Ухвала суду № 25730435, 23.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р. Справа № 36018/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському району на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бубнівський цегельний завод" до Державної податкової інспекції у Волочиському району про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бубнівський цегельний завод» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Волочиському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0000101700/0 від 19.04.2010 року, №0000101700/1 від 14.05.2010 року, №0000101700/2 від 22.07.2010 року, якими визначено податкове зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8032,65 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2677,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5355,1 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року. При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об»єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, повязані з придбанням такого корпоративного права. Це вказує на те, що при здійсненні операції з формування статутного фонду товариства (виконання свого обовязку перед товариством, в якості його учасника) фізична особа не отримала в замін будь-яких коштів.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб у відповідності із п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року є інвестиційний прибуток, який отримує фізична особа від операцій з продажу інвестиційного активу, а не операції з придбання інвестиційного активу.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Волочиському районі, яке просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що при перевірці позивача в порушення вимог Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року останнім не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у випадку, коли податковим агентом ТОВ «Бубнівський цегельний завод» не оподатковано майнові внески фізичної особи до статутного фонду товариства у вигляді рухомого та нерухомого майна. Вказує на те, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого та рухомого майна є з її боку відчуження такого майна. У звязку з тим, що громадянином ОСОБА_1 нерухоме та рухоме майно передано ТОВ «Бубнівський цегельний завод», тобто відбувся продаж (міна) нерухомого та рухомого майна.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Бубнівський цегельний завод» зареєстровано 16.10.2007 року Волочиською районною державною адміністрацією та 17.10.2007 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби. Також основними видами діяльності товариства є: виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини; виробництво вогнетривких керамічних виробів; виробництво керамічних плиток та плит; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

На підставі наказу ДПІ у Волочиському районі від 17.03.2010 року за №103 та направлень від 26.02.2010 року №46, від 15.03.2010 року №60 та від 18.03.2010 року працівниками державної податкової інспекції у Волочиському районі проведена планова виїзна перевірку ТОВ «Бубнівський цегельний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.10.2007 року по 31.12.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки 12.04.2010 року відповідачем складено акт №0343/23/35345009 відповідно до якого встановлено порушення товариством п.1.6 ст.1, п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року, а саме занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 2677,55 грн.

На підставі висновків акту перевірки 19.04.2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101700/0, яким позивачеві визначене податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 8032,65 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2677,55 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5355,1 грн. Дане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку і за результатами розгляду скарги залишено без задоволення, а рішення без змін та одночасно прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0000101700/1 від 14.05.2010 року, №0000101700/2 від 22.07.2010 року.

Підставою для визначення податкових зобов»язань по податку з доходів фізичних осіб є викладені в акті планової виїзної перевірки висновки відповідача щодо не утримання і не перераховання до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 2677,55 грн. за 2007 рік, у випадку, коли податковим агентом ТОВ «Бубнівський цегельний завод» не оподатковано майнові внески фізичної особи (ОСОБА_1) до статутного фонду товариства у вигляді рухомого майна вартістю 1658 грн. та нерухомого майна вартістю 48577 грн. (сума відчуженого майна склала 50235 грн.). Інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого та рухомого майна є з її боку відчуження такого майна. У зв»язку з тим, що громадянином ОСОБА_1 нерухоме майно передано ТОВ «Бубнівський цегельний завод», тобто відбувся продаж (міна) нерухомого майна, то відповідно до п.п.11.1.2 ст.11 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з обєктів нерухомості , зазначених у п.п. 11.1.1 цього пункту (житловий будинок, квартира або частина квартири, кімната, садовий будинок (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі обєкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), або від продажу обєкта нерухомості, іншого ніж зазначене у п.п. 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 7.2 ст.7 цього Закону, а саме за ставкою 5%. Оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст.12 Закону, відповідно п.12.1 ст.11 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового року, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону. У звязку з тим, що громадянином ОСОБА_1 рухоме майно передано ТОВ «Бубнівський цегельний завод», тобто відбувся продаж (міна) нерухомого майна, то відповідно до п.п.12.1 ст.12 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового року, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону, а саме за ставкою 15%.

У відповідності до норм Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року внесок фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв»язку із придбанням інвестиційного активу, а не доходами фізичної особи. Крім цього, п.4.3 ст.4 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року визначено види доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку. Так, пп. 4.3.17 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року передбачає, що до складу загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.

З матеріалів справи слідує і цього не спростовує сторона відповідача, що засновниками ТОВ «Бубнівський цегельний завод» були здійснені саме операції з внесення майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. Згідно п.6.2 статуту (із внесеними змінами 19.11.2009р.) товариства, засновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 утворює установчий фонд в сумі 1400000 грн., статутний фонд формується за рахунок грошових та майнових внесків учасників у таких розмірах та частках : ОСОБА_2 700000 грн. - 50% статутного фонду, ОСОБА_1 700000 грн. 50% статутного фонду. На період перевірки статутний фонд позивача сформовано за рахунок грошових коштів в сумі 1295364 грн. та майнових внесків в сумі 50235 грн.. Зокрема засновником ТОВ «Бубнівський цегельний завод» внесено до статутного фонду товариства майнові внески на суму 50235 грн. (рухоме майно на суму 1658 грн., нерухоме майно на суму 48577 грн.) згідно акту приймання-передачі майна, як внеску до статутного капіталу (договір купівлі-продажу частки у праві власності від 22.01.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 за №185) в обмін на корпоративні права на таку ж суму. Що підтверджується актом приймання-передачі майна (згідно договору купівлі-продажу частки у праві власності від 22.01.2007р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 №185) від 22.01.2007р.; актом передачі майна, як внеску, до статутного капіталу (статутного фонду) товариства з обмеженою відповідальністю «Бубнівський цегельний завод» від 05.10.2007 року. В бухгалтерському обліку ці господарські операції відображені по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал», з подальшим віднесенням цих основних фондів до відповідної їх групи бухгалтерським записом Д-т рах.10 «Основні фонди» та К-т рах.152. Також, встановлено, що комплекс, цегельний завод (майнові внески (нерухоме та рухоме майно) в сумі 50235 грн.) зареєстровано на праві власності за ТОВ «Бубнівський цегельний завод», що і не заперечується відповідачем. Ці операції одного з засновників позивача, відповідно до положень п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року вважаються придбанням інвестиційного активу, а не продажем майна.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримано права управління юридичною особою-резидентом шляхом формування статутного капіталу товариства за рахунок свого рухомого та нерухомого майна, підстав для віднесення суми такого статутного капіталу до оподатковуваного доходу у позивача немає.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що дохід у ОСОБА_1 може виникнути лише у разі наступного відчуження інвестиційного активу (придбаного корпоративного права).

Отже, позивач в даному випадку не зобов»язаний був виступати податковим агентом, оподатковувати дохід та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за передане до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Бубнівський цегельний завод» рухоме та нерухоме майно загальною вартістю 50235 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Окрім цього суд вірно в порядку ст.162 КАС України визначив спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Хмельницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волочиському району - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року у справі №2а-6369/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.О.Яворський