Рішення № 25744444, 22.08.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 5004/639/12

за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача-1 Луцької міської ради,

відповідача-2 приватного акціонерного товариства "Волинське обласне підприємство автобусних станцій", м. Луцьк,

відповідача-3 Управління держкомзему у м.Луцьку

про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р., зобов'язання внести відповідні записи

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (дов. від 29.05.2012р.),

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: Нечай Ю.М. (дов. від 25.06.2012р.), Мартинюк С.І. (дов. від 01.08.2012р.),

від відповідача-3: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив визнати припиненим та розірвати договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р. укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", внести відповідний запис до книги державної реєстрації договорів оренди.

26.06.2012р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.34-35), в якій позивач просить:

- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р., укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування;

- зобов'язати Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Також 26.06.2012р. представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі в справі відповідачем Управління держкомзему у м. Луцьку.

23.07.2012р. представник позивача через канцелярію суду подав висновок експертного дослідження № 7688 по заяві підприємця ОСОБА_1 від 10.07.2012р. та квитанцію № 191410.1 від 16.07.2012р.

Відповідач -1 -Луцька міська рада 01.08.2012р. через канцелярію суду подала письмові пояснення по справі № 3-32/339 від 01.08.2012р. в яких посилається на таке:

- рішенням Луцької міської ради від 14.10.2003р. № 12/28.64 «Про надання ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки на вул. Конякіна, 39»надано ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування автобусної станції на вул. Конякіна, 39 загальною площею 2,647 га за рахунок земель комунальної власності. Зобов'язано проект відведення земельної ділянки подати для розгляду та затвердження у встановленому порядку.

На виконання вищевказаного рішення ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»було замовлено та погоджено проект відведення земельної ділянки для обслуговування автостанції.

В подальшому, на підставі погодженого проекту відведення земельної ділянки та відповідно до клопотання ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799», Луцькою міською радою було прийнято рішення від 28.12.04 р. № 21/15.3 «Про надання земельної ділянки на умовах оренди ВАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799»для обслуговування автостанції на вул. Конякіна, 39».

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі»від 06.10.98 p. № 161-XIV (зі змінами та доповненнями), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі»передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Згідно з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід прав до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу. До позовної заяви позивачем не надано належних доказів того, що під набутим об'єктом нерухомого майна попередньому власнику належала відповідна земельна ділянка на праві власності або ж на праві користування.

Відповідно до п. «а», «є»ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, з пропозицією або ж вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки має право звертатись сторона договору, при цьому необхідною умовою має бути добровільна відмова від права користування земельною ділянкою орендарем, тобто ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».

Враховуючи вищенаведене при вирішенні справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради, приватного акціонерного товариства «Волинське обласне підприємство автобусних станцій»покладається на розсуд суду.

Представник відповідача-2 - ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" 27.06.2012р. через канцелярію суду подав відзив від 26.06.2012р. на позовну заяву, в якому відповідач - 2 просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що із позовом про розірвання договору оренди землі, укладеного між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", звернувся підприємець ОСОБА_1, який не є стороною оспорюваного договору, а також позивачем не наведено жодних правових підстав для припинення договору оренди землі та його розірвання.

В судовому засіданні 01.08.2012 року розглянуто та прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог від 26.06.2012р. як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Також судом розглянуто клопотання позивача про залучення відповідачем у справі Управління держкомзему у м. Луцьку та задоволено його, ухвалою суду від 01.08.2012р. залучено до участі у розгляді справи Управління держкомзему у м. Луцьку.

Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2012 року підтримав вимоги в редакції, викладеній в заяві про уточнення позовних вимог: просив визнати припиненим договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р., укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування; зобов'язати Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідач-1, відповідач-3 письмових пояснень по справі на заяву позивача про уточнення позовних вимог не подали.

Відповідач-2 в письмових поясненнях від 22.08.2012 року, його представники в судовому засіданні заперечують проти вимог, викладених в заяві позивача про уточнення позовних вимог.

