Ухвала суду № 25730394, 23.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р. Справа № 33997/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги приватного підприємства «Акваперл», Державної податкової інспекції у м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Акваперл» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді та Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Акваперл» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді та Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області про визнання недійсними податкових повідомлення-рішень №0000102301/0 847/23-4/22098755/7182 від 20.03.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в розмірі 32026 грн., №0001021640/0 861/15-2/22098755/7255 від 24.03.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року в розмірі 41802 грн., стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 32026 грн. та за січень 2009 року у розмірі 41802 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ДПІ у м. Ужгород в період з 03.03.2009 року по 10.03.2009 року було проведено перевірку ПП «Акваперл», за наслідками якої було складено акт №632/23-4/22098755 від 13.03.2009 року та складено акт перевірки. За її результатами зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість,, від 03.04.1997 № 168/97-ВР та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, яким зменшено бюджетне відшкодування підприємству з податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 32026 грн. та за січень 2009 року в розмірі 41802 грн. Такі висновки є неправомірними, оскільки підприємство здійснювало реалізацію товару по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як це передбачено п.1.18 ст.1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0001021640/0 861/15-2/22098755/7255 від 24.03.2009 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року в розмірі 41802 грн. з підстав визначених в заявленому позові. В решті позову відмовлено, оскільки з приводу порушення ведення податкового обліку за результатами якого занижено податкове зобов»язання за листопад та грудень 2009 року на директора та бухгалтера підприємства накладено в судовому порядку адміністративне стягнення, то суд в порядку ч.4 ст.72 КАС України визнав цю обставину доведеною.

Не погодившись з постановою суду її оскаржили сторони, а саме ПП «Акваперл» просить скасувати дану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що слід задоволити позовні вимоги в повному об»ємі, а ДПІ у м. Ужгород просить скасувати поставнову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

ПП «Акваперл» мотивує свої вимоги аналогічно заявленим позовним вимогам та одночасно зазначає, що суд першої інстанції не досліджував податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 847/23-4/22098755/7182 від 20.03.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в розмірі 32026 грн., що призвело до помилкового висновку суду в цій частині.

В свою чергу апелянт - ДПІ у м. Ужгород обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що позивач безпідставно при поставці товарів на митну територію України визначив базу оподаткування, виходячи саме із договірної вартості товару, яка є нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та до завищення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що ПП «Акваперл» зареєстровано 13.12.1996 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та 26.12.1996 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Працівниками ДПІ у м. Ужгород в період з 03.03.2009 року по 10.03.2009 року проведено перевірку ПП «Акваперл», за наслідками якої складено акт №632/23-4/22098755 від 13.03.2009 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДП, що декларувалось за листопад 2008 року".

За наслідками перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п.4.1.. п.4.3. п. 4. пп..7.3.1. п.7.3.. пп..7.4.1. п.7.4.. пп..7.7.1.. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, внаслідок чого на думку перевіряючих, підприємством було завищено суму ПДВ, належного до відшкодування за грудень 2008 року на 32026 грн., а також перевіркою зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2008 року на 41802 грн. та визначено позитивне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом в сумі 1043 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 847/23-4/22098755/7182 від 20.03.2009 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 32026 грн.

Окрім цього актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №658/15-2 від 18.03.2009 року було визначено, що згідно з Актом №632/23-4/22098755 від 13.03.2009 року відємне значення грудня складає 0 грн. При цьому позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту грудня 2008 року складає 1043 грн.

При цьому зроблено висновок про зменшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступною податкового періоду на 1770 грн. та зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 41802 грн.

За результатами перевірки від 18.03.2009 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001021640/0 861/15-2/22098755/7255 від 24.03.2009 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року па 41802 грн.

Посилання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Так п. 1.18 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, встановленими пунктом 1.20 ст.1 Закону України вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 цього Закону слідує, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Зважаючи на вказане суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ДПІ в м. Ужгороді дійшла до хибного висновку щодо визначення звичайної ціни товару шляхом використання митної вартості, оскільки імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не можуть вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін.

Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді № 0001021640/0 861/15-2/22098755/7255 від 24.03.2009 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року в розмірі 41802 грн.

Також необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що постанови Ужгородського міськрайонного суду від 12.05.2009 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. на директора та головного бухгалтера ПП «Акваперл», які набрали законної сили за порушення ведення податкового обліку, в результаті чого знижено суми податкових зобовязань за листопад, грудень 2009 року, звільняють в порядку ч.4 ст.72 КАС України відповідача від доказування правомірності прийнятого податковим органом 20.03.2009 року податкового повідомлення - рішення за №0000102301/0 847/23-4/22098755/7182, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в розмірі 32026 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно частково задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення № 0001021640/0 861/15-2/22098755/7255 від 24.03.2009 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року в розмірі 41802 грн., а в решті позовних вимог відмовив.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги приватного підприємства «Акваперл», Державної податкової інспекції у м. Ужгороді - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року у справі №2а-3388/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.О.Яворський