Ухвала суду № 25713175, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3509/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0003552360,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0003552360 задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 29 грудня 2011 року №0003552360, винесене щодо ТОВ «ТД-Будшляхмаш».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29 листопада 2011 року по 05 грудня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ТД-Будшляхмаш»з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрстройгідравліка»та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт №372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройгідравліка», в результаті завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 177750,18 грн., в т.ч. за червень 2011 року -177750,18 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130969,00 грн., в т.ч. за червень 2011 на 130969 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 24 Декларації) на загальну суму 22412 грн., в т.ч. за червень 2011 на 22412 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (значення рядка 20.2 Декларації) на загальну суму 24369 грн., в т.ч. за червень 2011 на 24369 грн.

Підставою для вищенаведених висновків відповідача став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено, що протягом червня 2011 року ТОВ «ТД-Будшляхмаш»мало господарські відносини ТОВ «Укрстройгідравліка»згідно договору поставки №2/06 від 01 червня 2011 року, на підставі якого ТОВ «Укрстройгідравліка»поставило позивачу запасні частини в асортименті, кількості та за цінами, визначеними сторонами в специфікації; договору підряду №2 від 01 червня 2011 року, згідно якого ТОВ «Укрстройгідравліка»виконало для позивача роботи по збиранню, комплектації, налагоджуванню навантажувача LZ936; договору №06/2011 від 03 червня 2011 року, на підставі якого позивач придбав у ТОВ «Укрстройгідравліка»фронтальний навантажувач марки XG955IIL.

Як вбачається з акту перевірки, згідно акту ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 19 серпня 2011 року встановлено відсутність ТОВ «Укрстройгідравліка»та його посадових осіб за податковою адресою, за результатами аналізу АРМ «Бест-Звіт»та АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»встановлено, що сума податкового кредиту ТОВ «Укрстройгідравліка»за червень 2011 року сформована за рахунок підприємств, що мають ознаки сумнівності, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрстройгідравліка»анульовано 17 жовтня 2011 року. Крім того, відомості про трудові та інші ресурси ТОВ «Укрстройгідравліка», відсутність у нього технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів вказує про неможливість здійснення господарських операцій цим підприємством, а тому відповідач дійшов висновку щодо нікчемності угод, укладених між ТОВ «Укрстройгідравліка»та позивачем, на підставі ст.ст.203, 215, 216, 228, 236 ЦК України.

На підставі акту перевірки №372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року №0003552360, згідно якого за порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 46782,00 грн., в тому числі 46781,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушеннями норм чинного податкового законодавства України, що свідчить про його неправомірність та наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період (червень 2011 року) по взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройгідравліка»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари (виконував роботи), у відповідності до вимог Податкового кодексу України, що зафіксовано в акті перевірки №372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року та сторонами по справі не заперечується. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Укрстройгідравліка»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 228, 236 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Крім того, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угод між позивачем та ТОВ «Укрстройгідравліка»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором поставки №2/06 від 01 червня 2011 року зі специфікацією та угодою до договору, договором підряду №2 від 01 червня 2011 року зі специфікацією та угодою до нього, актом здавання-приймання виконаної роботи від 01 червня 2011 року, договором №06/2011 від 03 червня 2011 року зі специфікацією та угодою до нього, актом прийому-передачі; а також виданими на ім'я позивача свідоцтвами про реєстрацію навантажувача фронтального XG955IIL, навантажувача фронтального LZ936.

Крім того, як вбачається із змісту первинних документів, предметом купівлі-продажу був навантажувач фронтальний XG955IIL, предметом договору підряду був навантажувач фронтальний LZ936. При цьому відповідач при визначенні угоди нікчемною посилається лише на акт ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 19 серпня 2011 року, яким встановлено відсутність ТОВ «Укрстройгідравліка»та його посадових осіб за податковою адресою, а також відомості з АРМ «Бест-Звіт»та АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», не перевіривши наявність вищенаведених навантажувачів у позивача або інших осіб, яким дані навантажувачі були поставлені згідно договорів купівлі-продажу (ТОВ «Дарвугілля»та ТОВ «Надія).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку на додану вартість ТОВ «Укрстройгідравліка», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року №0003552360, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 46782,00 грн., в тому числі 46781,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрстройгідравліка»з придбання товару (послуг), не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в силу п.20.1.27 п.20.1, п.20.2 ст.20 Податкового кодексу України право визначати у визначених Податковим кодексом України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків надається керівникам державних податкових служб і державних податкових інспекцій та їх заступникам, натомість, з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що особа, яка його підписала, ОСОБА_2, не являлась начальником або заступником начальника ДПІ у Святошинському районі м.Києва, доказів на уповноваження зазначеної особи на підписання податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.