Ухвала суду № 25759342, 23.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р. Справа № 35241/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» Компанії «Холгер Крістіансен А/С» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, за участі прокурора Львівської області, який діє в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, третя особа на стороні позивача - Львівська митниця про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна» Компанії «Холгер Крістіансен А/С» 09.04.2010 року звернулося в суд з адміністративними позовами, що об»єднані в одне провадження, до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, за участі прокурора Львівської області, який діє в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, третя особа на стороні позивача - Львівська митниця, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2010 року №0000852320/2, №0000872320/2, №0000862320/2, №0000882320/2, №0000922320/2; від 22 березня 2010 року №0001032320/2, №0001022320/2, №0001052320/2; від 16 квітня 2010 року №0000182320/1, №0000192320/1, №0001142320/1.

В позовних заявах посилається на те, що за результатами проведених відповідачем перевірок складені акти №1657/23-2/32599783 від 21 вересня 2009 року, №1901/23- 2/32599783 від 23 жовтня 2009 року та №78/23-2/32599783 від 03 лютого 2010 року, якими зафіксовані виявлені порушення податкового законодавства. На підставі цих актів винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Із висновками зазначеними в актах перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнямим-рішеннями не погоджується, тому, зокрема, що висновок про допущення позивачем порушень в частині визначення податкових зобов'язань при ввезені відповідно до митного режиму переробки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не взяв до уваги факт повного вивезення готової продукції за межі митної території України, що встановлено митним органом України.

Також відповідачем, не враховано факт погашення податкових векселів, що вказує на відсутність у платника податків податкового зобов'язання зі сплати визначених цими податковими векселями сум податку на додану вартість.

Крім цього, заперечує зафіксовані в акті перевірки від 21 вересня 2009 року висновки відповідача про допущення позивачем порушень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», шляхом включення останнім у перевіреному періоді до складу валових витрат сум щодо оплати консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Авіко Плюс» та від ФОП ОСОБА_1 Вважає, що такі витрати підтвердженні необхідними документами та підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області: від 03 березня 2010 року №0000852320/2, №0000872320/2, №0000862320/2, №0000882320/2; від 22 березня 2010 року №0001032320/2, №0001022320/2, №0001052320/2; від 16 квітня 2010 року №0000182320/1, №0000192320/1, №0001142320/1.

В задоволенні позовних вимог щодо повідомлення-рішення №0000922320/2 03 березня 2010 року (включення останнім у перевіреному періоді до складу валових витрат сум щодо оплати консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Авіко Плюс» та від ФОП ОСОБА_1) відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Яворівському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року в частині задоволених вимог скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів, внаслідок чого не сплачено податкове зобов'язання з ПДВ на дати оформлення вантажно-митних декларацій (на дати видачі векселів).

Апелянт вважає, що позивачем згідно з угодою на регенерацію стартерів №1 від 21.04.2006 року з компанією «Холгер Крістіансен А/С» (Данія) здійснювались операції з ремонту стартерів та компонентів, однак угода не передбачала ввезення нових запасних частин до стартерів.

Крім того, перевіркою встановлено ведення підприємством у електронному вигляді англійською мовою форм внутрішнього обліку щодо руху та залишків товарно-матеріальних цінностей (далі -ТМЦ) на партії ТМЦ із зазначенням номерів виробів без зазначення дати виготовлення даної партії виробів, чим порушено вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Це перешкоджає, на думку апелянта, встановленню реальної вартості ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних ТМЦ, які формують вартість стартерів відповідно до специфікацій і ВМД-експорт, та унеможливлює проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки, у продуктах переробки та проведення перевірки за обсягом виходу продуктів переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки в передбачений законом 90-денний термін.

Тому вважає, що у ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження використання під час переробки та вивезення конкретної нової запасної частини в складі стартера в передбачений Законом термін за межі України.

Представник Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначеної в ній підстав

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апелянта заперечив, підтримав свої письмові заперечення на апеляційну скаргу і просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник Львівської митниці у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, вирішення апеляційної скарги залишив на розгляд апеляційного суду. Крім того, представник митниці пояснив, що згідно із положеннями глави 38 Митного кодексу України (далі -МК України ) митниця здійснює контроль митного режиму переробки на митній території України і порушень щодо дотримання такого режиму з боку позивача не було.

Представник прокурора Львівської області на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача.