У зв'язку із належним повідомленням відповідача-1, відповідача-3 про судовий розгляд та зважаючи на те, що неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті справу розглянуто за відсутності представників відповідача-1, відповідача-3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

15 лютого 2005 року між Луцькою міською радою в особі секретаря ради Кравчука С.Є. як орендодавцем і ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799" (правонаступник - ПАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій") як орендарем було укладено договір оренди землі, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №289, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування автостанції площею 26225кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /кадастровий номер 220650030/.

За актом прийому-передачі від 15.02.2005 року земельну ділянку по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку було передано орендарю.

Відповідно до витягів про державну реєстрацію прав №32817544 від 10.01.2012 р. та № 32816823 від 10.01.2012р. підприємець ОСОБА_1 володіє нерухомим майном (приміщенням магазину №4 з літнім кафе та приміщенням магазину №7), що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказане нерухоме майно позивач придбав з прилюдних торгів що відбулися 26.12.2011 року.

З метою врегулювання питання, щодо користування земельною ділянкою позивач і підприємець ОСОБА_7 листом від 26.09.2011 року звернулися до відповідача-2 з проханням відмовитись від користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане нерухоме майно.

Листом від 17.10.2011р. № 187/2 на ім'я підприємця ОСОБА_7 відповідач-2 повідомив, що не має наміру відмовлятись від частини орендованої земельної ділянки.

Листом від 18.05.2012 року позивач звернувся до відповідача-1 з проханням вирішити питання про виділення йому в користування земельної ділянки для обслуговування належних йому об'єктів нерухомого майна, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Листом № 2-2134-020 від 28.05.2012 року відповідач-1 повідомив, що для розгляду цього питання підприємцю ОСОБА_1 необхідно надати: схему генплану земельної ділянки погоджену головним архітектором м. Луцька та начальником управління земельних ресурсів Луцької міської ради, нотаріально посвідчені свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копії витягів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, копії технічних паспортів об'єктів нерухомого майна, витяг або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, копію паспорта, згоду ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" на припинення договору оренди землі частини земельної ділянки та довідку суду про закриття судових справ про визнання частково недійсним договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р.

30.05.2012 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача-1 Луцької міської ради, відповідача - 2 ПрАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій" про визнання договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р. припиненим та його розірвання.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до витягів про державну реєстрацію прав №32817544 від 10.01.2012р. та №32816823 від 10.01.2012р. він володіє нерухомим майном - приміщенням магазину №4 з літнім кафе та приміщенням магазину №7, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке придбав з прилюдних торгів, що відбулися 26.12.2011 року.

Вказує, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а за змістом ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Позивач зазначає, що оформити право користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування придбаного нерухомого майна він не може, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки №289 від 15 лютого 2005 року, укладеного між Луцькою міською радою та ПрАТ "ВОПАС", останньому передано в оренду земельну ділянку площею 26225 м.кв. в АДРЕСА_1, на якій знаходиться нерухоме майно позивача.

Заявою від 26.06.2012 року (а.с.34-35) представник позивача позовні вимоги уточнив: просить визнати припиненим договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р., укладений між Луцькою міською радою та ВАТ "Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799", в частині земельної ділянки площею 0,0472 га, на якій розташований магазин №4 з літнім кафе, приміщення магазину №7 у АДРЕСА_1 та земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування; зобов'язати Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Вимога позивача про визнання договору оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р. припиненим до задоволення не підлягає.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Вимога про визнання договору припиненим є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Чинним законодавством не передбачено вказаного способу захисту цивільним прав та інтересів. Даний факт може встановлюватись судом лише при розгляді між сторонами спору про право цивільне і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Таким чином, вимога позивача визнати договір оренди земельної ділянки № 289 від 15.02.2005р. припиненим не відповідає способам захисту прав, які встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки №289 від 15.02.2005р. припиненим та його розірвання, немає правових підстав для задоволення позову про зобов'язання Управління держкомзему у м. Луцьку внести відповідні записи в Поземельну книгу та Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Керуючись ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено: 27.08.2012р.

Суддя І. О. Якушева