Ухвала суду № 25725925, 14.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р.Справа № 2а/1570/10808/2011

Категорія 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

при секретарі: Абилгазіновій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012р. по справі за адміністративним позовом ТОВ «Спецбудтехніка Плюс»до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 грудня 2011р.,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011р. ТОВ «Спецбудтехніка Плюс» звернулося в суд із позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 7 грудня 2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені з грубим порушенням норм законодавства, діючого на момент здійснення господарської діяльності ТОВ «Спецбудтехніка Плюс».

Висновки перевіряючого органу про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою послуг та робіт, отриманих від ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс», ПП «Меркурій-Д»та ТОВ «ЛГ-КРЕДО ПЛЮС», оскільки вказані витрати підтверджені документально, а відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення відповідних сум до складу валових витрат. Стосовно господарських відносини з ПП «Картас-Буд»представник позивача зазначив, що роботи, які виконувались зазначеним підприємством пов'язані із веденням виробництва і використовувались у межах господарської діяльності позивача, тому висновок податкового органу про завищення валових витрат на 675 000 грн. не відповідає дійсності. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0015692310 від 7 грудня 2011р., позивач зазначив, що контрагенти позивача ТОВ «Укрінвестбудцентр», ПП «СРК-Будлайн», ТОВ «Проект-Модерн», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Терано»здійснювали на користь позивача роботи, пов'язані з використанням будівельної техніки, роботи по перевезенню вантажу, відповідні господарські операції були оформлені податковими, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що свідчить про безпідставність порушень відображених в акті перевірки. Окрім того, позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0003672360 від 7 грудня 2011р., оскільки всі видаткові касові ордери в період з 9 грудня 2008р. по 30 червня 2011р., які зазначені у п. 3.7.2 акту перевірки містять підписи осіб, які одержували готівкові кошти з каси підприємства із зазначенням одержаної суми, окрім того, в кожному видатковому касовому ордері зазначено найменування і номер документа, на підставі якого відбувалась видача з каси підприємства готівки фізичним особам та відповідними наказами у 2008-2011рр. встановлювались ліміти залишку готівки в касі, що відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. Таким чином, позивач вважає, що перевірка здійснена без належного вивчення первинних документів податкової звітності, що призвело до неправомірних висновків в акті перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012р. позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси №№0015682310; 0015692310; 0003672360 від 7 грудня 2011р.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову про відмову у позові, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі направлень № №003826/3609, 003826/3610, 003826/3611, 3826/3613, 003829/3613 від 17.10.2011р. та №003359/3542 від 11.10.2011р. посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецбудтехніка Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2008р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. За наслідками вказаної перевірки відповідачем 18.11.2011р. складений акт за N8334/23-10/35819533, в якому вказані порушення податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 324 180грн.; в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 587 659грн.; а також встановлено перевищення залишку готівки в касі підприємства у сумі 865 788грн. На підставі акту, ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення №0015682310 від 07.12.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 405 225грн.; №0015692310 від 07.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 671427грн. та №0003672360 від 7.12.2011р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 731 577грн. (а.с.62-64). Між тим, в спростування висновку, викладеного в акті перевірки підприємство надало усі необхідні бухгалтерські документи, які підтвердили правомірність бухгалтерського обліку. За результатами дослідження наданих доказів, суд дійшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як таких, що прийняти без належних підстав.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецбудтехніка Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2008р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2008р. по 30.06.2011р. За наслідками вказаної перевірки відповідачем складений акт N8334/23-10/35819533 від 18.11.2011р., відповідно до висновків якого встановлено порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 28.12.1994р. №34\94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 324 180грн.; в порушення п.1.3 п.1.6 п. 1.7 ст. 1, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.6 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997р. п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, занижено податок на додану вартість у сумі 587 659грн.; в порушення п. п.2.8 п.2, п.п.3.5 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України: встановлено перевищення залишку готівки в касі підприємства у сумі 865788грн., в порушення п.2.1 ст.2, ст.4,п.п.8.11, п.п.8.1.2, п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зі змінами та доповненнями,в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки з питань щодо правильності утримання та своєчасності нарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 2084грн. (а.с.9-61).

Виходячи із висновків, викладених в акті перевірки податковими органами прийняті податкові повідомлення-рішення за №0015682310 від 7.12.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 405 225грн.; за №0015692310 від 7.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 671427грн. та №0003672360 від 7.12.2011р., яким до позивача застосовані штрафні (фінансових) санкцій у розмірі 1 731 577грн. (а.с.62-64).

