Ухвала суду № 25728198, 23.08.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"23" серпня 2012 р. Справа № 0670/10908/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівськоїа об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" червня 2012 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Торговий ряд" товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Гроно" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Дочірнє підприємство (далі ДП) «Торговий ряд» Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агропромислова фірма «Гроно» звернулося до суду з вказаним позовом, вимоги за яким уточнило (том 2 а.с.32,33) та просило визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 11.02.2011 року № 0000022301/0, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 28950 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7238 грн., та податкові повідомлення-рішення від 01.11.2011р. №0001242301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 14046 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4620 грн. та №0001252301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 19882 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6578 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2011р. №0000032301/0, податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11.02.2011р. №0000022301/0 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 28608 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7152 грн., податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2011р. №0001242301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 9241 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4621 грн., податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 01.11.2011р. №0001252301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13156 грн. та за штрафними санкціями в сумі 6578 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Бердичівська об"єднана державна податкова адміністрація (далі ОДПІ) звернулася з апеляційною скаргою в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд не дослідив правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки ДП "Торговий ряд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, працівниками Бердичівської ОДПІ складено акт № 309/23-01/20424920 від 28.01.2011 р. (а.с. 11-53 том 1).

Вказаною перевіркою встановлено порушення товариством пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, податковий орган прийшов до висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 28950 грн. Також, під час перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що на думку податкового органу, свідчить про заниження податку на додану вартість на загальну суму 21500 грн.

11 лютого 2011 року Бердичівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000022301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 28950 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 7238 грн. та № 0000032301/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 21500 грн. та нараховано 5375 грн. фінансових санкцій.

Окрім того, за результатами виїзної позапланової перевірки ДП "Торговий ряд" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, складено акт № 3915/23-01/20424920 від 11.10.2011 р. (а.с. 73-113 том1).

В ході перевірки встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого, підприємству занижено податок на прибуток на суму 38650 грн., а отже, різниця з попередньою перевіркою в донарахованих сумах склала - 9610 грн. Також, встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, відповідачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 34951 грн., та різниця в донарахованих сумах склала - 13451 грн.

01 листопада 2011 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0001242301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9610 грн. та застосовано 4805 грн. фінансових санкцій та № 0001252301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 13451 грн. та нараховано 6726 грн. фінансових санкцій.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно не погодився з висновками податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу у зв"язку з невключення суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді простроченої кредиторської заборгованості ФОП ОСОБА_5 в сумі 114344 грн., що призвело до порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За змістом зазначеної правової норми, до валового доходу платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Визначення безповоротної фінансової допомоги зазначено у підпункті 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, вказаним підпунктом передбачено, що до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Тривалість строку позовної давності, її перебіг, зупинення, переривання та наслідки спливу позовної давності урегульовано главою 19 Цивільного кодексу України.

Враховуючи правові норми, які передбачені в зазначеній главі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що для визначення тривалості строку позовної давності, у кожному конкретному випадку, необхідно дослідити зміст договору, дані первинних документів з відповідними нормами Цивільного кодексу України. Вказані дії необхідні для визначення конкретного моменту у часі, коли строк позовної давності сплине, а не визначати такий строк за датою договору.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу товарів № 27 від 08.01.2007р. За змістом п. 3.2 даного договору покупець зобов'язувався оплатити товар у строк 30 банківських днів з дати поставки товару (том 2 а.с.47,48) .

З матеріалів справи убачається, що станом на 01.07.2007 р. заборгованість позивача становила 273237,97 грн., станом на 01.07.2008 р. - 288131,42 грн., а станом на 01.10.2009 р. - 274341,58 грн. Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем як покупцем частково погашалася заборгованість та були вчинені дії, що свідчать про визнання свого обов'язку перед постачальником, а тому відповідно до вимог ст.264 ЦК України термін позовної давності переривався та починався заново.

Окрім того, в акті перевірки та в судовому засіданні підтверджено представниками позивача, що підприємство на даний час має кредиторську заборгованість перед ПП ОСОБА_5 в сумі 114 344 грн.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_5 01.01.2009 р. та 01.01.2010 р. укладено договори ( том 1 а.с. 160, 161) про те, що термін розрахунків по кредиторській заборгованості продовжено до 31.12.2009 р. та до 31.12.2010 р., відповідно, а тому, строк позовної давності щодо заборгованості позивача перед ПП Кутвіцьким переривався та на момент проведення перевірки не закінчився.

З огляду на викладене, судом спростовано доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження валового доходу на 114 344 грн.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано в апеляційній інстанції.

Перевіряючи висновки податкового органу щодо нікчемності правочину по придбанню позивачем у ТОВ "Накраторгсервіс" фільтр-пресу моделі РЗМ-63 внаслідок чого позивачем завищено валові витрати та завищено податковий кредит, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що такі висновки не узгоджуються з приписами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, зі змісту акту перевірки убачається, що таких висновків податковий орган дійшов у зв"язку з відсутність товарно-транспортних накладних, а також, у зв"язку з тим, що контрагент та його постачальники мають ознаки сумнівності, що підтверджує неправомірність формування податкового кредиту.

Проте, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з ч.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.10 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом передбачені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем придбано у ТОВ "Накраторгсервіс" фільтр-прес моделі РЗМ-63 про що від продавця отримано податкову накладну № 31-12-8 від 31.12.2009 р. на суму ПДВ 4183,33 грн. (том 1 а.с. 209-210), яка відповідає вимогам встановленим Законом України "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного, в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Доказів на підтвердження того, що на час видачі податкової накладної ТОВ "Накраторгсервіс" не було зареєстровано у встановленому законом порядку не надано, а неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Накраторгсервіс" у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням відповідно до акту ДПІ в Печерському районі м. Києва № 474/23-11/36677676 від 31.01.2011 року, не підтверджує вказані обставини.

Окрім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З огляду на викладене, твердження відповідача, щодо нікчемності угоди є безпідставним та не узгоджуються з приписами ст.215 ЦК України, оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що угода, укладена між ДП "Торговий ряд" та ТОВ "Накраторгсервіс" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене нею, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за вказаною угодою, підтверджено тим, що контрагенти виконали повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та доставці філтр-пресу, операції по вказані угоді відображено її учасниками у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно, наявність на підприємстві фільтр-пресу, податковим органом не заперечується, а тому відсутність товарно-транспортної накладної не впливає на правомірність формування податкового кредиту та віднесення вказаної суми до валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання у ТОВ "Накраторгсервіс" товару, оскільки він придбавався для виробництва та продажу, що є ознакою ведення господарської діяльності та підтверджуються первинними документами.

Перевіряючи висновки податкового органу з приводу зменшення валових витрат та податкового кредиту у зв'язку зі сплатою орендної плати за споруду, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що витрати з орендної плати підлягають включенню до валових витрат, а суми сплаченого ПДВ до включення до податкового кредиту, оскільки оренда складського приміщення прямо стосується господарської діяльності.

За змістом п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Так, судом встановлено, що між позивачем та АТЗТ "Агротонпром" укладено договір оренди споруди № 66-1.07 від 01.12.2007 р., а Додатковою угодою від 01.01.2009 р. передбачено, що орендована споруда використовується в господарській діяльності як складське приміщення.

Розмір орендної плати та порядок розрахунків визначений розділом 5 вказаного договору.

Зі змісту реєстрів отриманих та виданих податкових накладних убачається, що позивачем отримані від АТЗТ "Агротонпром" податкові накладні № 2 від 31.12.2009 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 4 від 31.10.2009 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 2 від 31.05.2010 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 4 від 31.05.2010 р. на суму ПДВ 3070,92 грн., № 2 від 30.04.2010 р. на суму ПДВ 477,33 грн., № 5 від 30.04.2010 р. на суму ПДВ 9187,96 грн., про що свідчать ( том 1 а.с. 182, 209, 210, 218, 219, 249, 250, том 2 а.с. 14, 15).

Також, при перевірці встановлено, що підприємством віднесено до складу валових витрат орендну плату за земельну ділянку загальною площею 0,0135 га, розташовану за адресою м. Бердичів, вул. Котовського, 297, яку підприємству надано в тимчасове користування на умовах оренди згідно договору оренди землі, укладеному з Бердичівським міськвиконкомом від 09.06.2008 р.

Однак, судом встановлено та представниками позивача в судовому засіданні підтверджено, що протягом періоду який перевірявся, на вказаній земельній ділянці позивач господарської діяльності не здійснював, на ній відсутнє будь-яке майно, що належить або використовується підприємством, а тому сума орендної плати в розмірі 1366 грн. не підлягає включенню до валових витрат та відповідно податкове повідомленням-рішенням від 11.02.2011р. №0000022301/0 є нечинним в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 28608 грн. та за штрафними санкціями в сумі 7238 грн., із розрахунку 1366*25%=342 грн.; 28950-342=28608 грн.

