Постанова № 25753961, 13.08.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2891/2012

13 серпня 2012 року 12 год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Штиби А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кузяк Р.Б.,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Томашгородський щебневий завод"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -ВСТАНОВИВ:

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод", звернувся до суду з позовом до відповідача - Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції (Рокитнівське відділення), про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000823510/0 від 02.03.2006 року.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано нечинним (а.с.77-78).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року постанову Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року залишено без змін (а.с.94-96).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.06.2012 року постанову Господарського суду Рівненської області від 20.12.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (118-121).

Під час нового розгляду справи, в судовому засіданні 02.08.2012 року, судом допущено процесуальне правонаступництво сторін, позивача Відкрите акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод" замінено на Публічне акціонерне товариство "Томашгородський щебневий завод", відповідача Сарненську міжрайонну державну податкову інспекцію (Рокитнівське відділення) - на Сарненську міжрайонну державну податкову інспекцію Рівненської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року, під час якої встановлено неправильне обрахування позивачем плати за користування надрами для видобування корисних копалин за IV квартал 2004 року, І-ІІІ квартали 2005 року.

Позивач з такими висновками органу державної податкової служби не згідний, вважає, що вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм закону та даних, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначив, що товариство здійснює розробку гранітного родовища "Крута слобода", на що отримав відповідну ліцензію. Згідно даної ліцензії граніт, що видобувається товариством використовується для виробництва щебеню. З огляду на це, позивач протягом спірного періоду в розрахунках плати за користування надрами застосовував коефіцієнт 0,3, передбачений для базового нормативу для видобування каменю будівельного, а згодом почав використовувати базовий норматив, передбачений для добування гравію. При цьому, представник позивача вказав, що коефіцієнт застосовувався ним на підставі норм Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року №427, а базовий норматив, передбачений для добування гравію - на підставі тих обставин, що виробництво щебеню є по своїй суті виробництвом гравію. Представник позивача зазначив, що основним видом діяльності товариства за КВЕД є 14.21.0 "Добування піску та гравію", а отже видобування будівельного каменю позивачем не здійснювалося. Представник позивача також вказав, що наведені ним доводи в обґрунтування підтвердження правомірності визначення товариством плати за користування надрами, знайшли своє відображення у рішенні господарського суду Рівненської області від 09.08.2005 року по справі №3/193, предметом розгляду якої були позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, прийнятих з аналогічних підстав.

Тому, донарахування товариству плати за користування надрами, представник позивача вважає неправомірним, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.08.2012 року не з'явився. У попередньому судовому засіданні 02.08.2012 року проти позовних вимог заперечив, надав суду пояснення, згідно яких під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ст. 6 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", ст. 90 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", що спричинене неправильним застосуванням коефіцієнту та базових нормативів для розрахунку плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Зокрема, представник відповідача вказав, що протягом спірного періоду товариство було зобов'язане враховувати вимоги Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", яким не передбачено застосування понижуючого коефіцієнту 0,3 до базового нормативу за погашення запасів каменю будівельного. Також представник відповідача зазначив, що попри внесення до статистичних звітів позивача відомостей про здійснення діяльності за кодом КВЕД 14.21.0 "Добування піску та гравію", фактично господарська діяльність товариства полягала у видобуванні граніту, що є будівельним каменем. На користь даної обставини, на думку відповідача, свідчить той факт, що гравій не є сировиною, що видобувається товариством безпосередньо з родовища, а є продуктом переробки, що отримується позивачем після оброблення граніту. Таким чином, позивачем погашаються запаси саме граніту, а отже при обрахунку плати повинен використовуватися відповідний норматив.

Тому, донарахування товариству плати за користування надрами, представник відповідача вважає правомірним, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що в період з 30.01.2006 року по 17.02.2006 року Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Відкритим акціонерним товариством "Томашгородський щебеневий завод" за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року. Результати перевірки оформлено актом від 22.02.2006 року за №2/23/01003414 (а.с.6-11).

