Ухвала суду № 25769831, 13.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2270/1302/11 Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЦ "Поділля" звернулось з адміністративним позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Хмельницької МДПІ від 25.06.2009 року № 0000722310/0/1367, № 0000732310/0/1368, від 28.08.2009 року № 0000722310/1/1777, № 0000732310/1/1776, від 09.11.2009 року № 0000722310/2/2353, № 0001172310/2/2352, від 19.01.2010 року № 0000722310/3/34, № 0001172310/3/35.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року в задоволенні вказаного позову ТОВ "ТСЦ "Поділля" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що постанова Хмельницьким окружним адміністративним судом прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання уповноважених представників не направили, хоча були належним чином повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги ТОВ "ТСЦ "Поділля", колегія суддів визнала за можливе здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 12.05.2009 року Хмельницькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТСЦ "Поділля" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 24.02.2005 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 24.02.2005 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки було виявлено порушення Товариством позивач пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.7.7.2 п.7.7, пп.7.9.1, пп. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.2 "б" п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.15 ст.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8, ст.11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 227, ст. 228, ст. 655, ст. 1134, ч.2 ст. 1135 ЦКУ, п.2 ст.166 ГКУ, п.2. ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", п.3 ст.16, п.1 ст.17 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок".

Вказані висновки знайшли своє відображення в Акті № 941/230/33363890 від 12.05.2009 року на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 року № 0000722310/0/1367, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ "ТСЦ "Поділля" у розмірі 247944,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 165296,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 82648,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 року № 0000732310/0/1368, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ "ТСЦ "Поділля" у розмірі 2494081,00 грн., в тому числі податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1314119,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 1179962,00 грн.

У зв'язку з процедурою адміністративного оскарження позивачем вказаних рішень до Хмельницької МДПІ та ДПА у Хмельницькій області, останніми прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.08.2009 року № 0000722310/1/1777, № 0000732310/1/1776, від 09.11.2009 року № 0000722310/2/2353, № 0001172310/2/2352, від 19.01.2010 року № 0000722310/3/34, № 0001172310/3/35.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ТОВ "ТСЦ "Поділля", тим самим, визнаючи дії відповідача та прийнятих ним рішень податкових повідомлень-рішень Хмельницької МДПІ від 25.06.2009 року № 0000722310/0/1367, № 0000732310/0/1368, від 28.08.2009 року № 0000722310/1/1777, № 0000732310/1/1776, від 09.11.2009 року № 0000722310/2/2353, № 0001172310/2/2352, від 19.01.2010 року № 0000722310/3/34, № 0001172310/3/35 правомірними, виходив з того, що в перевіряємий період позивачем дійсно було допущено порушення податкового законодавства, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які зафіксовані в акті перевірки.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції у даній справі, з огляду на встановлені обставини справи, наявні докази та здійснений детальний аналіз норм чинного законодавства, яке застосовується для врегулювання взаємовідносин, що виникли на разі між сторонами.

В даному випадку позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування таких за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, податковим органом в ході проведення перевірки позивача було встановлено лише факт документування здійснених з його контрагентами операцій по регістрах бухгалтерського обліку, яке було відображено бухгалтерськими проводками в порушення вимог до операцій з коштами, одержаними по договору комісії, обліку товарно-матеріальних цінностей.

В процесі ж апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили реальність вчинених ним операцій, що були предметом дослідження податкового органу за перевіряємий період.

Наведене у своїй сукупності дає підстави колегії суддів апеляційного суду погодитись з висновками суду першої інстанції та податкового органу, щодо факт порушення посадовими особами ТОВ "ТСЦ Поділля" положень ст.203, п.1,2 ст. 215, п.1 ст. 227, ст. 228, ст. 655, ст. 1134, ч.2 ст. 1135 ЦКУ оскільки метою платника податку, в такому разі, було протиправне одержання доходу за рахунок зменшення зобов'язань сплати до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Що ж стосується тверджень апелянта відносно незаконності критичної оцінки судом першої інстанції Висновку судово-економічної експерти № 3532/10-19/600/11-19 від 24.01.2011 року, в даному випадку судова колегія вважає, що останні ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки в процесі апеляційного розгляду справи судом було оглянуто наявні матеріалами справи та надані сторонами докази, внаслідок чого підстав вважати, що Висновок судово-економічної експерти № 3532/10-19/600/11-19 від 24.01.2011 року спростовує доводи податкового органу про відсутність документальних доказів (первинних документів) для підтвердження реальності господарських операцій не вбачається.

Зокрема, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками експертної установи стосовно відсутності документального підтвердження факту заниження позивачем об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість і донарахування вказаних податків до бюджету, через невідповідність та суперечливість останніх наявним матеріалам справи.

В даному випадку, наданими до матеріалів справи копіями рахунків, видаткових та податкових накладних спростовується факт придбання позивачем 400 металевих торговельних павільйонів по договору № 01 від 04.10.2006 року про спільну діяльність на підставі договору купівлі-продажу № 29.01.08/1 від 29.01.2008 року, відповідно до якого ТОВ "ТСЦ "Поділля" було отримано 100 павільйонів на суму 4990000 грн., та договору купівлі-продажу № 24.04.2007 від 24.04.2007 року, відповідно до якого позивач отримав торгівельні павільйони в кількості 300 штук на суму 15182000 грн., оскільки як отримувачем, так і надавачем вказаних павільйонів у вказаних накладних визначено ТОВ "ТСЦ "Поділля".

Слід зауважити, що й договори купівлі-продажу, на умовах яких здійснювалась поставка торгівельних павільйонів, фактично укладались як з боку продавця, так і з боку покупця, однією юридичною особою. .

Таким чином, з аналізу норм чинного податкового законодавства та встановлених судом першої інстанції обставин, які також були підтвердженні і в ході розгляду справи колегією суддів, вбачається, що висновки Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про порушення позивачем вимог податкового законодавства - знайшли своє підтвердження при розгляді справи, відповідно висновки податкового органу є обґрунтованими.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності останнього.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді /підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно: секретар