Постанова № 25753967, 05.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1422/2011

05 квітня 2012 року 10год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Тимошицької Т.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Красовський В.Б.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Рівненське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності доСелянського фермерського господарства "Застав"я" про стягнення коштів в сумі 18401,00 грн.,ВСТАНОВИВ :

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідача - Селянського фермерського господарства "Застав"я" про стягнення витрат проведених з порушенням порядку витрачання страхових коштів в сумі 12267,33 та штрафу за порушення порядку витрачання страхових коштів в сумі 6133,67 грн., що в загальній сумі становить 18 401 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 05.04.2012 року явку уповноваженого представника не забезпечив, подав письмове заперечення проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов позивача належить до задоволення повністю.

Суд виходив з наступного.

29 листопада 2010 року відповідачем була проведена у позивача планова ревізія правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків, витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В результаті перевірки був винесений акт від 29 листопада 2010 року №2187 (а.с4), яким встановлені порушення чинного законодавства, а саме: неправомірні виплати по 4 листах непрацездатності на загальну суму 12267,33грн. З даним актом позивач був ознайомлений під підпис. На підставі складеного акту позивачем було винесено рішення №1710 від 3 грудня 2010 року (а.с.12).

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі по тексту Закон 2240) Статтею 3 Закону 2240 передбачено, що законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням, застосовуються норми міжнародного договору. Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Частиною 1 ст. 9 Закону 2240 зазначено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач не погоджуючись з винесеним рішенням про стягнення 18401 грн. оскаржив його до суду.

14.11.2011 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог про скасування рішення №1710 від 3 грудня 2010 року СФГ "Застав"я" було відмовлено повністю (а.с.72-75) (справа №2а/1770/2845/2011).

05.03.2012 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу СФГ "Застав"я" було залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду - без змін (а.с.76-77).

Пунктами 3, 6, частини 1 ст. 28 Закону 2240 передбачено, що страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право: проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства;

Порядок проведення комплексних ревізій та тематичних ревізій (перевірок) діяльності виконавчих дирекцій відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міжрайонних, міських виконавчих дирекцій відділень Фонду (далі - органи Фонду), а також проведення ревізій (перевірок) страхувальників та підприємств, установ, організацій (в т. ч. громадських об'єднань) щодо цільового використання коштів Фонду встановлені Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої Постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від 19.09.2001, № 38. (Далі Інструкція № 38).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно п.1.9. Статуту господарства, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є членами цього ж господарства з 23 січня 2003 року (а. с. 7 зворотній бік).

Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.09.2005 року №936, витрати, пов'язані з виплатою особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності допомоги по вагітності та пологах, понад встановлені законодавством розміри, здійснюються підприємствами за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 року, № 973-IV "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Частиною 1 ст.3 Закону визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Виходячи із змісту зазначеної норми, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, будучи членом фермерського господарства, не може бути одночасно і найманим працівником. Роз'яснення з цього приводу також надані Фонду листами Міністерства юстиції України №21-46-846 від 05.12. 2007 року та Міністерства праці та соціальної політики № 013-1866-03 від 14.12.2007р.

Фермерське господарство у встановленому законом порядку реєструється як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється за принципом обов'язковості страхування осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, і добровільності страхування осіб, зазначених у частинах другій та третій статті 6 цього Закону. За ч.1 ст.6 цього Закону загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; 2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів. В силу ч.ч.2,3 вказаної статті громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

З вказаного випливає, що перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є вичерпним і члени селянських фермерських господарств до вказаного переліку не відносяться.

Надання допомоги по вагітності та пологах членам фермерського господарства, як добровільно застрахованим особам, здійснюється відповідно до Порядку страхування осіб на добровільних засадах за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого Постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від 02.06.2005, №62.

Вказаний Порядок дає можливість стати на облік ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як страхувальникам, в районних (міжрайонних), міських, районних (міжрайонних) у містах виконавчих дирекціях відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем свого проживання. Вони набувають одночасно статусу страхувальника та застрахованої особи з дня отримання від таких осіб заяви про участь у страхуванні на добровільних засадах та інших документів, передбачених пунктом 5.2 цього Порядку.

В ході судового розгляду було встановлено та не оспорюється сторонами той факт, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 договору добровільного страхування з Фондом не укладали, відповідної заяви про участь у страхуванні на добровільних засадах йому не надавали, а тому, відповідно, і не мали права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів цього Фонду.

Посилання Відповідача на статус постраждалих 4 категорії від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та проживання на території, яка зазнала шкідливого впливу від аварії, та на компенсацію частини коштів, які отримані Фондом, суд визнає безпідставними та виходить із наступного.

Згідно наданого Фондом розрахунку, за рахунок державного бюджету України по листах непрацездатності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було відшкодовано Фонду 2695,41грн. Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.09.2005 року №936, витрати, пов'язані з виплатою особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності допомоги по вагітності та пологах, понад встановлені законодавством розміри, здійснюються підприємствами за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Міністерство праці відшкодовує Фонду зазначені витрати за рахунок Державного бюджету. Відшкодування витрат Фонду здійснюється Міністерством праці на підставі розрахункових даних про використання коштів, що подаються щомісячно виконавчою дирекцією Фонду.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, тому відшкодування органам Фонду коштів за рахунок Державного бюджету є неправомірним.

Згідно із ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представник позивача повністю довів правомірність винесення рішення від 3 грудня 2010 року № 1710.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача Селянського фермерського господарства "Застав"я" кошти в сумі 18401 грн. на поточний рахунок Костопільської міжрайонної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності р/р 2560669, в РФ ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 333227, код ЄДРПОУ 26063073.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.