На підставі акту та матеріалів перевірки органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000082351/0 від 02.03.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "плата за користування надрами місцевого значення" у сумі 100651,60 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 31546,10 грн. (а.с.4).

В основу даного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про порушення ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" вимог ст. 6 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року №1344-IV, ст. 90 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року №2258-IV, внаслідок чого позивачем неправильно обраховано плату за користування надрами для видобування корисних копалин за IV квартал 2004 року на суму 10789,60 грн., за I квартал 2005 року на суму 27900,00 грн., за IІ квартал 2005 року на суму 25989,00 грн., за IІІ квартал 2005 року на суму 35973,00 грн., що разом складає 100651,60 грн.

Вказані висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на твердженнях про невірне застосування ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" базового нормативу плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що полягало у приміненні у IV кварталі 2004 року понижуючого коефіцієнту в розмірі 0,3, який діяв до 01.01.2004 року та застосуванні у І-ІІІ кварталах 2005 року базового нормативу в розмірі 1,00грн./м.куб. погашених запасів, що передбачений для виду корисних копалин "дроблений камінь (піщано-гравійна продукція)", в той час як товариство здійснює видобуток "будівельного каменю", базовий норматив для якого встановлено на рівні 2,00 грн./м.куб. погашених запасів.

Суд погоджується з такими висновками відповідача, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають нормам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 28 Кодексу України про надра від 27.07.1994 року №132/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється, зокрема, у вигляді платежів за користування надрами (п.4 ч.2 ст.28 Кодексу).

Згідно з ч. 6 ст. 30 даного Кодексу, нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Базові нормативи та порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин на момент виникнення спірних правовідносин були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року за №1014 (надалі - Постанова №1014) та встановлювалися на рівні: плата за одиницю погашених запасів корисних копалин каменю будівельного - 0,34 грн./м.куб., піщано-гравійної сировини - 1,00грн./м.куб.

Крім того, чинною на момент виникнення спірних правовідносин Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року №427 було визначено, що на період з 01.04.2003 року до 01.01.2005 року до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3 (надалі - Постанова №427).

В той же час, з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року №1344-IV, статтею 6 якого було запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин у 2004 році згідно з додатком №9, а саме для каменю будівельного - 2,00грн./м.куб., для піщано-гравійної сировини - 1,00 грн./м.куб.

Відповідно до п. 1 ст. 75 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року №2258-IV, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством, на 2005 рік було зупинено дію ч. 6 ст. 30 Кодексу України про надра від 27.07.1994 року №132/94-ВР (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових нормативів плати за користування надрами) та встановлено, що у 2005 році повинні були запроваджуватися базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9 даного Закону, а саме для каменю будівельного - 2,00 грн./м.куб., для піщано-гравійної сировини - 1,00 грн./м.куб.

З огляду на те, що Закон України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року №1344-IV та Закон України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року №2258-IV, встановлюють основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини, а тому цими Законами можуть змінюватись окремі положення податкових законів, зокрема, щодо об'єкта оподаткування, вводитися податкові пільги та інше, суд приходить до висновку, що вказані Закони мають пріоритетне значення по відношенню до нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Враховуючи, що положення Постанови №1014 та Постанови №427 суперечать приписам наведених Законів, то під час їх дії мали застосовуватися нормативи, встановлені саме Законами, а не зазначеними постановами.

Згідно з п. 3 та п. 6 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою №1014 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин. Нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ.

Положення аналогічного характеру було закріплено у п. 3.1, п. 4.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, що затверджена Наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України №207/472/51/157, №207/472/51/157, №207/472/51/157, №207/472/51/157 від 30.12.1997 року, зареєстрована у Міністерстві юстиції України за №20/2460 від 16.01.1998 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, юридичною підставою для виникнення обов'язку сплати такої плати є факт користування надрами. При цьому, на визначення розміру такої плати впливають характеристики видобутих корисних копалин, залежно від яких корисні копалини поділяються на види, для кожного з яких встановлюються окремі нормативи плати.

ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" отримано ліцензію Державного комітету України по геології і використанню надр №2196 від 27.03.2000 року на видобування корисних копалин у родовищі "Крута Слобода", що знаходиться у Рівненській області, Рокитнівському районі, 1,5 км. на північний захід від з.ст. Томашгород, за видом - граніт, строком на 20 років з метою видобування гранітів, придатних для видобування щебеню (а.с.134).

Як вбачається з акту перевірки та наявних у матеріалах справи розрахунків плати за користування надрами для видобування вугілля кам'яного, вугілля бурового, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничо-рудної та будівельної сировини за І півріччя та 9 місяців 2005 року, у 2005 році позивачем самостійно обчислено суму плати виходячи з базового нормативу для піщано-гравійної сировини, що встановлений на рівні 1,00 грн./м.куб. (а.с.156-157).

На підтвердження правильності визначення нормативу плати позивачем надано:

- довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" здійснює види діяльності за КВЕД 14.21.0 "Добування піску та гравію", 50.50.0 "Роздрібна торгівля пальним", 51.51.0 "Оптова торгівля паливом", 63.21.2 "Функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту", 20.30.0 "Виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів", 14.11.0 "Добування декоративного та будівельного каменю" (а.с.153);

- термінові звіти про виробництво промислової продукції за квітень та грудень 2005 року, подані в порядку державного статистичного спостереження, в яких зазначено про виробництво товариством щебеню, гравію, гальки та дробленого каменю (а.с.135-141);

- витяг з робочого проекту по освоєнню проектних обсягів кар'єру "Крута Слобода", в якому зазначається про гранітоїди даного кар'єру можуть використовуватись для виробництва щебеню у звичайний бетон, для баластного шару залізничних шляхів, для будівництва автодоріг (а.с.142-143);

- лист-відповідь Державного комітету України з питань будівництва та архітектури від 30.06.2005 року №5/10-1287, в якому зазначається, що видобута сировина під час розроблення гранітних кар'єрів, а також виготовлена з вказаної сировини кінцева продукція (щебінь) відносяться до піщано-гравійної (а.с.132).

Довідка з ЄДРПОУ, надана позивачем, відображає види діяльності товариства за КВЕД станом на 18.07.2007 року, проте на момент виникнення спірних правовідносин діяв Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009-96, що затверджений і введений в дію Наказом Держстандарту України від 22.10.1996 року №441. Відповідно до вказаного класифікатора підклас 14.21.0 "Розроблення гравійних та піщаних кар'єрів" відноситься до групи 14.2 "Видобування піску та глини" і включає: подрібнення каменю, гравію та піску; видобування піску та гравію для будівництва та загальнопромислових потреб (ливарного піску, піску для формування у металургії); їх подрібнення та сортування за фракціями; видобування піску для скляного виробництва.

Згідно з п. 3.8 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю, що затверджена Наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Міністерстві екології та природних ресурсів України від 16.12.2002 року №199, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.01.2003 року за №78/7399, будівельним каменем є гірські породи, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються у будівництві без зміни їх хімічного складу.

При цьому, пунктом 4.9 даної Інструкції передбачено, що щебінь для будівельних робіт віднесено до будівельного каменю.

В свою чергу, згідно з Переліком корисних копалин місцевого значення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до піщано-гравійної сировини відносяться: галька, піщано-гальковий матеріал, гравій, ракуша, пісок.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що оскільки ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" здійснював видобування граніту, з якого виробляв щебінь, то товариство не здійснювало безпосередньо видобування гравію. Товарна продукція підприємства, яка згідно чинних стандартів (ДСТУ Б.В.2.7.75-98, ГОСТ 7392-82, ДСТУ Б.В.2.7.-71-98, ТУ 21-10-69-89, ДСТУ Б.В.2.7.43-96) класифікована як щебінь, не є продуктом розсіву природних гравійно-піщаних сумішей, проте є продуктом подрібнення порід граніту з наступним розсівом продуктів подрібнення. Крім того, у спірному періоді позивач не отримував відповідних ліцензій на добування піску та гравію. Таким чином, граніт, що видобувався позивачем є будівельним каменем, а діяльність по його видобуванню повинна обкладатися платою згідно відповідного нормативу.

