Ухвала суду № 25759429, 16.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 р. Справа № 130979/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Святецького В.В., Довгополова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо» до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Маріо» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000802321 від 28.03.2011 року та №0000812321 від 28.03.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість (149 912 грн.), та доведено безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і відповідно нарахування податку на прибуток в розмірі 165 452 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що як встановлено проведеною перевіркою, позивачем відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Центрально-Європейська фінансово-торгова група», ТзОВ «Імідж-текс» та ПП «Констракшн Груп», які фактично не відбувались, а отже, на думку відповідача, є нікчемними. При цьому, про неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами свідчать неподана звітність за 2010 рік ТзОВ «Центрально-Європейська фінансово-торгова група» та непричетність директора ТзОВ «Імідж-текс» до ведення господарської операції, що підтверджує неможливість фактичного отримання від ТзОВ «Маріо» товарів (робіт, послуг). Зокрема, відповідачем зазначено, що в актах виконаних робіт, представлених до перевірки, відсутній об'єктивний, кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені витрати та здійснення цих послуг та інформації про кількість використаних матеріалів при виконанні робіт, немає розшифрування площі та місця надання послуг.

Крім того, як вказує відповідач, понесені витрати на придбання послуг не оформлені відповідними документами, що б підтверджували фактичне виконання робіт, у зв'язку з чим відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт та їх зв'язок із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними первинними документами до відшкодування податкового кредиту.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Маріо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 рік, за результатами якої складено акт №325/23-9/25225316 від 17.03.2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812321 від 28.03.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 187390 грн., з яких 149912 грн. - основний платіж, 37478 грн. - штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення №0000802321 від 28.03.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 206815 грн., з яких 165452 грн. - основний платіж, та 41363 грн. - штрафні санкції.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «Маріо» порушило п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 165452 грн., п.п. 7.4.1, п.п. .7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 149913 грн., п.3.1,.п.7.39,п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме встановлено, що в авансових звітах відсутні оформлені належним чином розрахункові документи, які б підтверджували факт продажу товарів на суму 104.56 грн., а також п.п. 4.2.15, п.п. 4.2.1 п.4.2 ст.4 , п.7.1 ст.7, п.п. 9.10.1, п.п. 9.10.3, п. 9.10 ст. 9, ст. 1,8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого підприємству донараховано податок в розмірі 310,26 грн. та застосовано штраф в розмірі 269,93 грн.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Центрально-Європейська фінансово-торгова група», ТзОВ «Імідж-текс» та ПП «Констракшн Груп», які фактично не відбувались, а отже, на думку відповідача, є нікчемними. При цьому, про неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами свідчать неподана звітність за 2010 рік.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що підприємством за період, що перевірявся, сформовано податковий кредит від підприємств-контрагентів, які підпадають під більшість з критеріїв відбору суб'єктів господарювання. Що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з реалізації товарів та безпідставного формування податкового кредиту третім особам.

Слід зазначити, що господарські відносини між ТзОВ «Маріо» (покупець) та ТзОВ «Імідж-текс» (продавець) підтверджені Договором купівлі-продажу № 0604-14 від 11.04.2007 року та Договором купівлі-продажу №077/09 від 10.07.2009 року, згідно яких продавець продає, а покупець купує товарно-матеріальні цінності, асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товарів визначаються видатковими накладними, а факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські відносини між ТзОВ «Маріо» (покупець) та ТзОВ «Центрально-Європейська фінансово-торгова група» (продавець) підтверджені Договором купівлі-продажу №25/10-10 від 25.10.2010 року, відповідно до якого продавець зобов'язується відпустити та передати у власність товар, асортимент якого визначається згідно накладних, факт виконання договірних зобов'язань сторонам підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Що стосується господарських відносини між ТзОВ «Маріо» (замовник) та ПП «Констракшн Груп» (підрядник), то такі підтверджуються Договором підряду №1-04/10 від 01.04.2010 року, відповідно до якого замовник доручає, а підрядних зобов'язується виконати роботи, зміст, вартість і обсяг яких визначаються в Додатку до Договору, факт виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім того, ТзОВ «Маріо» уклало з ВАТ «Волиньхолдинг» договір купівлі-продажу від 25.11.2009 року, з Представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилік ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» - договір купівлі-продажу від 01.04.2010 року, з ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» - договір купівлі-продажу від 03.04.2009 року, з ДТГО «Львівська залізниця» - договір купівлі-продажу від 15.10.2010 року, з ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» - договір поставки від 07.10.2010 року, з ЗАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч» - договір від 04.01.2010 року, виконання яких підтверджується отриманими податковими накладними та стороною відповідача не доведено в порядку ст. 71 ч.2 КАС України, що придбаний товар не реалізовано вказаним господарюючим суб'єктам.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 ст.5 вищезгаданого Закону).

Як передбачено п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновку суду першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність фактичного надання послуг та зв'язок із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем робіт, послуг, оскільки матеріалами справи доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності, а отже, у позивача були підстави для включення вартості наданих послуг та затрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат.

Також слід погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що усі первинні документи по операціях ТзОВ «Маріо» з контрагентами були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також із Висновку №1675 економічного експертного дослідження від 29.04.2011 року, зробленим експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, вбачається, що документально та нормативно не підтверджуються висновки, викладені в акті перевірки №325/23-9/25225316 від 17.03.2011 року щодо порушення позивачем вимог п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та 7.4.1, п.п. .7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відтак, слід вважати, що позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість (149 912 грн.), та доведено безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно нарахування податку на прибуток в розмірі 165 452 грн.

Що стосується покликань відповідача на порушення позивачем ч.5 ст.203. ч.1.2 ст.215 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, а також посилань на ст.228 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Щодо укладених договорів між позивачем та ТзОВ «Імідж-текс», то не слід брати до уваги посилання відповідача на рапорт, складений начальником ВОСРП Головного відділу ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва, оскільки такий не доводить протиправності вказаних договорів, а як вбачається з їх копій такі були підписані директором ТзОВ «Імідж-текс» Барсук О.Г. Також відповідачем не представлено доказів, що Барсук О.Г. на момент укладення договору не була директором ТзОВ «Імідж-текс» та в матеріалах справи відсутні посилання відповідача на докази оскарження вказаних договорів сторонами договору та наявність претензій у сторін договору щодо його виконання.

Не береться до уваги постанову Залізничного районного суду м. Львові у справі від 18.07.2011 року, оскільки судом у вказаній постанові не встановлено обставин, визначених у ч.2.ст.72 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року по справі № 2а-4121/11/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.В. Святецький

О.М. Довгополов