Ухвала суду № 25743043, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К-14121/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Кошіля В.В.

Федорова М.О

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника позивача Кучерявої Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008

у справі №6/18-НА

за позовом Закритого акціонерного товариства «Інтерлит»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Інтерлит»(далі -позивач, ЗАТ «Інтерлит») звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі -відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2004 №0000702303/0/0/5473, від 20.09.2004 №000702303/1/5788, від 17.02.2005 №0000702303/3/647.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову документальну перевірку позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за період з 01.12.2002 по 30.09.2003, за результатами якої складено акт перевірки від 26.08.2004 №2202/23-308-22777924.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 31.08.2004 №0000702303/0/0/5473 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2907614,99, з них 1938409,99 грн. -основний платіж та 969205,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В результаті оскарження позивачем податкового зобов'язання в порядку апеляційного узгодження, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 20.09.2004 №0000702303/1/5788 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2907614,99, з них 1938409,99 грн. -основний платіж та 969205,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПА в Хмельницькій області та ДПА України спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а за результатами їх оскарження прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 17.02.2005 №0000702303/3/647 на суму 5493749,99 грн., з них: 3662499,99 грн. -основний платіж та 1631250,00 грн. -штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з законодавства). Таким чином, до передбачених законом умов щодо отримання відшкодування закон відносить наявність податкової накладної, факту придбання товару та фактичної оплати за товар. Як свідчить акт перевірки податковий кредит позивачем був підтверджений податковими накладними, які відповідали пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно п. 2 цієї норми - у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, у установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Тобто, у разі якщо податковий орган вважає, що надані накладні належним чином не підтверджують податковий кредит, до підприємства застосовуються фінансові санкції на суму такого податкового кредиту.

Таким чином, відсутність обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в будь-якому випадку не передбачає застосування відповідальності у вигляді виключення з податкового кредиту покупця сум ПДВ, сплачених продавцеві при придбані товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на момент існування правовідносин між позивачем та його контрагентом, вони були у встановленому законом порядку зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності -юридичні особи та внесені до ЄДРПОУ, що підтверджується листами Головного управління статистики в м. Києві, були зареєстровані як платники податків, та згідно свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ являлися платниками ПДВ.

Судами встановлено, що податкові накладні відповідають фактично здійсненим операціям та належним чином відображені в аналітичній звітності та бухгалтерському обліку, що не заперечується відповідачем.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не надано доказів того, що податкові накладні виписані особою, яка не є платником податку на додану вартість та не надав належних доказів визнання недійсними податкових накладних. Висновок відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними є необґрунтованим, а нарахування податкових зобов'язань здійсненим з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують рішення судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги, а також скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова

Суддя О.І. Степашко