Щодо висновку податкового органу про зменшення валових витрат та податкового кредиту по транспортних витратах на перевезення сільгосппродукції, продуктів харчування на суму 5624,91 грн. в т.ч. ПДВ 937,49 грн. судом встановлено, що паливно-мастильні матеріали були придбані позивачем за готівкові підзвітні кошти ( том 1 а.с.203, 206, 215, 224, 226, 237, 246, том 2 а.с. 6, 8, 9) та згідно чеків реєстраторів розрахункових операцій ( том 1 а.с. 204, 207, 216, 225, 227, 238, 247, том 2 а.с. 7, 10 ) і до складу податкового кредиту не відносилося, про що свідчить додатки № 5 Декларації про податок на додану вартість за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., тому зменшення податкового кредиту на суму 937,49 грн., є безпідставним.

З матеріалів справи убачається, що видами господарської діяльності ДП "Торговий ряд" є виробництво борошна, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виробництво круп, пакувальні роботи, інші види оптової торгівлі. Для здійснення господарської діяльності позивачем транспортувалася сільськогосподарська продукція, що підтверджується подорожніми листами ( том 1 а.с. 205, 208, 217, 228, 229, 230, 239, 248, 249, том 2 а.с. 5, 11, 12, 13).

З огляду на викладене, висновки суду про те, що валові витрати по витратах на транспортування, сформовані у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Також, судом першої інстанції спростовано доводи податкового органу щодо розбіжності в реалізації та списанні м'ясної продукції за жовтень, листопад, грудень 2009 року та квітень, серпень 2010 року.

Так, судом встановлено, що при перевірці фактично не було враховано, що згідно даних бухгалтерського обліку такі найменування товарів як "тушка натуральна", "м'ясо свійської птиці", "курятина" мають споріднені товарні позиції.

При проведенні перевірки у березні 2010 року перевіряючими встановлена розбіжність у списанні м'ясної продукції на суму 13975,20 в т.ч. ПДВ 2329,29 грн., хоча фактично розбіжностей між виписаними накладними, оборотно-сальдовою відомістю за березень 2010 р. та декларацією з податку на додану вартість немає.

У вересні 2010 року податковий орган встановив розбіжність у списанні м'ясної продукції на суму 12560,40 грн., однак, не було враховано переробку тушки птиці в кількості 2271,106 кг, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, які досліджені судом.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано та не наведено належних доказів на підтвердження правомірності своїх висновків, а тому, формування валових витрат та податкового кредиту позивачем, є правомірним.

Разом з тим, суд погоджується з висновками податкового органу, що товари, строк придатності на які закінчилися, не можуть бути використані в господарській діяльності. Так, при проведенні перевірки встановлено, що на залишках запасів по рахунку 281 "Товари" станом на 30.09.2010 р. обліковується яйце куряче у кількості 9841 шт. на суму 1476,15 грн. Зазначений товар відповідно до накладної ПВ-24060-07 від 24.06.2010 р. позивачем було придбано у ЗАТ "Чернівецька ПФ від №1 с. Лемешівка" з терміном придатності яєць - 25 діб, тобто до 18.07.2010 року. Отже, зазначений продукт не може бути використаний в господарській діяльності, пов'язаній з отриманням прибутку, тому повинен бути відкоригований по рядку "запаси використані не в господарській діяльності" в декларації з податку на прибуток.

Не зважаючи на те, що представники позивача вказане порушення визнали і змінили позовні вимоги, однак при проведенні розрахунків допустили помилки, які виправлені судом першої інстанції.

Податковим повідомленням-рішенням №0001252301 визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13451 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 6726 грн. Проте, не підлягає до включення до податкового кредиту сума ПДВ визначена при вартості яєць, тобто 1476,15*20% =295 грн., а тому, податкове зобов'язання, яке підлягає скасування становить 13451-295 =13156 грн. В той час як сума фінансових санкцій в даному випадку становить 6578 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.11.2011р. №0001242301 збільшено суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 9610 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4805 грн. Не підлягає до включення до валових витрат вартість яєць -1476,15 грн., тобто, 1476,15*25%=369 грн., а тому податкове зобов'язання, яке підлягає скасування становить 9610-369=9241 грн. В той час як сума фінансових санкцій в даному випадку становить 4621 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме, підлягає скасуванню в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 11.02.2011р. №0000032301/0, а податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011р. №0000022301/0, від 01.11.2011р. №0001242301 та №0001252301 підлягають частковому скасуванню з підстав та розрахунку наведеному вище.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" червня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 27.08.2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дочірнє підприємство "Торговий ряд" товариство з обмеженою відповідальністю " Агропромислова фірма "Гроно" вул.Привокзальна,3,м.Бердичів,Житомирська область,13306

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312