Рішення № 25748893, 28.08.2012, Дергачівський районний суд Харківської області

28.08.2012

Справа №2010/2-346/2011

провадження №2/2010/5/2012

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2012 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого -суддіБолибок Є.А.за участюсекретаря судового засіданняКузнєцової Д.Ю.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, секретаря Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа -постійна комісія Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області з земельних питань, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, секретаря Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа -постійна комісія Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області з земельних питань, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №1182, в частині незаконної передачі в користування земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області; поновити порушене право користування земельною ділянкою та зобов'язати ОСОБА_4 негайно звільнити спірну ділянку та привести її у придатний стан та поновити огорожу; стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі вартості врожаю картоплі за 2002 - 2003 роки при мінімальній ціні 0,60 грн. за 1 кг, всього 2х0,6х700кг=840 грн.; стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, тобто 5х185=925 грн.; за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, прийняття неправомірних рішень стягнути на користь ОСОБА_3 нанесену при цьому майнову та моральну шкоду з Пересічанської селищної ради в розмірі 925 гривень, з виконкому Пересічанської селищної ради в розмірі 925 гривень, з секретаря виконкому Пересічанської селищної ради в розмірі 925 гривень, з голови Пересічанської селищної ради та виконкому в розмірі 1850 гривень.

У судове засідання представник Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Відповідно до поштового повідомлення судові повістки були вручені 12.07.2012 року.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, подав до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позову та справу просив розглядати в його відсутність.

У судове засідання позивач ОСОБА_7 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі та справу розглядати у його відсутність.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Рішенням виконкому Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 09 січня 1990 року №11 ОСОБА_3 виділено в безстрокове користування присадибну ділянку площею 1200 м2 за рахунок землі Пересічанської птахоферми по АДРЕСА_2 та дозволено будівництво житлового будинку як виняток інваліду ІІ групи.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 травня 2002 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Рішенням V сесії XXIV скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 15 квітня 2003 року відмінено рішення виконкому №11 від 09.01.1990 року «Про виділення в безстрокове користування земельної ділянки для індивідуального будівництва ОСОБА_3 в АДРЕСА_2.

Згідно постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року скасовано рішення V сесії XXIV скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 15 квітня 2003 року відмінено рішення виконкому №11 від 09.01.1990 року «Про виділення в безстрокове користування земельної ділянки для індивідуального будівництва ОСОБА_3 в АДРЕСА_2

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

За теоретичним визначенням, позов -це матеріально-правова вимога до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги - позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом -відповідач.

Кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред'явлення позову в процесуальному розумінні. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 55 Конституції встановлено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України в п.7 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем не доведено та не надано суду доказів щодо порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_3 під час вчинення договору купівлі-продажу житлового будинку. До того ж як вбачається з оспорюваного договору його предметом був житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а позивач вказує, що йому виділена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2

Таким чином немає підстав, визначених законом, для визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.

Пленум Верховного Суду України у п.4 своєї постанови №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив судам, що згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686, затверджено «Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивач не довів та не надав суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_4 самовільно захватив частину земельної ділянки, яка належить позивачеві, у зв'язку з цим у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача ОСОБА_4 негайно звільнити спірну ділянку та привести її у придатний стан та поновити огорожу.

У зв'язку з зазначеним, у суду відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів у заподіянні відповідачами моральної шкоди ОСОБА_3

Також ОСОБА_3 не доведено та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження глибини та тривалості понесених моральних страждань та погіршення стану здоров'я та не зазначено джерел їх здобуття.

Суд враховує, що в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також в п. 7 зазначеної Постанови роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя Є.А. Болибок