Ухвала суду № 25742571, 09.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року м. Київ К-60144/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" на постанову господарського суду Чернігівської області від 31.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009

у справі № 11/86а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна"

до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Україна" звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення № 0006952330/0 від 20.11.2007.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 31.03.2008 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 постанову господарського суду Чернігівської області від 31.03.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції товариство з обмеженою відповідальністю „Україна" оскаржило їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2005 по 31.08.2007 та складено акт № 689/23-104/03796689 від 14.11.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0006952330/0 від 20.11.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 50759 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем неправомірно заявлено до відшкодування на рахунок у банку (завищено розмір бюджетного відшкодування) податку на додану вартість за вересень 2007 року у сумі 50169 грн. та за жовтень 2007 року у сумі 16993 грн., чим порушило пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", пункт 2, абз. 1, 2, 3 п. 12 Порядку нарахування виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999 № 805, абз. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.

Позивачем задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 50169 грн., в той же час за результатами перевірки встановлено, що сума податкового кредиту фактично у серпні 2007 року (попередньому податковому періоді) складає 156 грн., із яких фактично сплачено 156 грн., аналогічним чином товариство задекларувало бюджетне відшкодування податку на додану вартість і за жовтень 2007 року в розмірі 16993 грн., а за результатами перевірки встановлено, що сума податкового кредиту фактично у вересні 2007 року (попередньому податковому періоді) складає 135 грн., із них фактично сплачено 135 грн.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень та жовтень 2007 року на розрахунковий рахунок з бюджету підприємству не поверталось та в рахунок проточних платежів з податку на додану вартість не зараховувалося.

Нормами п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до п. 4 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 805 від 12.05.1099.

Підпунктом 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільгоспвиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому слід зазначити, що ця норма встановлює лише розмір ставки податку, а право акумуляції сільгосппідприємствами усіх форм власності сум ПДВ за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, та порядок виплати їм дотації переробними підприємствами визначено п. 11.21 ст. 11 Закону № 168, яким уповноважено КМ України визначити порядок нарахування і використання зазначених коштів.

Підпунктом 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільгоспвиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому слід зазначити, що ця норма встановлює лише розмір ставки податку, а право акумуляції сільгосппідприємствами усіх форм власності сум ПДВ за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, та порядок виплати їм дотації переробними підприємствами визначено п. 11.21 ст. 11 Закону № 168, яким уповноважено КМ України визначити порядок нарахування і використання зазначених коштів.

Такий механізм затверджено Постановою КМ України від 28.03.07 р.№ 596 „Про внесення змін до постанов КМ України від 26.02.1999 № 271 і від 12.05.99 р. № 805".

Пунктом 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМ України від 12.05.99 р. № 805 (в редакції постанови КМ України від 28.03.07 р. № 596), передбачено, що на підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що суми від'ємного значення податку на додану вартість, що виникли у сільгосптоваровиробників в результаті здійснення операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою за нульовою ставкою, включаються до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" на постанову господарського суду Чернігівської області від 31.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 у справі № 11/86а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Україна" відхилити.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 31.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 у справі № 11/86а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль О.І. Степашко