Ухвала суду № 25742574, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2012 р. м. Київ К-17960/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.08.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009

у справі № 3/191-3/192-9/218/08-АП-23/83/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС ЛТД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС ЛТД" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2005 позов задоволений частково, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000760303/3 від 31.03.2005, в сумі 126976, 29 грн., в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000171323/3 від 31.03.2005 відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2006 рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2005 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007 частково скасоване рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2005 та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2006, а справу направлено на новий розгляд в частині завищення ТОВ „ТС ЛТД" валових витрат у третьому кварталі 2003, першому кварталі 2004 року за операціями з реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання, на суму 13046528 грн. та у 3 кварталі 2003 року за операціями уступки права вимоги на суму 650615 грн.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та частково скасовано податкове повідомлення - рішення №0000760303/03 від 31.03.2005, в сумі 8453831, 56 грн., 4544538,26 грн. - основний платіж, 3909293, 30 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання доручення Кабінету Міністрів України №18462/1/1-04 від 28.04.2004 та протокольного рішення засідання Міжвідомчої комісії з питань державної цінової політики у гірничо-металургійному комплексі від 14.04.2004 відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 по 31.03.2004 та складено акт №28/30473392/33-321 від 12.08.2005.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000760303/0 від 17.08.2004, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток розмірі 9286094, 10 грн.: 4797506 грн. - основний платіж, 488588, 10 грн. - штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження на підставі рішення №2417/6/25-1015 від 23.03.2005 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000760303/3 від 31.03.2005, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму 8474074, 54 грн.: основний платіж 4555192, 46 грн., штрафні (фінансові санкції) 3918882, 08 грн., №0000760303/3 від 31.03.2005 на суму 2875 грн.: основний платіж 1597 грн., штрафні (фінансові) санкції 1278 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.1.23, 1.31 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток за період з 01.07.2003 по 01.04.2004 на суму 4797506 грн.: за 3 квартал 2003 року на 2544950 грн., за 4 квартал 2003 року на 1415 933 грн., за 1 квартал 2004 року на 836623 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000760303/3 від 31.03.2005 є предметом оскарження в частині завищення ТОВ „ТС ЛТД" валових витрат у третьому кварталі 2003, першому кварталі 2004 року за операціями з реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання, на суму 1304652800 грн. та у 3 кварталі 2003 року за операціями уступки права вимоги на суму 650615 грн.

Стосовно завищення ТОВ „ТС ЛТД" валових витрат у третьому кварталі 2003 року, першому кварталі 2004 року за операціями з реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання, на суму 13046528 грн.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Співставлення вказаних норм свідчить про те, що однією з основних ознак, які дають право платнику податків віднести витрати на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є використання придбаних товарів у господарській діяльності.

В судовому процесі встановлено, що реалізація позивачем обладнання за цінами, нижчими за ціну придбання, ВАТ „Інгулецький ГЗК" має об'єктивне пояснення: позивач є акціонером вказаного товариства та володіє 17,28 % його статутного капіталу. Пакет акцій позивач придбав у Фонду Державного майна України за конкурсом. Відповідно до встановлених державою обтяжень щодо придбання пакета акцій ТОВ „ТС ЛТД" зобов'язано сприяти реалізації програм технічного переоснащення виробництва ВАТ „Інгулецький ГЗК" та підвищенню конкурентоспроможності продукції комбінату.

Ці обставини отримали в судових рішеннях правильну оцінку як такі, що свідчать про економічне обґрунтування продажу позивачем обладнання ВАТ „Інгулецький ГЗК" за ціною, яка нижче ціни придбання (реальна ціна), оскільки цим позивач сприяв створенню сприятливих умов для технічного переоснащення комбінату, зменшенню собівартості залізорудного концентрату, що в свою дало змогу позивачу отримувати прибуток від реалізації залізорудного концентрату металургійним підприємствам України.

Прибутковість кожної окремої господарської операції не є безумовною умовою здійснення господарської діяльності, а отже отримання збитків при здійсненні певної операції не може у всіх випадках свідчити про те, що товари (роботи, послуги) не використовуються у господарській діяльності платника податків, якщо здійснення збиткової господарської операції є обумовлено загально прийнятними умовами господарювання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що операція з реалізації обладнання за цінами меншими ніж ціни придбання є складовою частиною статутної господарської діяльності позивача, має реальний характер та була направлена на одержання в подальшому прибутку, та робить прибутковою господарську діяльність підприємства в цілому.

