Ухвала суду № 25755069, 08.08.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2419/12 08.08.2012 08.08.2012 08.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/1676/12 Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Ухвала

Іменем України

08 серпня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»

про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 12 травня 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір - заява про відкриття та обслуговування карткового рахунку. Відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок і надав кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн. на строк дії картки з процентною ставкою 2,5 відсотків в місяць. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у даний час не перераховує у встановлені строки платежі в рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2011 року заборгованість складає 17 332 грн. 76 коп.

У квітні 2012 року представник відповідача ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що його права як споживача банківських послуг були порушені а кредитний договір не відповідає його волевиявленню

Ухвалю суду від 10 квітня 2012 року первісні і зустрічні позовні вимоги об'єднані в одне провадження.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року позов Банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором розмірі 14 144 грн. 35 коп. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду щодо задоволених позовних вимог Банку та задовольнити його зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 травня 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» був відкритий кредитний картковий рахунок та видано кредитну картку «GOLD» за № НОМЕР_1, на якій встановлено кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн. За користування кредитом відповідач зобов'язався сплачувати відсотки за базовою ставкою 2,5 % в місяць із розрахунку 360 днів у році, а погашення заборгованості здійснювати щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно з підписаною відповідачем заявою від 12 травня 2008 року, останній ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підтвердив факт отримання повної інформації про тарифи Банку і умови кредитування (а.с.33).

Відповідач отримував кредитні кошти з 10 жовтня 2008 року.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не перераховував у встановлені строки платежі в рахунок погашення заборгованості, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2011 року утворилась заборгованість по кредиту та відсоткам на загальну суму 17 332 грн. 76 коп.

За таких обставин, суд обґрунтовано у відповідності до ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України задовольнив позов та стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 144 грн. 35 коп. , зменшивши розмір нарахованих Банком відсотків з 6073 грн.15 коп. до 3 123 грн. 48 коп.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно частин 1 і 2 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вирішуючи зустрічний позов, суд правильно виходив з того, що текст укладеного з відповідачем договору та інформація про умови кредитування містять повну інформацію про умови кредитування, оспорюваний договір укладено сторонами в належній формі та за вільного волевиявлення. А тому обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у визнанні договору нікчемним.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою на отримання кредитної картки, у якій позивач своїм підписом підтвердив згоду на укладення договору, погодився з умовами надання банківських послуг, правилами користування карткою та тарифами, що своєю сукупністю складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що оспорюваний договір не укладався в письмовій формі, а тому є нікчемним, є необґрунтованими.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та Банком був укладений кредитний договір в письмовій формі, складовими частинами якого є заява ОСОБА_2 про відкриття кредитного карткового рахунку, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифами банку. Із вказаними документами відповідач був ознайомлений, про що зазначено у його заяві від 12 травня 2008 року. Він скористався цими умовами, сприйняв їх та виконував, здійснюючи платежі. Заява ОСОБА_2 про відкриття карткового рахунку містить усі суттєві умови укладеного кредитного договору, підписана як відповідачем, так і представниками ЗАТ КБ «Приватбанк», а також скріплена печаткою Банку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять посилань на такі порушення норм процесуального права, що б могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Враховуючи наведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру нарахованих Банком відсотків колегією суддів не перевірялось, оскільки апелянт зазначені висновки суду не оскаржував.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді