Ухвала суду № 25774972, 16.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1293/12 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулось до суду з адміністративним позовом до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000012200/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282708,50 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області від 07.03.2012 року № 0000012200/0.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Сільськогогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»(ідентифікаційний код-30875436) зареєстровано в якості юридичної особи 30.03.2000 року.

Працівниками Варвинської Міжрайонної державної податкової інспекції на підставі направлення на перевірку від 09.02.2012 року № 11, наказу Варвинської Міжрайонної державної податкової інспекції від 09.02.2012 року № 46 та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»з питань достовірності взаємовідносин з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Насіння-Агрохім»за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22.02.2012 року № 44/2300/30875436.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.2 та 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, внаслідок чого занижено показники рядку 14 скороченої Декларації за листопад 2011 року, сума ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарських підприємств на суму 226167,00 грн. на підставі акта перевірки Варвинською Міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000012200/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282708,50 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000012200/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282708,50 грн., прийнято податковим органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження, без мети, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, та без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; недобросовісно та нерозсудливо, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем порядку заповнення податкових накладних, зокрема, податкові накладні №1 від 04.11.2011 року, № 2 від 07.11.2011 року, № 4 від 14.11.2011 року, № 5 від 14.11.2011 року, № 9 від 18.11.2011 року були віднесені до податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ за листопад 2011 року з порушенням п. 198.2 та 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, а саме: в податкових накладних, отриманих від ТОВ «Насіння-Агрохім», в графі 3 «номенклатура поставки товарів/послуг продавця»здійснено запис «ТЕО ст. Прилуки». Згідно даного запису неможливо визначити придбану товариством номенклатуру поставки товарів/послуг в ТОВ «Насіння-Агрохім»та повного їх переліку, зазначених в договорі (послуги «погрузки (выгрузки), сертификации, таможенного оформления, отправки (получения) зернових»). Також в розділі «вид цивільно-правового договору» вказано договір транспортного експедирування від 25.07.2011 року № ТЕО-П/01. Згідно даних первинного бухгалтерського обліку в СТОВ «Батьківщина»вищезазначений цивільно-правовий договір відсутній, натомість наданий договір на транспортно - експедиційне обслуговування №ТЭО-П/О1 від 25.07.2011 року, предметом якого є: «транспортно-экспедиционные услуги, сязанные с погрузкой (выгрузкой), сертификацией, таможеним оформлением и отправкой (получением) зернових, масличных и других грузов», що, на думку відповідача призвело до заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282708,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»та Відкритим акціонерним товариством «Насіння-Агрохім»укладено договір російською мовою «№ ТЭО - П/01 на транспортно-экспедиционное обслуживание»від 25.07.2011 року, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Насіння-Агрохім»зобов'язувалось надати Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" транспортно-експедиційні послуги. Договір підписано директорами товариств та скріплено печатками.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивач надає: податкові накладні від 04.11.2011 року № 1, від 07.11.2011 року № 2, від 14.11.2011 року № 4, від 14.11.2011 року № 5, від 18.11.2011 року № 9 (а.с. 58-62); платіжні доручення від 18.11.2011 року № 2286, від 24.11.2011 року № 2305, від 15.11.2011 року № 2232, від 14.11.2011 року № 2208, від 04.11.2011 року № 2164, від 07.11.2011 року № 2166 (а.с. 63-68).

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Однак, відповідачем не оспорюється реальність виконання вказаного договору. Спір про неправомірне включення до податкового кредиту з податку на додану вартість виник лише через порушення позивачем, на думку відповідача, порядку заповнення податкових накладних.

Доказове значення для підтвердження правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, має наявність податкових накладних, документів, які засвідчують факт транспортування та передачі товару, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару було реально здійснено.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом першої інстанції досліджені податкові накладні надані позивачем, та встановлено, що податкові накладні були підписані уповноваженими особами, а тому вони є дійсними, і підлягають врахуванню при визначенні податкових зобов'язань.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначає, що спірні вищевказані податкові накладні складено особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та містять підпис посадової особи, доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Однак, судом першої інстанції з наданих накладних встановлено, що в графі «вид цивільно-правового договору»зазначено «договір транспортного експедирування»від 25.07.2011 року № ТЕО-П/01.

В графі 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця»зазначено «ТЕО ст. Прилуки».

Тобто, хоча договір від 25.07.2011 року № ТЕО-П/01 було укладено російською мовою, податкові накладні заповнені державною українською мовою.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сам договір та інформація про договір, що міститься в податкових накладних, є ідентичними.

Разом з тим, відповідно до Конституції України та Закону України "Про мови в Україні" українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України, то платник податку при виписуванні податкових накладних заповнив їх державною мовою.

При цьому правомірним є посилання суду першої інстанції на ту обставину, що у разі неможливого перекладу з іноземної мови торгової марки або назви товару на державну мову та з метою збереження ідентифікації такого товару в податковій накладній в графі 3 "Номенклатура товарів/послуг продавця" допускається зазначати назву торгової марки, назву товару та у вигляді абревіатури номенклатуру товару без перекладу його на державну мову.

Таким чином, суд вірно зазначає, що при отриманні позивачем від контрагента податкових накладних, оформлених таким чином, у позивача не виникло жодних сумнівів щодо правильності їх заповнення.

Враховуючи викладену, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скороченої назви договору не є порушенням порядку заповнення податкової накладної, оскільки податкові накладні містили всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та були включені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми від 07.03.2012 року № 0000012200/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 282708,50 грн., з огляду на правомірність дій позивача щодо заповнення податкових накладних, а тому податкові накладні по господарських операціях у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим кодексом України, тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, що про не ідентичність договорів та про те, що згідно запису в податкових накладних не можливо визначити придбану товариством номенклатуру поставки товарів/послуг в ТОВ «Насіння-Агрохім», та повного їх переліку зазначених в договорі (услуги погрузки (выгрузки), сертификации, таможенного оформления, отправки (получения) зерновых), так як вони спростовані матеріалами справи.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податкової інспекцією в результаті перевірки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», не роблять податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 21 серпня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.