Тому, доводи позивача, що виготовлена ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" кінцева продукція (щебінь), яка відповідає ДСТУ Б.В.2.7.75-98, ГОСТ 7392-82, ДСТУ Б.В.2.7.-71-98, ТУ 21-10-69-89, ДСТУ Б.В.2.7.43-96, належить до піщано-гравійної підтверджуються в даній частині, проте таке визначення не може стосуватись видобутої сировини для виробництва товарної продукції.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на основний вид діяльності товариства згідно КВЕД 14.21.0 "Добування піску та гравію", оскільки довідка надана позивачем не стосується періоду виникнення спірних правовідносин, у вказаній довідці зазначається також вид діяльності 14.11.0 "Добування декоративного та будівельного каменю", вид діяльності за КВЕД самостійно обирається та вказується суб'єктом господарювання для органів статистики і не може бути належним доказом на підтвердження фактичного видобування піщано-гравійної сировини.

Крім того, суд приходить до висновку, що посилання позивача на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2005 року по справі №3/193 є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі було оскарження ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" податкових повідомлень-рішень Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції №0000252650/0 від 29.12.2004 року, №0000252650/1 від 04.02.2005 року, №0000252650/2 від 26.04.2005 року, про донарахування товариству податкового зобов'язання з плати за користування надрами у загальній сумі 230128,00 грн. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.08.2005 року позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано недійсними з моменту їх прийняття. Вказане судове рішення є таким, що набрало законної сили (а.с.18-19, 22-24, 52-53).

В той же час, податкові повідомлення-рішення №0000252650/0 від 29.12.2004 року, №0000252650/1 від 04.02.2005 року, №0000252650/2 від 29.12.2004 року Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято на підставі акту позапланової документальної перевірки дотримання ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року. Отже, обставини встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.08.2005 року по справі №3/193 стосуються іншого періоду діяльності товариства ніж той, результати перевірки якого покладено в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000823510/0 від 02.03.2006 року.

Суд також зазначає, що основною підставою для визначення нормативу плати за користування надрами для видобування корисних копалин є вид видобутих (погашених) корисних копалин. Тому, з'ясування цієї обставини є обов'язковим для суду при вирішенні питання щодо правомірності/неправомірності визначення органом державної податкової служби податкового зобов'язання з плати за користування надрами. Зокрема, невстановлення цієї обставини Господарським судом Рівненської області та Львівським апеляційним адміністративним судом стало підставою для скасування Вищим адміністративним судом України рішень даних судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.125). Проте, у рішенні Господарського суду Рівненської області від 09.08.2005 року по справі №3/193, на яке посилається позивач, висновок про видобування ВАТ "Томашгородський щебеневий завод" саме гравійної сировини, а не будівельного каменю, судом зроблено лише на підставі видів діяльності за КВЕД, якими займається товариство. Оскільки обставинами справи підтверджується, що сировиною, яку позивач фактично видобував протягом спірного періоду є будівельний камінь - граніт, суд при прийнятті рішення щодо правомірності/неправомірності нарахування товариству податкового зобов'язання з плати за користування надрами не може брати до уваги зазначені висновки Господарського суду Рівненської області.

Таким чином, позивачем при визначенні розміру плати за користування надрами місцевого значення у IV кварталі 2004 року неправомірно примінено понижуючий коефіцієнт в розмірі 0,3 до базового нормативу за видобування будівельного каменю, а в І-ІІІ кварталах 2005 року неправомірно застосовано базовий норматив у розмірі 1,00 грн./м.куб., що передбачений для виду корисних копалин "дроблений камінь (піщано-гравійна продукція)". Тому, позивачеві обґрунтовано донараховано податкове зобов'язання за платежем "плата за користування надрами місцевого значення" у сумі 100651,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 31546,10 грн.

За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача із Державного бюджету України не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Публічному акціонерному товариству "Томашгородський щебневий завод" у задоволенні адміністративного позову до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000082351/0 від 02.03.2006 року - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.