Постанова № 25752202, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 8/36 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Борисюк Л.П.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2007 року позивач Закрите акціонерне товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі акта перевірки № 29-23/605-03149949 від 01.03.2007 року «Про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішенням № 0000082330/0 від 13 березня 2007 року у відповідності до якого згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 17.1.3 і 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2010 року за № 2181-ІІІ встановлено порушення позивачем підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, внаслідок чого позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2902690,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 1039744,00 грн., за штрафними санкціями 1862946,00 грн.).

За результатами розгляду первинної скарги 30.05.2007 року відповідачем на підставі акта № 29-23/605-03149949 та рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 22.05.2007 року за № 7729/10/25-007 винесено нове податкове повідомлення-рішення за № 0000082330/1 на суму 2902690,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 1039744,00 грн., за штрафними санкціями 1862946,00 грн.).

Вирішуючи правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно акта № 29-23/605-03149949, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 1039744,00 грн. (в т.ч. у грудні 2004 року на суму 568477,00 грн., у грудні 2005 року на суму 471267,00 грн.).

Протягом періоду з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року підприємство (Постачальник) працювало по довгостроковим договорам, укладеними з нерезидентами (Замовниками) на будівництво суден, а саме: контракт від 01.04.2003 року за № 295 з компанією Shipyards Bergum»(Нідерланди) на загальну суму 40917227,00 грн., контракти від 14.02.2002 року за № 415 на суму 23266451,00 грн. та за № 416 на загальну суму 11731264 грн. з Адміністрацією портів Гамбії (GPA) від імені Уряду Гамбії (м. Банжул, Гамбія).

Позивач відповідно до додатків К2 до рядків 01.3 та 04.7 декларацій з податку на прибуток підприємства сформував доходи від виконання вищенаведених довгострокових договорів за І-ий квартал 2004 року в розмірі 4287700,00 грн., за І-ше півріччя 2004 року в розмірі 8724700,00 грн. (за ІІ-ий квартал 4437000,00 грн.).

По даним контрактам підприємство отримало вантажні митні декларації від 22.07.2004 року за № 8476 на суму 4949569,00 грн. на експорт корпусу річкового суховантажу, від 21.09.2004 року за № 11111 на суму 10233667,58 грн. на експорт автомобільно-пасажирського парому для переправи, від 26.09.2004 року за № 11334 на суму 10294473,59 грн. на експорт аналогічного парому, від 26.09.2004 року за № 11335 на суму 9966692,24 грн. на експорт аналогічного парому.

Під час формування позивачем валових доходів по довгостроковим контрактам не були нараховані відповідні податкові зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Платник податків отримав засвідчені вантажні митні декларації лише в липні та вересні 2004 року, та відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»він має на нульову ставку по податку на додану вартість, але своєчасно не відобразив суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, у зв'язку з чим до нього застосовано штрафні санкцію.

Перевіркою встановлено, що позивач уклав зовнішньоекономічний контракт № 296 від 16.10.2003 року з компанією Shipyards Bergum»(Нідерланди) про будівництво корпуса судна.

Відповідно до наданої позивачем до перевірки вантажної митної декларації від 30.08.2005 року за № 508000001/5/009208 експортером корпусу судна по даному контракту значиться інша юридична особа Дочірнє підприємство «Судноверф».

Позивач згідно даного контракту сформував суми валових доходів, як доходи від виконання довгострокових договорів (додатки К2 до рядків 01.3 та 04.7 декларації з податку на прибуток підприємства), а саме в 2004 році 2842385,13 грн., в 2005 році 2356335,00 грн..

Вирішуючи питання правомірності недекларування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами формування валових доходів по довгостроковим контрактам, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, згідно підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «довгостроковий договір (контракт)»слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інжиніринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Контракти позивача від 14.02.2002 року за № 415 та № 416, від 01.04.2003 року №295, від 16.10.2003 року за № 296 є довгостроковими.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» редакції, що діяла на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове в'язання чи ні.

Пунктом 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства передбачено, що у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Під час подання зазначених вище декларацій з податку на прибуток підприємств за вказані періоди, позивач визначив, що вказані суми, що надійшли до нього є доходом від виконання довгострокових контрактів.

У такому випадку платник податків збільшивши дохід від довгострокових контрактів був зобов'язаний задекларувати податкове зобов'язання по податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, тобто у березні 2004 року, червні 2004 року, грудні 2004 року та грудні 2005 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вантажна митна декларація № 508000001/5/9208 від 30.08.2005 року виписана на виконання довгострокового договору компанією en Shipyards Bergum»(Нідерланди) № 296 від 16.10.2003 року у відповідності до вимог чинного законодавства.

Абзацом четвертим пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року передбачено, що відправник - особа, що передала або має передати заявлені у вантажній митній декларації товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу і що зазначена в транспортному документі або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

У вантажній митній декларації № 508000001/5/9208 від 30.08.2005 року вказано, що відправником є Дочірнє підприємство «Судноверф»,.

Вказане підприємство має право застосування нульової ставки по податку на додану вартість.

Позивач за зовнішньоекономічними довгостроковими договорами з компанією hipyards Bergum»(Нідерланди) № 296 від 16.10.2003 року не надав вантажну митну декларацію, яка вписана у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача не було підстав застосовувати нульову ставку з податку на додану вартість по продажу корпусу судна відповідно до довгострокового контракту № 296 від 16.10.2003 року.

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про зниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний платити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк плати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що позивач несвоєчасно відобразив суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки в момент формування валових доходів по довгостроковим контрактам ним не нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено підпункт 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірно застосував штрафні санкції згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 13.03.2007 року №0000082330/0 та від 30.05.2007 року №0000082330/1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року та постановлення нової про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 15.08.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Борисюк Л.П.