Ухвала суду № 25761984, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року м. Київ К-9708/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2009 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2008 року

у справі № 2а-9654/08

за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля»

до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Красноармійськвугілля»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області від 01.04.2008 року № 0000781640/1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2009 року, позов задоволено; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ДП «Красноармійськвугілля» з питань своєчасності сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість за період з 06 по 18.03.2008 року, складено акт № 26/29-32087941 від 19.03.2008 року, в якому зафіксовано порушення граничних термінів сплати, а саме: сплата коштів згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в сумі 717 421,96 грн. та 800 грн. затримані на 12 днів.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.03.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000781640/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 79 742,20 грн. (10% за затримку на 12 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання).

Також судами встановлено, що уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем були виправлені помилки за квітень 2007 року, внаслідок чого зменшено суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу податку на додану вартість в сумі 1 314 641 грн. та самостійно нарахована сума штрафу у зв'язку з виправленням помилки - 65 732 грн.

В подальшому уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем було виправлені помилки за жовтень 2007 року, внаслідок чого збільшено суму, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 80 000 грн. та самостійно нарахована сума штрафу, у зв'язку з виправленням помилки -40 000 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач з посиланням на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»змінював призначення платежів, вказаних позивачем в платіжних дорученнях по сплаті поточних зобов'язань та за договорами про розстрочення податкових зобов'язань, та зараховував суми податків в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 7.1.1. п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Ця норма, як правильно зазначено судами, взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку -органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача, на момент виникнення спірних правовідносин, законних підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених поточних податкових зобов'язань та зобов'язань по договорах про розстрочення в рахунок погашення податкового боргу.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а вимоги відповідача - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук