Ухвала суду № 25730236, 23.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р. Справа № 4142/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» звернулося в суд з адміністративним позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00009623/0 140-2300/22030136/2431 від 31.05.2010 року та №00009623/1140-2300/22030136/2431 від 23.06.2010 року щодо донарахування 364318 грн. податку на додану вартість та 182159 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 364318 грн. При цьому позивач посилається на те, що податковим органом необгрунтовано встановлено заниження податкового зобов'язання з декларації по ПДВ за квітень 2009 року в сумі 364318 грн., оскільки у зв'язку з реорганізацією підприємства шляхом виділу та передачею майна правонаступнику - новоствореному товариству «Ровакс» у відповідності до п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР - це майно не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року позовні вимоги задоволено з тих підстав, що висновок Свалявської МДПІ про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2009 року є неправомірним, оскільки передача майна правонаступнику - новоствореному товариству «Ровакс» не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Свалявська МДПІ, яка просить скасувати дану постанову та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що операція з передачі за розподільчим актом майнових прав (валових активів) внаслідок реорганізації юридичної особи шляхом виділення підпадає під ознаки п.п.3.2.8 п.3.2 ст.З Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, та є поставкою за компенсацію сукупних валових активів іншому платнику податку, у зв'язку із чим, на підставі абзацу 5 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР ТОВ «Прогрес» повинно було нарахувати зобов'язання з податку на додану вартість, як зобов'язання від їх продажу за звичайною ціною.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Пунктом 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року N327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за N925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Свалявською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового законодавства з операцій щодо передачі товаро-матеріальних цінностей ТОВ «Прогрес» на баланст «ТОВ «Ровакс».

За результатами перевірки 19.05.2010 року відповідачем складено акт перевірки №27-2300/22070136, яким встановлено, що товариством за квітень 2009 року було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 364318 грн.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00009623/0 140-2300/22030136/2431 від 31.05.2010 року щодо донарахування товариству 364318 грн. податку на додану вартість та 182159 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження товариством даного рішення Свалявської МДПІ, остання 23.06.2010 року прийняла щодо ТОВ «Прогрес» податкове повідомлення-рішення №00009623/1140-2300/22030136/2431 щодо донарахування товариству 364318 грн. податку на додану вартість та 182159 грн. штрафних санкцій.

Суд першої інстанції встановив і це не заперечують сторони, що 26.12.2008 року згідно рішення №1 засновника (учасника) ТОВ «Прогрес» створено юридичну особу ТОВ «Ровакс» шляхом виділу із ТОВ «Прогрес», а також передано ТОВ «Ровакс» за розподільчим балансом все майно, права і обов'язки ТОВ «Прогрес», крім активів на суму 499 тис. грн. по зобов'язанням по погашенню заборгованості перед учасниками, що вийшли із складу засновників ТОВ «Прогрес» у сумі 438 тис. грн. та власного капіталу у сумі 61 тис. грн.

Згідно розподільчого балансу станом на 15.03.2009 року ТОВ «Прогрес» передано на баланс ТОВ «Ровакс» всього активів на суму 2618 тис. грн. та пасивів на суму 2618 тис. грн. Новостворене ТОВ «Ровакс» згідно статуту від 02.04.2009 року створене шляхом виділу із складу ТОВ «Прогрес» та є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «Прогрес», які за розподільчим балансом перейшли до Товариства.

ТОВ «Ровакс» взято на податковий облік в Свалявській МДПІ 07.04.2009 року за №29-1/28. ТОВ «Ровакс» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво платника ПДВ від 14.04.2009 року серії НБ №091451.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів не може погодитись з висновком податкового органу і вважає вірним обґрунтування суду першої інстанції щодо помилковості прийнятих рішень Свалявською МДПІ.

Так відповідно до ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Частиною 1 ст. 109 ЦК України передбачено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Таким чином, в результаті реорганізації юридичної особи шляхом створення нового суб'єкта господарювання на підставі рішення засновника за розподільчим балансом, згідно ч.3 ст.107 ЦК України до правонаступника передаються у відповідній частині права та обов'язки юридичної особи, що реорганізується, а також майно як засіб забезпечення наявних у реорганізованої особи обов'язків. При цьому в такому разі відбувається наступництво нерозривно пов'язаних прав, обов'язків та майна в комплексі.

Так як судом встановлено факт, що з одночасною передачею внесків учасників в статутний фонд належних їм часток в майні на новостворене в результаті реорганізації підприємство згідно розподільчого балансу та передаточного акту, колегія cуддів вважає, що передача реорганізованим підприємством новоствореному основних фондів, прав, та обов'язків не є операцією з продажу в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки в даному випадку немає передачі прав власності за компенсацію.

Також, колегія cуддів зазначає, що передача активів та зобов'язань в процесі реорганізації підприємства шляхом створення з нього іншого підприємства не може розглядатись як операція купівлі-продажу частини підприємства або як безоплатна передача активів підприємства, оскільки економічна сутність реорганізації полягає у перерозподілі активів і зобов'язань підприємства і при реорганізації шляхом створення з нього іншого підприємства здійснюється включення частини валових активів одного підприємства до складу іншого, при цьому зобов'язання також переходять згідно до розподільчого балансу.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п, 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових доходів платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, у вигляді вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно з п. 1.23 ст.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей, нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в ії виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п. 1.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсаці. Незалежно від строків ії надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізінгодавцем) на баланс орендаря (лізінгоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізінгу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності не атаке майно не пізніше дати останнього платежу.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що передача активів та зобов'язань в процесі реорганізації ТОВ «Прогрес» шляхом створення ТОВ «Ровакс» не може розглядатися як операція купівлі-продажу частини підприємства або як безоплатна передача активів підприємства, оскільки статутний капітал останнього сформований майном ТОВ «Прогрес».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року у справі №2а-3633/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

Я.О.Яворський

Повний текст виготовлено 27.08.2012р.