 17.07.12 №14065/10/14-016 Позивачу було саме відмовлено у подовжені строку оплати (погашення) векселю, а тому зазначений лист є саме рішенням суб'єкта владних повноважень та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Трансмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним рішень та їх скасування - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, оформлене листом № 14065/10/14-016 від 17.07.2012р. про відмову у відстроченні оплати (погашення) векселя Серії АА № 2033992.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №10 від 19.07.2012р. винесену Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 27.08.2012 року.

Суддя Е.О. Юрков