Щодо порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, внаслідок чого ТОВ „ТС Лтд" у 3 кварталі 2003 року завищено валові витрати на суму 2650615 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з Компанією „ROSSTON LIMITED" договори „Про уступку права вимоги":

20.05.2003 був укладений договір № 4-194 „Про уступку права вимоги", за яким ТОВ „ТС Лтд" („Набувач вимоги") приймає від Компанії „ROSSTON LIMITED" („Кредитор") право вимоги по контракту №194-09 від 25.03.1998р., боржником по якому є ВАТ „ІнГЗК" (м. Кривий Ріг).

За договором „Набувач вимоги" отримав право вимагати оплати „Боржником" вартості товарів, поставлених „Боржнику" за контрактом № 194-09 від 25.03.1998 та не сплачених ним на момент підписання даного договору.

Пункт 3 Договору, який визначає порядок розрахунків, передбачає, що за здійснену за договором уступку права вимоги „Набувач вимоги" сплачує „Кредитору" винагороду, розмір, строки, форма і порядок оплати якої визначаються додаткової угодою. На виконання цього, додатковою угодою до договору № 4-194 „Про уступку права вимоги" від 20.05.2003 визначено, що за виконану уступку по вказаному договору ТОВ „ТС Лтд" має сплатити Компанії „ROSSTON LIMITED" винагороду в сумі 1010380 грн.

Розрахунок проводиться шляхом зменшення заборгованості по договору поручительства № Теh-Т/99-РОR від 03.01.2000, згідно з яким Компанія „ROSSTON LIMITED" має заборгованість перед ТОВ „ТС Лтд" в сумі 10091627, 78 грн.

21.08.2003 був укладений договір № 04-07 „Про уступку права вимоги", за яким ТОВ „ТС Лтд" приймає від Компанії „ROSSTON LIMITED" право вимоги по контрактах №96/001 від 23.12.1995, № 219 від 28.03.1995, № 463 від 01.10.1996, укладених 27.12.1999, боржником по яких є ВАТ „ІнГЗК".

Пунктом 3 Договору визначається, що за здійснену за договором уступку права вимоги „Набувач вимоги" сплачує „Кредитору" винагороду, розмір, строки, форма і порядок оплати якої визначаються додаткової угодою.

На виконання цього додатковою угодою до договору визначено, що за виконану уступку по вказаному договору ТОВ „ТС Лтд" винен Компанії „ROSSTON LIMITED" винагороду в сумі 1640235 грн.

Розрахунок проводиться шляхом зменшення заборгованості по договору поручительства № Теh-Т/99-РОR від 03.01.2000, згідно з яким Компанія „ROSSTON LIMITED" має заборгованість перед ТОВ „ТС Лтд" в сумі 9081247, 78 грн.

У податковому обліку вказані операції відображені у 3 кварталі 2003 року: ТОВ „ТС Лтд" віднесено до складу валових витрат суму боргової вимоги в розмірі 2650615 грн., яка виникла за договорами про уступку права вимоги № 4-194 від 20.05.2003 та № 04-07 від 21.08.2003 з Компанією „ROSSTON LIMITED" за першою подією, в момент її виникнення.

Друга подія - надання компенсації права вимоги кредитору - Компанії „ROSSTON LIMITED" відбувалась одночасно, за порядком проведення розрахунків, встановленим п. 3 вказаних договорів та додаткової угоди, які є невід'ємною частиною договору, а саме - „Набувач вимоги" сплачує кредитору винагороду в сумі 1010380 грн. та 1640235 грн.

Розрахунок проводиться шляхом зменшення заборгованості кредитора перед набувачем вимоги, яка виникла за договором поруки № Теh-Т/99-РОR від 03.01.2000, згідно якому Компанія „ROSSTON LIMITED" має заборгованість перед ТОВ „ТС Лтд" в сумі 10091627, 78 грн.

Перевіркою встановлено, що на 01.07.2003 за даними бухгалтерського обліку підприємство має дебіторську заборгованість перед Компанією „ROSSTON LIMITED" в сумі 10091627, 78 грн.

В акті перевірки, зокрема, зазначено про порушення підприємством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, які на момент проведення перевірки залишилися непідтвердженими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Факт виконання вище зазначеного договору був належним чином підтверджений відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - оригінальними примірниками договорів уступки права вимоги № 4-194 від 20.05.2003, № 04-07 від 21.08.2003, а також актами приймання-передачі документів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми винагороди, належні до сплати згідно умов вище зазначених договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 у справі № 3/191-3/192-9/218/08-АП-23/83/08-АП залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 у справі № 3/191-3/192-9/218/08-АП-23/83/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров