Постанова № 25740531, 21.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року Справа№2а-2904/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання- Будз Б.Б.,

за участі:

представників позивача- Каневського О.Є., Лавринчука А.А., Гаврилюк М.Я.;

представника відповідача- Казанської Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини МО України

до державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась Макарівська квартирно-експлуатаційна частина Міністерства оборони України з позовом до державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області ДПС про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. №0000032300 про визначення позивачу грошового зобов?язання з податку на додану вартість по вітчизняних (роботах, послугах) у розмірі 41 666,63 грн., в тому числі за основним платежем -33333,30 грн. та штрафними санкціями у сумі 8333,33 грн.

В основу визначення податкового зобов'язання податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем контрагенту у складі ціни придбаного товару, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, товар контрагентом фактично не поставлявся, позивач не мав не меті дійсне отримання товару, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань;

договір, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, формування податкового кредиту здійснено неправомірно, що мало своїм наслідком заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, укладений договір таким, що має реальний характер, придбаний товар оплачений, є таким, що був відвантажений контрагентом у повному обсязі, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку, а також в податковій звітності, а тому вважає правильно визначеним податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Просить суд визнати дії податкового органу щодо ухвалення податкового рішення протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. №0000032300,- скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, обґрунтовуючи тим, що беззаперечним доказом нікчемності укладеного 21.01.2009 р. правочину між позивачем та ПП «Арона Сервіс»про постачання мазуту топкового є постанова заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області по результатам кримінальної справи №2011531008011 стосовно суб?єкта господарської діяльності Макарівської КЕЧ МО України та покази свідка ОСОБА_3 -директора ПП «Арона Сервіс»про його непричетність до діяльності вказаного підприємства. Додатково вказала, що окрім вказаних доказів інші підставі вважати укладену угоду нікчемною, а документи бухгалтерської та податкової звітності позивача недійсними у податкового органу відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до протоколу засідання №3 від 13.01.2009 р. тендерного комітету Макарівської КЕЧ щодо проведення переговорів з учасником процедури закупівлі ухвалили: визнати учасником процедури закупівлі ПП «Арона Сервіс».

Згідно Звіту№1 від 23.01.2009 р про результати здійснення процедури закупівлі у одного учасника товарів (робіт, послуг) за державні кошти було визначено джерело фінансування- кошти Державного бюджету України. Встановлено, що учасник процедури ПП «Арона Сервіс»знаходилось за адресою: м.Кременчук Полтавської області, пров. Свердлова,2, не був включений до реєстру недобросовісних учасників.

21.01.2009 р., між позивачем та ПП «Арона Сервіс»було укладено угоду постачання мазуту топкового у кількості 90,909 т. на загальну суму 200,00 тис.грн.

На виконання вказаної угоди позивачем було здійснено наступні оплати: 100009,80 грн. згідно рахунку-фактури №СФ-2101-1 від 21.01.2009 р. (платіжне доручення №28 від 23.01.2009 р.); 99990,00 грн. згідно рахунку-фактури №СФ-0202-1 від 02.02.2009 р.(платіжне доручення №81 від 06.02.2009 р.). Оплата була проведена по спеціальному фонду рахунку №35227001000744 в ДКУ Макарівського району, зареєстрована та взята на облік УДК у Макарівському районі ГУДКУ Київської області.

Крім того, контрагентом на виконання умов вказаного договору були виписані видаткові та податкові накладні №№2101.1, 201.1, №№ РН-2101-1, РН-0202-1 від 21.01.2009 р. та 02.02.2009 р. відповідно.

Поставлений мазут, згідно довіреності від 21.01.2009 р. серії ЯНЮ №370572/97 одержано начальником складу ОСОБА_4

Відповідно пояснень головного бухгалтера позивача та товаро-транспортної накладної мазут прийнято начальником теплового господарства ОСОБА_5, а відвантажено директором ПП «Арона Сервіс»ОСОБА_3

Транспортування проводилось за рахунок ПП «Арона Сервіс»відповідно до таких товаро-транспортних накладних: -№№626753 від 21.01.2009 р. в кількості мазуту М-100 26,000 т автопідприємство ПП «Експрес-Логістика», автомобіль DAF НОМЕР_2, причеп НОМЕР_1, водій ОСОБА_6; 626762 від 31.01.2009 р. в кількості мазуту М-100 30, 050 т автопідприємство ПП «Експрес-Логістика», автомобіль DAF НОМЕР_2, причеп НОМЕР_1, водій ОСОБА_6;626763 від 31.01.2009 р.; в кількості мазуту М-100 34,859 т автопідприємство ПП «Експрес-Логістика», автомобіль DAF НОМЕР_2, причеп НОМЕР_1, водій ОСОБА_6 Суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за січень-лютий 2009 р. Висновки щодо нікчемності вказаної угоди податковим органом сформовано на підставі акту Кременчуцької ОДПІ від 17.06.2011 р. №4192/23-209/34987777 про результати перевірки ПП «Арона Сервіс», відповідно до якого факт реалізації ТМЦ цим підприємством не підтверджено перевіркою. В судовому засіданні представниками позивача на підтвердження реальності укладеної угоди від 21.01.2009 р. надано: копію журналу роботи мазутно-насосної станції за період з

12.01.2012 р. по 02.03.2012 р. про перекачку мазута з машини НОМЕР_1 в лоток;

прийняття мазуту з машини НОМЕР_2, а також журнал обліку зважування автомобілей інших організацій від 27.01.2009 р., де під номерами 2-3 від 31.01.2009 р та 03.02.2009 р. зазначено автомобілі ПП «Експрес-Логістика»та зважування мазуту у кількості 50,179 т. та 46,780 т. відповідно.

У грудні 2011 р., посадовими особами державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 по 12.12.2011, валютного та іншого законодавства за період за цей же період (акт перевірки від 27.12.2011 № 498/155/23-0/24964524)..

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а також частини першої статі 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів вказаних вимог закону, а також з урахуванням того, що укладання правочину не спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним(п. 5 ст. 203 ЦК України), підприємством завищено суму податкового кредиту на 33333,30 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарської операції з придбання товару (мазуту) у ПП «Арона Сервіс», зокрема, податковий орган наполягає на неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентом позивача у складі ціни придбаного товару, з мотивів, що: податковою міліцією відібрано пояснення від певного громадянина, який значиться як засновник та директор підприємства-постачальника відносно його непричетності до діяльності підприємства та його заснування. За даними державної податкової служби в ході проведення перевірок вказаного контрагента у податкового органу виникла підозра у проведенні через нього транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. За твердженням податкового органу, встановити реальність та товарність здійснених операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) за періоди, що перевірялись, виявилось неможливим.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів в порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Відстоюючи правильність своєї позиції, позивач звернувся до до суду.

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Макарівської КЕЧ щодо проведення переговорів з учасником процедури закупівлі №3 від 13.01.2009 р. ухвалили визнати учасником процедури закупівлі ПП «Арона Сервіс».

21.01.2009 р., між позивачем та ПП «Арона Сервіс»було укладено угоду про постачання мазуту топкового у кількості 90,909 т. на загальну суму 200,00 тис.грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями документів бухгалтерського обліку та податкової звітності посилання на які зроблено вище.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

спірні правовідносини до 1 січня 2011 регулювались законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 1 січня 2011 року - відповідними положеннями Податкового кодексу України. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами - Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентом у складі ціни придбаного товару. Оскільки, на думку податкового органу, товар фактично позивачем не придбавався (твердження про безтоварність господарських операцій), господарські зобов'язання є нікчемними, формування податкового кредиту вчинено незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність господарських зобов'язань та прийнятого податкового повідомлення-рішення, що оспорюється позивачем в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт придбання позивачем товару та оплата його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; операції з придбання товару мають зв'язок з господарською діяльністю позивача, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу тверджень податкового органу про нікчемність господарських операцій з посиланням на пояснення від окремого громадянина, які надані у якості свідчення по кримінальній справі, суд зазначає, що дане свідчення не є беззаперечним доказом нікчемності правочину і не приймає його до уваги.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Це також означає, що висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом є безпідставними, а тому не приймаються судом до уваги.

Суд звертає увагу на те, що прийняття податкового повідомлення-рішенння яким визначається податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Тому, в силу підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Аналогічне правове регулювання визначає запроваджено з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів, у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що державна політика у сфері податкових відносин визначається загальними принципами, основні з яких це обов'язковість сплати встановлених законом податків та зборів; рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII), на податкову службу покладається обов'язок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 3 Закону України №509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначеноҐ, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як визначено у Податковому кодексу України за результатами перевірки (крім камеральних) складається акт або довідка, які підписуються посадовими особами державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти встановлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Виходячи із буквального змісту поняття протиправності, як властивості діяння (дії або бездіяльності), яка полягає у формальному порушенні суб?єктом конкретної юридичної норми або декількох норм, відповідач при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяв у відповідності з нормами чинного законодавства і підстав для визнання його дій протиправними суд не вбачає.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. №000003230, видане державною податковою інспекцією у Макарівському районі Київської області.

В задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна карга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 серпня 2012 р.