Ухвала суду № 25759236, 22.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 р. Справа № 49679/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання: Дяківнич Г.Й.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2010 року представник Державного підприємства «Львівське лісове господарство» звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2010 року №0002642380/15741, № 0002632380/15742 від 09.07.2010 року та податкове повідомлення - рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновків податкового органу. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 09.07.2010 року №0002642380/15741, № 0002632380/15742 та податкове повідомлення - рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

Представник Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно бухгалтерського обліку сальдо розрахунків між ДП Львівське лісове господарство» та фірмою «Алміноукан» по рах.362 станом на 01.10.2008р. становить КтЗб - 265817 грн. (вказане підтверджується реєстром покупців та інших контрагентів і період 01.10.2008 - 01.04.2010р. який підписаний ревізором та головним бухгалтером). З наведеного вбачається, що станом на 30.09.2008р. у позивача існувала кредиторська заборгованість перед фірмою «Алміноукан» в розмірі 18004грн., однак станом на 01.10.2008р. (на початок періоду наступної перевірки) кредиторська заборгованість вже становила 265817 грн., що свідчить про наступне. Кредиторська заборгованість позивача перед фірмою Алміноукан» виникла внаслідок попередньої оплати за товар турецькою фірмою. Відповідно, якщо на кінець періоду попередньої перевірки - 30.09.2008р. КтЗб складав 180004 грн., а станом на (початок періоду наступної перевірки вона вже становила 265817 грн., це може свідчити тільки про відображення проведених оплат по бухгалтерському обліку та не включення до валового доходу суми 247813грн.(265817-18004). Відповідно, якщо платником збільшено суму кредиторської заборгованості в ІУ-му кварталі 2008р. на 247813 грн., то на вказану суму слід було збільшити валовий дохід підприємства, чого зроблено не було. Відтак це призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 247813 грн. крім того, позивачем в порушення п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати в 4 кварталі 2008 року у сумі 11992 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та просив задоволити доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається те, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт № 330/23-2/20842267 від 29.06.2010 року. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002642380/15741 від 09.07.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002632380/15742 від 09.07.2010 року та податкове повідомлення рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відповідності до п.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, факти виявлених порушень податкового та іншого законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеному Порядку відповідачем не вказано в акті перевірки документів, що підтверджують заниження валового доходу позивачем.

Перевіркою встановлено, що згідно бухгалтерського обліку (оборотно сальдової відомості, завіреної печаткою та підписами директора та бухгалтера, що представлено до перевірки по рах. 36362) сальдо розрахунків між ДП «Львівське лісове господарство» та фірмою «Алміноукан» (Туреччина) по 362 рахунку станом на 01.10.2008 року становить Кт 36 265817 грн. Крім того, за період з 01.10.2008 року 31.10.2010 року по вищевказаних підприємствах оплати чи взаємозаліку не проведено, акти на переуступку боргу відсутні. Отже, підприємством безнадійно списано Кт заборгованість яку не відобразили по податковому та бухгалтерському обліку в сумі 247813 грн., (265817-18004). ДПІ у Личаківському районі м. Львова при проведенні перевірки не було взято до уваги укладені угоди з фірмою «Альміоукан». Єдиним обґрунтуванням в підтвердження існування заборгованості відповідач наводить акт перевірки від 19.02.2009 року згідно, якого зафіксовано кредиторську заборгованість перед фірмою «Альміоукан»в розмірі 18004 грн.

Відповідно до пункту 1.31. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

В свою чергу, які саме операції з продажу товарів, на думку відповідача не відображені ДП «Львівське лісове господарство», відповідачем суду не представлено, не вказано на конкретні документи, факти, з яких відповідач зробив висновок про заниження валового доходу з господарських операцій експорту деревини в повному об'ємі за період що перевірявся.

Орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку»внаслідок заниження валового доходу в сумі 36026 грн.

В акті перевірки вказано, що позивачем в порушення норм ст.1, ст.4, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, занижено валовий дохід за 4 квартал 2008 року у сумі 247 813 грн. по операціях з Фірмою «Альміоукан». У акті зазначено, що заборгованість позивача перед Фірмою «Альміоукан»є заборгованістю, за якою минув строк позовної давності, отже безнадійною заборгованістю та як наслідок остання є безповоротною фінансовою допомогою.

В матеріалах справи знаходяться копії контрактів, копії митних декларацій МД2 відмітка на яких свідчить про момент поставки товару, а відтак і існування договірних зобов'язань.

За укладеним контрактом (копії долучені до матеріалів справи) договірні відносини фірми «Альміоукан»та позивача є триваючими та не припинялись на час проведення перевірки, в свою чергу, договір та додатки не взято до уваги під час перевірки, тобто факт вчинення операцій відповідачем не досліджувався. Позивач, згідно договірних відносин є продавцем, а Фірма «Альміоукан»покупцем, що в будь-якому випадку виключає наявність заборгованості по зобов'язанню в коштах у позивача, а зобов'язує поставити товар іноземному контрагенту, при цьому договір (п.3.1.) передбачає умову поставки за повідомленням, тобто за погодженням сторін. Отже, заборгованість по поставці товару, у разі виникнення в жодному випадку не може бути простроченою в розумінні цивільного законодавства.

Не заслуговує на увагу твердження відповідача, викладені в акті перевірки від 19.02.2009 про наявність кредиторської заборгованості перед Фірмою «Альміоукан»в розмірі 18004 грн. станом на 30.09.2008 та 265817 грн., станом на 01.10.2008 р., як безнадійної, оскільки строк позовної давності до Цивільного кодексу України ( 3 роки) на час проведення перевірки не минув.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що договори, про які йде мова, є зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з нерезидентами. Згідно ч.2 ст. 10 ЦК України, остання визначає, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (Статус Конвенції Дата підписання Україною: 14.06.1974., Дата набуття чинності для України: 01.05.1994) визначає строк позовної давності у чотири роки. ( стаття 8 Конвенції).

Якщо при наявності обставин, передбачених правом, застосовуваним до договору, одна з сторін може заявити про припинення договору до настання строку його виконання і заявляє про це, перебіг строку давності, що ґрунтується на цій обставині, починається від дня подання заяви іншій стороні. Якщо про припинення договору не заявлено до настання строку його виконання, перебіг позовної давності починається від дня настання строку виконання договору( стаття 12 Конвенції.)

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності для договорів обчислений неправильно, та на час проведення перевірки не минув.

В даному випадку, контракти, частково виконані, по них проведені розрахунки продавцем, а це свідчить про постійність контрактів (в межах одного здійснюється декілька договорів купівлі-продажу,) та про визнання боржником (продавцем) заборгованості, що згідно норм Конвенції перериває строки позовної давності.

В акті перевірки (пункт 3.1.2.4. сторінка 13), вказано що «встановлено завищення задекларованих наступних нарахувань показників у рядку 04.4 «сума страхового збору до фондів державного загальнообов'язкового страхування»в сумі 3 299 грн.». При цьому, податковим органом в обґрунтування вказаного твердження не наведено жодних аргументів (обставин, доказів) в зв'язку з чим зроблено висновок про те що в порушення п.п. 5.7.1. п. 5.7. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено позивачем валових витрат на суму 3 299 грн. за 1 квартал 2010 року.

Як вказано у акті перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем в порушення до п.п.5.2.5 п. 5.2. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено валові витрати в 4 кварталі 2008 року у сумі 11992 грн.

Відповідно до п. 5.2.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», до складу валових витрат включаються: суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Якщо, підприємством задекларовано (та сплачено) суму податків яка є більшою ніж нарахована сума податків в будь-якому випадку сума переплати відповідно до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відноситься до складу валових витрат. Крім того, відповідачем в акті перевірки не встановлено порушень вимог податкового законодавства щодо несплати, невчасної сплати податкових зобов'язань по вказаних видах податків.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.5 п. 5.2. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок завищення валових витрати в 4 кварталі 2008 року у сумі 11992 грн. є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами.

В акті перевірки зазначено: «Під час перевірки ДП «Львівське лісове господарство»встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 2335, 97 грн., а саме: прибутковий касовий ордер виписано 06.03.2008 року на суму 2335, 97 грн., а в касовій книзі дана готівка оприбуткована 06.03.2009 року.

Позивачем було оприбутковано готівку в сумі 2335, 97 грн., саме 06.03.2009 року про, що свідчить прибутковий касовий ордер № 000092 від 06.03.2009 року порядковий номер якого наступний за № 000091 від 06.03.2009 року та повністю відповідає записам у касовій книзі за 06.03.2009 року аркуш 36 вчинено запис за № 92 про оприбуткування готівки в касі (копії знаходяться в матеріалах справи).

В даному випадку працівники податкового органу при проведенні перевірки в прибутковому касовому ордері дату (цифру) 06.03. «09»вважали як «08», в результаті чого було зроблено помилкові висновки про те що готівка в касі була оприбуткована невчасно. При цьому, не взято до уваги касову книгу, попередній та наступний касові ордери, та інші документи які прямо вказують на момент оприбуткування готівки, які досліджувались судом в судовому засіданні.

В акті перевірки зазначено «Перевіркою дотримання вимог порядку видачі готівки під звіт та її використання в порушення п.2.11, п. 3.1, п. 7, 47 Положення № 637 встановлено відсутність в авансових звітах розрахункових документів, які підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів, на загальну суму 1176, 05 грн.»

Таке твердження під час розгляду справи жодними доказами не підтверджено, на вимогу суду не надано документів в обґрунтування заперечень на позов, відтак вказані висновки податкового органу є безпідставними та необґрунтованими.

В акті перевірки зазначено «Під час перевірки встановлено, що підприємством (його посадовими особами) протягом періоду, який перевірявся проводилось приймання готівкових коштів в касу підприємством за товари не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 2350 грн.»Відповідач у акті перевірки вказує, на те що позивачем 02.04.2009 року отримано 1937, 20 грн. за паливно мастильні матеріали).

Однак, відповідачем не взято до уваги матеріали, які надавались до перевірки, а саме акт ревізії КРУ, додаток № 8 до акта та наказ Державного підприємства Львівське лісове господарство від 10.06.2009 року № 81 а. Актом ревізії КРУ встановлено, що позивачем зайво списано пального в кількості 334 л на суму 1937, 20 грн. Внаслідок цього, було зайво відшкодовано 1937, 20 грн. за наслідками перевірки та усунення вказаного порушення позивачем видано наказ № 81 а від 10.06.2009 року, відповідно до п.2 якого зобов'язано забезпечити відшкодування коштів зайво використаних ПММ в розмірі 1937, 20 грн. Працівником підприємства внесено в касу підприємства (як повернення) 1937, 20 грн., на підставі прибуткового касового ордера. (копії акта КРУ, наказу ДП «Львівське лісове господарство»від 10.06.2009 року № 81а та прибуткового касового ордера 000131 знаходяться в матеріалах справи).

Отже, в даному випадку позивачем не проводився продаж продукції чи інша операція яка б вимагали застосування РРО.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.07.2010 року №0002642380/15741, № 0002632380/15742 від 09.07.2010 року та податкового повідомлення - рішення від 09.07.2010 року № 0001372320/0/15898.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року у справі 2а-6687/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

В.В. КЛЮБА