Ухвала суду № 25717008, 22.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р.справа № 2а-12128/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.

представників сторін:

позивача : - Бондарев Г.В., дов. від 19.03.12 р.

відповідача: - Жаворонков С.М., дов. від 21.03.12 р., № 269/9/10-012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у справі № 2а-12128/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТ-І"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТ-І" (далі - ТОВ "ЛТ-І", Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) щодо визначення завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 40065 грн., а саме: за вересень 2007 року у сумі 7465 грн., за жовтень 2007 року у сумі 5510 грн., за листопад 2007 року у сумі 4047 грн., за грудень 2007 року у сумі 5576 грн., за квітень 2008 року у сумі 7933 грн., за липень 2008 року у сумі 1604 грн., за серпень 2008 року у сумі 2224 грн., за вересень 2008 року у сумі 969 грн., за жовтень 2008 року у сумі 704 грн., за листопад 2008 року у сумі 4033 грн., та про визнати протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 19.05.2009 р. № 0000902302/0, від 29.07.2009 р. № 0000902302/1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у справі № 2а-12128/09 (суддя Павловський Д. П.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що отримані Товариством збитки носять об'єктивній характер і пов'язані з економічною кризою, яка привела до скорочення споживання металопродукції, зокрема дроту, а також з падінням цін на дріт. Суд зазначив, що твердження представників відповідача в судовому засіданні, що підприємства не мають права вести господарську діяльність, яка є збитковою, є безпідставними та суперечать чинному законодавству.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у справі № 2а-12128/09, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на проведення Товариством реалізації продукції за цінами, що є нижчими від ціни придбання, внаслідок чого позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит.

ТОВ "ЛТ-І" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники сторін, які в судовому засіданні апеляційної інстанції надали усні пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська планової виїзної перевірки ТОВ «ЛТ-І» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2007 р. по 31.12.2008 р., (акт перевірки № 1419/232/34886001 від 05.05.2009 р., а. с.9-34; додатковий акт №1518/232/34886001 від 14.04.2009 р., а. с.46-50), встановлені під час цих перевірок порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних актів перевірок спірних податкових повідомлень-рішень (а. с.51) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного сулу від 26.11.2010 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо обґрунтованості висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Товариства з придбання металопродукції та за договорами переробки давальницької сировини, і про завищення в зв'язку з цим від'ємного значення податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, виходячи з наступного:

Перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено, що ТОВ «ЛТ-І»здійснювало у періоді, що перевірявся, операції з купівлі металопродукції виготовленої з катанки та сировини для переробки, послуг (передпродажна підготовка товару).

Перевірка відображеного показника проводилась на підставі договорів на придбання товарів (робіт, послуг), банківських виписок, прибуткових накладних,

актів виконаних робіт, вантажно-митні декларацій, журналів-ордерів та ОСВ по рахункам 28, 631,632,92, 94.

Так, ТОВ «ЛТ-І»згідно договорів купівлі-продажу отримувало металопродукцію: катанка ГОСТ 30136-95, усіх діаметрів, згідно специфікацій; катанка ГОСТ 2590-88, діаметри згідно специфікацій; проволока ГОСТ 2246-70, діаметри згідно специфікацій; проволока ВР-1 ГОСТ 6727-80 діаметри згідно специфікацій від постачальників.

Частина отриманої металопродукції у вигляді катанки та проволоки в подальшому продавалась покупцям, а решта передана за договорами переробки давальницької сировини на виготовлення проволоки, прутка, та сітки.

Крім того, ТОВ «ЛТ-І»також отримувало послуги з підготовки металопродукції до перероблення (видалення вологи з поверхні товару, сортування за хімічним складом, додаткове маркування, відповідно до хімічного складу).

На підставі даних бухгалтерського обліку податківцями було зроблено висновок, що результат фінансово-господарської діяльності Товариства мав збиткове значення у періодах: 3 квартал 2007 р., 4 квартал 2007 р., 3 квартал 2008 р., 4 квартал 2008 р., що означає, що доходу від реалізації продукції в зазначених періодах підприємство отримало менше, ніж понесло витрат саме на її придбання, за рахунок реалізації ТМЦ за вартістю, нижчою від собівартості.

Щодо податку на прибуток

Перевіркою встановлено (п.п.3.1.2 акту), що ТОВ «ЛТ-І»в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податок на прибуток всього в сумі 65 011 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 р. в сумі 9 331,12 грн., за 4 квартал 2007 р. в сумі 18 916,39 грн., за 4 квартал 2008 р. у сумі 36 764,0 грн.

На підставі виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2009 р. № 0000902302/0, яким Товариству

визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 90 246

грн., з яких 65011 грн. - за основним платежем, 25 235 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження, застосованої позивачем, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000902302/1 від 29 липня 2009 р. з визначенням вищевказаних сум. Наявність зазначеного рішення не спростовується сторонами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виконання позивачем вищевказаних договорів щодо оплати вартості придбаного товару та послуг підтверджується видатковими, розрахунковими та іншими документами і не спростовується відповідачем.

Висновки ж скаржника щодо можливості віднесення до валових витрат тільки тих витрат, які призвели або призведуть до отримання доходу (а не валового доходу), тобто до зростання власного капіталу, колегія суддів вважає надуманими, здійсненими без законодавчого обґрунтування.

Так, податкова інспекція для обґрунтування виключення зі складу валових витрат позивача витрат, пов'язаних із переробкою, зберіганням, та підготовкою сировини (катанки) до переробки, використовувало поняття «доходи» керуючись ПсБО № 1, зазначаючи, що збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових, згідно з вимогами чинного законодавства

Оцінюючи так висновки скаржника слід враховувати, що спеціальним нормативно-правовим актом у даному випадку є Закон № 334, згідно визначення в якому господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону №334).

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що одержання прибутку (доходу) -є метою господарської діяльності (підприємництва), а не «…обов'язковою вимогою для можливості віднесення витрат до валових ».

Тим більш, що в самому Законі № 334 (п.7.8, п.16.4) зазначено про можливість отримання «від'ємного значення об'єкта оподаткування», тобто збитків.

Крім того, проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказані вище правочини.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, тому податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2009 р. № 0000902302/0 та від 29 липня 2009 р. № 0000902302/1, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 90 246 грн. скасовано судом першої інстанції правомірно.

Щодо податку на додану вартість

Перевіркою встановлено (п.п.3.2.2 акту), що ТОВ «ЛТ-І»в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на вартість»внаслідок порушень, описаних у п.п.3.1.2 даного акту перевірки, необґрунтовано зависило у періоді, що перевірявся, суму податкового кредиту на 40 065 грн., а саме: за вересень 2007 р. у сумі 7465 грн., за жовтень 2007 р. у сумі 5510 грн., за листопад 2007 р. у сумі 4047 грн., за грудень 2007 р. у сумі 5576 грн., за квітень 2008 р. у сумі 7933 грн., за липень 2008 р. у сумі 1604 грн., за серпень 2008 р. у сумі 2224 грн., за вересень 2008 р. у сумі 969 грн., за жовтень 2008 р. у сумі 704 грн., за листопад 2008 р. у сумі 4033 грн.; в порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону Товариством занижено суму податкового кредиту на 236 159 грн.

При цьому, податкове повідомлення-рішення відповідачем не виносилось.

З посиланням на Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, органи ДПС повідомили позивача, що даним Порядком не передбачено складання податкового повідомлення-рішення на зменшення суми від'ємного значення по ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації по ПДВ), тому Товариством оскаржено дії відповідача щодо визначення завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, на загальну суму 40 065 грн.

Так, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ, також суду не надані.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованим визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тому дії податкового органу щодо визначення завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 40 065 грн., визнані неправомірними судом першої інстанції цілком обґрунтовано.

Щодо питання адміністративного оскарження податкового повідомлення -рішення, то матеріали справи не містять доказів стосовно порушення строків розгляду скарги позивача, повідомлення про вручення.

Згідно абз.3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Відповідь на скаргу від 17.08.2009 р. № 8021/6/23-6016/321 (а. с.87) направлена Товариству 18.08.2009 р. (а. с.88), тобто з порушенням вищевказаного двадцятиденного строку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у справі № 2а-12128/09 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 р. у справі № 2а-12128/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко