Рішення № 25745568, 23.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.08.12 Справа № 28/5014/1317/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до 1-го відповідача Державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України», смт. Кріпенський, м. Антрацит

2-го відповідача Державного підприємство «Антрацит», м. Антрацит

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна казначейська служба України, м. Київ

про стягнення збитків у сумі 1 176 605 грн. 97 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Легка Ю.Ю., довіреність № 2.8/9/14348 від 18.07.2012, головний спеціаліст сектору представництва інтересів держави та органів юстиції в судах України Головного управління юстиції у Луганській області;

від 1-го відповідача: представник не прибув;

від 2-го відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув

в с т а н о в и в:

Позивач -Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України»про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України у сумі 1 176 605 грн. 97 коп. внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини, постановленого проти України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.07.2012 залучено до участі у справі в якості 2 -го відповідача ДП «Антрацит».

ДП «Антрацит»у відзиві вважає, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки ухвалою господарського суду Луганської області від 09.06.2011 у справі № 11/75 здійснено заміну ДП «Антрацит»його правонаступником ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України».

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.05.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну казначейську службу України.

Третя особа у листі від 15.06.2012 № 5-12/1920-85/7 просить позов задовольнити повністю, справу просить розглянути без участі свого представника.

Відповідачі до судового засідання не прибули, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутності представників відповідачів, явка яких не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Пред'являючи позов про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України, у сумі 1 176 605 грн. 97 коп. Міністерство юстиції України виходило з приписів частини 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при розгляді в Європейському суді у справі за заявою ТОВ «Донбас -2003»за № 18247/09 щодо тривалого невиконання рішень національного суду між заявником та Урядом України укладено декларацію про дружнє врегулювання питань, викладених у заяві, відповідно до якої Держава зобов'язалась сплатити ТОВ «Донбас -2003»заборгованість за рішеннями господарського суду Луганської області від 11.11.2004 у справі № 19/403, від 07.05.2007 у справі № 11/75.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України на рахунок ТОВ «Донбас-2003»було сплачено 1 176 605 грн. 97 коп. як заборгованість за даними рішеннями господарського суду, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 04.01.2012.

Позивач зазначає, що сплачена з Державного бюджету України сума у розмірі 1 176 605 грн. 97 коп. є збитками Державного бюджету України, у зв'язку з чим відповідно до частини 4 статті 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Міністерство юстиції звернулося в інтересах держави з позовом до Державного підприємства "Шахта імені 50-річчя Радянської України", яке є правонаступником ДП "Антрацит" (згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України № 691 від 31.12.2008 ДП "Шахта імені 50-річчя Радянської України" є правонаступником частини майна, прав та обов'язків ДП "Антрацит", пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України», згідно з розподільчим балансом).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.07.2012 за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості 2 - го відповідача ДП «Антрацит».

У поясненні від 15.06.2012 позивач зазначив про те, що держава Україна на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.12.2011 у справі за заявою ТОВ «Донбас-2003»№ 18247/09 виплатила з Державного бюджету України заявнику заборгованість за рішенням господарського суду Луганської області у справі № 19/403 у сумі 1 176 605 грн. 97 коп.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступні обставини.

Підставою свого позову позивач зазначив те, що при розгляді в Європейському суді у справі за заявою ТОВ «Донбас -2003»за № 18247/09 щодо тривалого невиконання рішень національного суду між заявником та Урядом України укладено декларацію про дружнє врегулювання питань, викладених у заяві, відповідно до якої Держава зобов'язалась сплатити ТОВ «Донбас -2003»заборгованість за рішеннями господарського суду Луганської області від 11.11.2004 у справі № 19/403, від 07.05.2007 у справі № 11/75.

Як встановлено судом під час розгляду справи по суті, рішення Європейського суду з прав людини винесено 13.12.2011. При розгляді в Європейському суді справи за заявою ТОВ «Донбас-2003»№ 18247/09 щодо тривалого невиконання рішень національного суду між заявником та Урядом України укладено декларацію про дружнє врегулювання питань, викладених у заяві, відповідно до якої Держава зобов'язувалася сплатити заявнику заборгованість за рішеннями господарського суду Луганської області від 11.11.2004 у справі № 19/403 та від 07.05.2007 у справі № 11/75.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.11.2004 у справі № 19/403 стягнуто з ДП «Антрацит» на користь ТОВ «Донбас-2003» борг у сумі 1 229 224 грн. 33 коп., судові витрати у сумі 1818 грн.

На виконання рішення суду видано наказ від 26.11.2004 № 19/403.

На виконання рішення суду ДП «Антрацит»платіжним дорученням № 788 від 21.09.2005 перерахувало ТОВ «Донбас-2003»заборгованість у сумі 15 000 грн., платіжним дорученням № 1253 від 25.11.2011 -у сумі 30 000 грн. та 9 436 грн. 36 коп., що підтверджується листом Управління ДВС ГУ юстиції у Донецькій області від 26.12.2011 № 4-5-60 (а.с. 41, 43, 44).

Рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2004 у справі № 19/403 не виконано у повному обсязі, залишок невиконаної частини складає 1 176 605 грн. 97 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2007 у справі № 11/75 стягнуто з ДП «Антрацит»на користь ТОВ «Донбас-2003»3% річних у сумі 83095 грн. 35 коп., інфляційні нарахування у сумі 283139 грн. 73 коп., судові витрати 3780 грн. 35 коп.

На виконання рішення суду видано наказ № 11/75 від 25.05.2007.

Постановою державного виконавця від 20.06.2011 здійснено заміну сторони виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 25.05.2007 № 11/75 з ДП «Антрацит»на ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України».

26.09.2011 закінчено виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 25.05.2007 № 11/75, про що винесено постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, збитки, які заявлені у позові у сумі 1 176 605 грн. 97 коп., були сплачені державою Україна саме внаслідок невиконання рішення суду у справі № 19/403, яким стягнуто заборгованість саме з ДП «Антрацит», яку останній державі не відшкодував.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 вказаного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі по тексту - Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР. Законом України від 9 лютого 2006 року №3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника гр. Лапінської Л.П. домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11), ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п. 55, Серія A №303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" №48553/99, п.96, ЄСПЛ 2002-VII). Це значить, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду позитивним обов'язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст.23 та ч.1 ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) моральної шкоди (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи); 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

У відповідності з приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва (Міністерства юстиції України).

За приписами чинного законодавства, держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги у винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, чинне цивільне законодавство допускає можливість відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом. Судом не встановлено та відповідачами не доведено існування нормативних застережень щодо недопустимості відшкодування в регресному порядку моральної шкоди, в тому числі на користь держави Україна, яка на виконання рішення Європейського суду з прав людини виплатила юридичній особі відповідне відшкодування в повному обсязі.

Як зазначено вище, збитки, які заявлені у позові у сумі 1 176 605 грн. 97 коп., були сплачені державою Україна саме внаслідок невиконання рішення суду у справі № 19/403, яким стягнуто заборгованість саме з ДП «Антрацит».

Виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області № 11/75 від 25.05.2007 закінчено 26.09.2011, тобто до винесення Європейським судом з прав людини рішення від 13.12.2011.

За таких обставин, судом не приймаються доводи 2-го відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки ухвалою господарського суду Луганської області від 09.06.2011 у справі № 11/75 здійснено заміну ДП «Антрацит»його правонаступником ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України», з якого була стягнута сума заборгованості 370015 грн. 43 коп. в примусовому порядку.

Доказів того, що заборгованість 1 176 605 грн. 97 коп. за наказом господарського суду Луганської області № 19/403 погашена, 2-й відповідач -ДП «Антрацит»не надав. Таким чином, саме 2-й відповідач -ДП «Антрацит»є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність підстав для відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Матеріалами справи доведено наявність вини 2-го відповідача у понесенні державою в особі позивача збитків, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за рахунок 2-го відповідача -ДП «Антрацит».

Що стосується вимог до 1-го відповідача - Державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України», то він є неналежним відповідачем у справі, а тому у задоволенні вимог до 1-го відповідача слід відмовити.

Судовий збір, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягується з 2-го відповідача в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від їх сплати відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна про стягнення збитків у сумі 1 176 605 грн. 97 коп. задовольнити повністю за рахунок 2-го відповідача Державного підприємство «Антрацит»

2. Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065, на користь Міністерства юстиції України в інтересах держави України збитки, завдані Державному бюджету України, у сумі 1 176 605 грн. 97 коп. на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065: в доход Державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, МФО 804013, код отримувача 37991503, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, банк -ГУ ДКСУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22030001, символ 206, судовий збір у сумі 23 532 грн. 12 коп., видати наказ Антрацитівській ОДПІ.

4. У задоволенні позову Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до 1-го відповідача Державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України»відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.08.2012.

Суддя І.В. Семендяєва