З матеріалів справи видно, що в період з 25 серпня по 14 вересня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої, зокрема, що стосується даної апеляційної скарги, виявлено, що ним допущено порушення вимог, пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», », враховуючи вимоги п. 11.43 ст.11 вищенаведеного Закону, Постанови Кабінету Міністрів України №1524 від 17 листопада 2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України №1119 від 30 листопада 2005 року, ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», Наказу Державної митної служби України №821 від 27 вересня 2006 року, статей 223, 229, 230, 231, 232, 235 Митного Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартері в на митну територію України шляхом видачі простих векселів, не сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на дату оформлення вантажно-митних декларацій на загальну суму 5 256 493, 61 грн. та зафіксовано, що вартість таких векселів становить 605 392, 26 Євро, а відтак, підлягає оплаті підприємством, яке його видало, про що складено відповідний акт №1657/23-2/32599783 від 21 вересня 2009 року.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки від 21 вересня 2009 року відповідачем 03 березня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000852320/2, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 8 213 680, 90 грн., з яких 4 296 656. 60 гри. за основним платежем та 3917024,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000872320/2, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 357616, 83 грн., з яких 357616, 83 за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000862320/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 100697 грн. за липень 2008 року, 94 046 грн. за вересень 2008 року, 163 998 грн. за січень 2009 року, 97 066 грн. за березень 2009 року, 97 431 за червень 2009 року, №0000882320/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105 536 грн. за листопад 2008 року,

На підставі направлення № 471 від 15 жовтня 2009 року та наказу №236 від 15 жовтня 2009 року, в період з 16 жовтня по 20 жовтня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування останнім суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість. що декларувалось в період з 01 червня 2009 року по 01 липня 2009 року, та за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 липня 2009 року по 01 серпня 2009 року, за результатами якої виявлено порушення вимог тих же нормативних актів, як при первинній перевірці, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів в розмірі 644 291 грн., завищено бюджетне відшкодування по декларації за липень 2009 року в розмірі 98 709 грн., по декларації за серпень 2009 рок в розмірі 16 306 грн., про що складено відповідний акт №1901/23-2/32599783 від 23 жовтня 2009 року.

На підставі вищенаведеного акту перевірки від 23 жовтня 2009 року відповідачем 22 березня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001032320/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98709 грн. за липень 2009 року та 96633 грн. за серпень 2009 року, №0001022320/2, яким визначено позивачу' зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 876 882 грн., з яких 644291 грн. за основним платежем та 232591 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001052320/2, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 22828, 30 грн., з яких 16306 грн. за основним платежем та 6522,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі направлення №34 від 25 січня 2010 року та наказу №39 від 25 січня 2010 року, в період з 26 січня по 30 січня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування останнім суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, та за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року, за результатами якої виявлено, аналогічні порушення, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів в розмірі 1 118 286 грн., завищено бюджетне відшкодування по декларації за листопад 2009 року в розмірі 162331 грн., по декларації за грудень 2009 року в розмірі 200371 грн., про що складено відповідний акт №78/23-2/32599783 від 03 лютого 2010 року.

На підставі вищенаведеного акту перевірки від 03 лютого 2010 року відповідачем 16 квітня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000182320/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 162331 грн. за листопад 2009 року та 200371 грн. за грудень 2009 року, №0000192320/1, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1383699 грн., з яких 1118286 грн. за основним платежем та 265413 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001142320/1, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 559143 грн., з яких 559143 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково позов ДП «Холгер Крістіансен Продакшн Україна», суд першої інстанції виходив із того, що висновки ДПІ, викладені у актах перевірки №1657/23-2/32599783 від 21 вересня 2009 року( крім неправомірного включення останнім у перевіреному періоді до складу валових витрат сум щодо оплати консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Авіко Плюс» та від ФОП ОСОБА_1), №1901/23- 2/32599783 від 23 жовтня 2009 року та №78/23-2/32599783 від 03 лютого 2010 року, що стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам права.

Так, у матеріалах справи наявні імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21.04.2006 року №1 та прості векселі. Товарно-супровідні документи, які додавались до вантажних митних декларацій, містять посилання на угоду від 21.04.2006 року №1.

Подані вантажні митні декларації відповідають наказу Державної митної служби України від 18 вересня 2007 року № 768 «Про затвердження зразків бланків єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнень і специфікації та їх Технічного опису» та підтверджують вивезення регенерованих стартерів без порушення строків визначених чинним законодавством.

Крім того, судом було враховано, що митний режим переробки на митній території України, здійснювався під контролем Львівської митниці, якою порушень щодо дотримання такого режиму не встановлено.

Зазначення в акті перевірки про неможливість встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних ТМЦ, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливість проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки, є припущенням без наявності відповідних доказів, що суперечить пп. 2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 21.04.2006 року між компанією «Холгер Крістіансен А/С» та позивачем було укладено угоду на регенерацію стартерів №1, відповідно до якої позивач зобов'язувався виконувати роботи по регенерації стартерів та компонентів за відповідну плату, а компанія «Холгер Крістіансен А/С» зобов'язувалася прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до положень п. 1.2 вказаної угоди замовлення на регенерацію виробів детально визначаються в додатках (специфікаціях) до неї, які є її невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 цієї ж угоди передбачено, що додаток (специфікація) до угоди повинен містити найменування виробів що постачається замовником, перелік робіт, які підлягають виконанню виконавцем, кількість та вартість виробів.

У матеріалах справи наявні специфікації до угоди на регенерацію стартерів № 1 від 21.04.2006 року, якими передбачено передачу позивачу, окрім самих стартерів, ще й компонентів стартерів.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає безпідставним висновок ДПІ про те, що вказаною угодою не передбачено ввезення нових запасних частин до стартерів, що підлягають регенерації.

Виходячи з приписів ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції, передбачені вказаною угодою від 21.04.2006 року є операцією з давальницькою сировиною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації, що і було зроблено позивачем.

Приписами ст. 185 МК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що одним із видів митного режиму є переробка на митній території України, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту ( ст. 229 МК України).

За правилами ч. 2 ст. 231 МК України операції щодо переробки товарів можуть включати, зокрема, ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання.

Виданим позивачу свідоцтвом № 003/2007 підтверджується спеціальне технічне оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони позивача, що унеможливлює надходження та вибуття товарів поза контролем митного органу, яке відповідає Вимогам до технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони й до контролю за переміщенням товарів через кордони цієї зони, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України від 02.03.2006 року № 163/242/159/100, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2006 року за № 294/12168.

Відповідно до вимог ст. 233 вищевказаного кодексу митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Крім того, здійснення контролю за дотриманням режиму переробки на митній території України передбачено Порядком застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 року № 609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.10.2003 року за № 897/8218.

Приписами пп. 2.1.1 п.2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

Відповідно до п. 11.43 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сплата податку на додану вартість при ввезенні рухомого майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі переробки, а також з метою модернізації, провадиться шляхом видачі простого векселя у випадку та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту» від 17.11.2004 року № 1524, відповідно до якого платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, в тому числі гарантійного, або їх обробки - монтажу, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості авальовані векселі на суму ввізного мита, акцизного збору та ПДВ із строком погашення, що дорівнює строку ремонту або обробки товарів, але не більш як 90 днів, або строку, встановленого Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному частиною третьою статті 232 МК України, за умови вивезення відремонтованих або оброблених товарів за межі митної території України.

Під ремонтом слід розуміти операції з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення їх ресурсу або характеристик, що не призводять до зміни кодів таких товарів згідно з УКТЗЕД; випуск, обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», та з урахуванням особливостей, зазначених в абз. 4 цього пункту; якщо вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України не забезпечено у строк, зазначений в абз. 2 цього пункту, або ввезені з метою ремонту товари використовуються з іншою метою, підприємство, що видало вексель, зобов'язане його оплатити.

На підтвердження виконання угоди № 1 від 21.04.2006 року позивачем було надано імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21.04.2006 року № 1 та прості векселі, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 11 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.

Рішення податкового органу з приводу видачі, взяття на облік та погашення векселів по розглядуваних операціях ніким не оскаржувалися і є чинними, а отже податкові зобов'язання перед Державним бюджетом України, які виникли відповідно до вказаних векселів погашені у повному обсязі, про що свідчать відповідні відмітки на самих векселях відповідача.

Крім того, відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, оформлена вантажна митна декларація є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків, зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Наявність особистих номерних печаток співробітників митного органу на відповідних вантажних митних деклараціях свідчить про здійснення усіх необхідних митних процедур та закінчення митного оформлення товарів по цих деклараціях.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було надано належні і достатні докази дотримання ним вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання ведення господарських операцій з давальницькою сировиною, а отже висновки ДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів є безпідставними.

Допущені позивачем порушення вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок ведення у електронному вигляді англійською мовою форм внутрішнього обліку руху товарно-матеріальних цінностей, на переконання апеляційного суду, можуть бути підставою для накладення на позивача відповідних штрафних санкцій, однак не можуть служити самостійною правовою підставою для висновків ДПІ, покладених у основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі №2а-3088/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 28.08.2012 року.