Ухвала суду № 25767834, 16.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 р.Справа № 2-а-7894/10/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Єщенка О.В.

суддів -Димерлія О.О.

-Зуєвої Л.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2010 року № 0002452301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 574.562,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 287.281,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 1/28-04-10 від 28 квітня 2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Гласс-Ін»вимог податкового законодавства, а саме: п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

За твердженням позивача, покупець товару має право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ, проте таке право виникає не раніше податкового періоду, в якому покупець фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право покупця виключає. ТОВ «Гласс-Ін»мало право на податковий кредит тільки у тому податковому періоді, в якому сплатило кошти на користь постачальника за поставлений раніше товар. У зв'язку із цим, висновки за актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, щодо порушення підприємством норм Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими. Крім того, куплене підприємством в лютому-березні 2007 року обладнання призначене для подальшого використання у господарській діяльності товариства, у зв'язку із чим визначення податкового зобов'язання з ПДВ за договором оренди майданчика, на якому вказане обладнання зберігається, є необґрунтованим.

Відповідач позовні вимоги не визнав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року адміністративний позов ТОВ «Гласс-Ін»задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2010 року № 0002452301/0 в частині визначення ТОВ «Гласс-Ін»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 550.903,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 275.451,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін», подало апеляційну скаргу, в якій також посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 31 березня 2010 року по 21 квітня 2010 року, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Гласс-Ін»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 178/23-213/30692809 від 26 квітня 2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Гласс-Ін»п. 5.1, 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28.723,00 грн.; пп. 4.7 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 574.562,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2010 року № 0002452301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 574.562,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 287.281,00 грн., а всього 861.843,00 грн.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряє мий період, ТОВ «Гласс-Ін»віднесло податкові накладні попереднього періоду, виписані контрагентом -ТОВ «Углеком», за договором купівлі-продажу листового скла від 03 березня 2008 року на загальну суму 550.903.00 грн.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сумм цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

Законом встановлено, що відсутність податкової накладної є підставою для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, висновки ДПІ щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм.

Суд критично оцінює висновок ДПІ щодо порушення ТОВ "Гласс-Ін»пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма є диспозитивною і передбачає право, а не обов'язок платника податику, у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника. Крім цього, відмова контрагента позивача не мала місця, з зв'язку з чим, підстави для подання скарги були відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону, який є спеціальним в спірних правовідносинах. У зв'язку із цим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення ТОВ «Гласс-Ін» податкового зобов'язання в сумі 550.903,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 275.451,50 грн.

Крім того, ТОВ «Гласс-Ін»віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по послугам на розміщення обладнання, яке не використовується у власній господарській діяльності, всього в розмірі 22.076,00 грн. Придбане підприємством обладнання розміщено на орендованому майданчику на підставі укладеного між ТОВ «Гласс-Ін»та ФОП ОСОБА_2 договору № б/н від 04.06.2007 року.

Оскільки у перевіряємому періоді, ТОВ «Гласс-Ін»здійснювало наступні види діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.19.0); оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань (КВЕД 51.47.9); оптова торгівля будівельними матеріалами (КВЕД 51.53.2), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати підприємства, пов'язані із зберіганням обладнання на орендованому майданчику, не відповідають предмету діяльності ТОВ «Гласс-Ін»та з урахуванням видів діяльності підприємства, не можуть бути використані для потреб підприємства. В зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ «Гласс-Ін»податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 22.076,00 грн. та штрафних санкцій 11.038,00 грн., а всього 33.114,00 грн. є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував належні норми матеріального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Зуєва Л.Є.