Вирішуючи питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0015682310 від 7.12.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 405225грн. суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 цього Закону).

Як зазначено в п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як зазначалось податковими органами, станом на початок звітного періоду, коли позивачем оприбутковані роботи від ПП«Картас-Буд», у позивача були відсутні основні фонди; на момент оприбуткування від ПП «Картас-Буд»робіт з ремонту та фарбування будівельної техніки КБ-403, КБ-405, КБ-408, КБ-503 підприємство не мало на балансі зазначеної будівельної техніки, у зв'язку з чим зроблено висновок, що роботи з ремонту та фарбування будівельної техніки КБ-403, КБ-405, КБ-408, КБ-503 придбані у ПП «Картас- Буд»не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача та відповідно витрати на придбання зазначених робіт не можуть вважатися витратами, сплаченими (нарахованими) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охоронною праці.

Однак, такий висновок ДПІ спростовуються наданою довідкою про наявність на балансі позивача об'єктів основних засобів вих. №01.15/08 від 1.07.2008р., протоколами загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Спецбудтехніка Плюс»від 1.05.2008р., від 1.07.2008р. про постановку на баланс об'єктів основних засобів, наказами №11/2 від 1.07.2008р., №ВЄ/07 від 29.08.2008р. та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку «10»за 2008р.

На підтвердження факту придбання послуг у ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс», ПП «Меркурій-Д», ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс»з завантаження, перевезення та розвантаження вантажу, наданий договір №03.03-09/2 на перевезення негабаритного вантажу від 3 березня 2009р., укладений між позивачем та ТОВ «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс», договір №01/12-08.1 на перевезення негабаритного вантажу від 1 грудня 2008р., укладений між позивачем та ТОВ «ЛГ-Кредо Плюс», договір №01/09-01 на перевезення негабаритного вантажу від 1 вересня 2008р., укладеного між позивачем та ПП «Меркурій-Д»(т.2 а.с.109-110, т.3, а.с.101,101а, т.3, а.с.91-92).

Що стосується висновку ДПІ про завищення валових витрат по фінансово-майнових операціях з вказаними підприємствами, у зв`язку з не підтвердженням цих операцій первинними транспортними документами, то суд при вирішенні цього спору виходив з того, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 року (надалі Закон № 996-ХІУ) дано визначення поняття первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч1,2 ст.9 Закону України №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як підтверджено матеріалами справи транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок покупця -т.т. позивача.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем надано належним чином оформлені рахунки - фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), скріплені підписами позивача та виконавцями робіт та податкові накладні, виписані виконавцями за договорами (т.2. а.с.109-180, т.3 а.с.91-104). Крім цього, надані копії товарно-транспортних накладних, як іналежним чином посвідченні (т.6 а.с.19-138).

Виходячи з наданих доказів, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що підприємство спростувало висновки ДПІ та підтвердило правомірність формування податку на прибуток підприємства.

Вирішуючи питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0015692310 від 7.12.2011р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 671 427грн., суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 97- ВР від 03.04.1997р., податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. П.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної і вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п.п.7.2, 7.3 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи із норм вказаного законодавства, право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Податковими органами під час перевірки зазначено, що при відображені підприємством показників в деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2008р. - червень 2011р. платник податку здійснював операції з придбання послуг будівельної техніки, послуг оренди приміщень та будівельної техніки, придбання товарів, запчастин, палива.

Відповідно до даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, АРМ «Контрагенти», АІС РПП ТОВ та інших інформаційних баз ДПА в Одеській області та в ході перевірки при відпрацюванні Додатку №5 до Декларації по податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено розбіжність по підприємствам, а саме ТОВ «УКРІНВЕСТБУДЦЕНТР», ПП «СРК-Будлайн», ТОВ «Проект-Модерн», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Терано», які не сформували податкові зобов'язання по операціям з позивачем, у зв'язку з чим податківцями зроблений висновок про відсутність будь-яких господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Виходячи із змісту ст.1 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За таких обстави, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи 3.08.2010р. між позивачем та ПП «СРК-Будлайн»укладено договір надання послуг №03-08/10-2, Відповідно до п.1.1 предметом договору є виконання робіт по технічному ремонту, обслуговуванню, монтажу, демонтажу, важких г\п кранів, надання послуг будівельною технікою та обладнанням, а також будівельно-монтажні роботи.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними позивачем та ПП «СРК-Будлайн» та виписаними податковими накладними (т.3 а.с.47-90).

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «Терано», до суду надано довір від 31.10.2008р. за №31.10\08-7 про надання послуг. На підтвердження факту виконання цього договору платником податку надано, належним чином оформлені податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані позивачем та ПП «Терано».

2.08.2010р. між позивачем та ТОВ «Стройремгруп-ЮВ»укладено договір про перевезення вантажу за №02.08-10/1 та 3.08.2010р. договір про надання послуг №03.08- 10/3. За зазначеними договорами позивачем оформлені, у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первині документи: рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписані ТОВ «Стройремгруп-ЮВ»податкові накладні.

Аналогічні договори були укладені з ТОВ «Проект-Модерн», ТОВ «Укрінвестбудцентр», та факт виконання яких також підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження оплати робіт за зазначеними договорами позивачем надано банківські виписки по рахунку позивача (т.5 а.с.1-181).

Наведені докази дають підстави для висновку, що підприємством виконані усі зобов'язання за договорами: отримано послуги та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договори з ТОВ «УКРІНВЕСТБУДЦЕНТР», ПП «СРК-Будлайн», ТОВ «Проект-Модерн», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Терано»укладені позивачем з метою використання зазначених послуг у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Кодексу. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Стосовно заниження податкових зобов'язань контрагентами по господарським операціям з позивачем, судова колегія виходить з наступного.

Як визначено п.п.16.1.2-16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету, а також за подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим і митним законодавством декларації, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів є платники податку.

Отже, виходячи з матеріалів справи, по вказаним господарським операціям відповідальність за неподання податкової звітності покладена на ТОВ «УКРІНВЕСТБУДЦЕНТР», ПП «СРК-Будлайн», ТОВ «Проект-Модерн», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Терано», а не на позивача.

Податковий кодекс України не має відповідних норм, які б отримувача послуг зобов'язували слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку постачальника.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №0015692310 від 7.12.2011р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0003672360 від 7.12.2011р. суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами п.п.З.4.,3.5 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р., №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

На підтвердження правомірності ведення залишку готівки в касі, позивачем надано касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, авансові звіти з додатками, штатний розпис, відомості про нарахування заробітної плати, про що свідчить Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Спецбудтехніка плюс»(т.5, а.с.197-199).

Стосовно видаткових касових ордерів в період з 9.12.2008р. по 30.06.2011р., які зазначені в п.3.7.2 акту перевірки «Дотримання вимог законодавства в частині ведення касових операцій, обігу готівки»судом встановлено, що зазначені ордери містять підписи осіб, які одержували готівкові кошти з каси підприємства із зазначенням одержаної суми. Окрім того, у кожному видатковому касовому ордері зазначено найменування і номер документа, на підставі якого відбувалася видача з каси підприємства готівки фізичним особам.

Стосовно видаткових касових ордерів на виплату заробітної плати, судом встановлено, що зазначені ордери виписані на підставі відомостей про виплату заробітної плати та відомості містять підписи осіб-одержувачів з зазначенням суми одержання (т.2 а.с.1-103).

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що видаткові касові ордери та відомості позивача в період з 09.12.2008р. по 30.06.2011р. оформлені належним чином.

Податковими органами були встановлені порушення п.п.2.8 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004р. №637 відповідно до якого підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Як визначено в п.п.5.9 п.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.04р. №637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим".

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Спецбудтехніка плюс" за перевіряємий період ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства не встановлювався.

Однак, як видно з матеріалів справи, відповідними наказами за підписом директора ТОВ «СПЕЦБУДТЕХНІКА ПЛЮС»у 2008-2011рр. встановлювались ліміти залишку готівки в касі, через що понад лімітні залишки за кожний день, відображені у Розрахунку понадлімітного залишку готівки у касі не відповідають дійсності, так як ліміт каси на підприємстві був встановлений належним чином з дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004р. №637.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом неправомірно встановлено завищення залишку готівки в касі підприємства у сумі 856 788,50грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0003672360 від 7.12.2011р. підлягає скасуванню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що платником податку правомірно сформований податок на прибуток та податковий кредит, правомірно проводились касові операції, порушень допущено не було, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко