Постанова № 25712451, 14.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/148/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Романчук О.М.,

суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0002461702.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представник відповідача по справі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно спірного повідомлення-рішення № 0002461702 від 23.09.2011 р. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2011 р., про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого відповідачем донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24132 грн.

Так, перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у 2008 році здійснював господарську діяльність на умовах спрощеної системи оподаткування (єдиний податок), 2009-2011 роках на умовах загальної системи оподаткування.

Позивач в перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки з приватним підприємством «Астелікс-2007», код ЄДРПОУ 34873961, с. Руська Поляна Черкаської області, а саме:

відповідно до видаткової накладної № РН-0108-1 від 01.08.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (мотор-редуктор в асортименті) на загальну суму 13800 грн., на що було отримано податкову накладну № 1081 від 01.08.2010р. на загальну суму 13800 грн., в тому числі ПДВ 2300 грн.;

відповідно до видаткової накладної № РН-0608-4 від 06.08.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (ротор лопатний, важиль лопатний, важиль потужний) на загальну суму 12224 грн. 40 коп., на що було отримано податкову накладну № 6084 від 06.08.2010 р. на загальну суму 12224 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 2037 грн. 40 коп.;

відповідно до видаткової накладної № РН-0609-4 від 06.09.2010 р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (насос ШНК 18,5) на загальну суму 17299 грн. 20 коп., на що було отримано податкову накладну № 6094 від 06.09.2010р. на загальну суму 17299 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 2883 грн. 20 коп.;

відповідно до видаткової накладної № РН-1409-2 від 14.09.2010 р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (редуктор, ножі для хліборізки, ланцюг, насос та ін.) на загальну суму 32148 грн., на що було отримано податкову накладну № 14092 від 14.09.2010 р. на загальну суму 32148 грн., в тому числі ПДВ 5353 грн.

Всього отримано товару на загальну суму 75471 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 12578 грн. 60 коп. Оплата товару проведена безготівковою формою через розрахунковий рахунок.

Вищезазначені господарські операції включені до податкового кредиту відповідних періодів, а саме: серпень 2010 року 4337 грн. 40 коп.; вересень 2010 року 8241 грн. 20 коп.

Крім того, позивач в перевіряємому періоді мав взаєморозрахунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс», код ЄДРПОУ 30566468, м. Київ, а саме:

відповідно до видаткової накладної № РН-0612-1 від 06.12.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (мотор-редуктор в асортименті, вали, головка А2ХТН та ін.) на загальну суму 28 341 грн. 60 коп., на що було отримано податкову накладну № 6121 від 06.12.2010р. на загальну суму 28 341 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 4723грн. 60 коп.;

відповідно до видаткової накладної № РН-0612-8 від 16.12.2010р. позивач отримав від контрагента комплектуючі для хлібобулочної промисловості (комплект шестерен, насос, редуктор в асортименті) на загальну суму 40 980 грн., на що було отримано податкову накладну № 16128 від 16.12.2010р. на загальну суму 40 980 грн., в тому числі ПДВ 6830 грн.

Всього отримано товару на загальну суму 69 321 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ 11553грн. 60 коп. Оплата товару проведена безготівковою формою через розрахунковий рахунок.

Вищезазначені господарські операції включені до податкового кредиту відповідних періодів, а саме: грудень 2010 року 11 553 грн. 60 коп.

Таким чином, перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2008 р. по 30.06.2011 р. проведена за результатами правових відносин з приватним підприємством «Астелікс-2007»та товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс»- суб'єктів господарювання, створення та діяльність яких спрямована на формування штучного податкового кредиту для СГД різних регіонів. Перевірці підлягали питання визначення повноти та правомірності задекларованого позивачем податку на додану вартість за серпень, вересень та грудень 2010 року, вплив на який мали відносини з приватним підприємством «Астелікс-2007»та товариством з обмеженою відповідальністю «Алівіс».

Так, при проведенні аналізу податкової звітності позивача згідно деталізованої інформації АІС «Бест Звіт» по платнику ПДВ та інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за серпень, вересень та грудень 2010 року встановлено наступне.

Позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі: серпень 2010 року 6072 грн., вересень 2010 року 8683 грн., грудень 2010 року 11962 грн. Відповідні податкові зобов'язання є узгодженими.

Разом з тим, позивачем задекларовано податкового кредиту: у серпні 2010 року 4337 грн., у вересні 2010 року 8241 грн., у грудні 2010 року 11554 грн.

При проведені перевірки використано результати позапланової документальної перевірки господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Алівіс»за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., проведеної державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва (акт перевірки № 708/23-05/30566468 від 09.03.2011 р.) та результати позапланової документальної перевірки господарської діяльності приватного підприємства «Астелікс-2007»за період з 01.06.2008 р. по 16.06.2011 р., проведеної Карлівською МДПІ (акт перевірки № 212/23/34873961 від 17.06.2011 р.), якими не визнано реальності здійснення господарських операцій:

по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) товариством з обмеженою відповідальністю «Астелікс-2007»покупцю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у серпні 2010 року на загальну суму 26024 грн. 40 коп., в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 4337 грн. 40 коп., у вересні 2010 року на загальну суму 49447 грн. 20 коп., в т.ч. податок на додану вартість 8241 грн. 20 коп.;

по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) приватним підприємством «Алівіс»покупцю фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 у грудні 2010 року на загальну суму 69321 грн. 60 коп., в т.ч. податок на додану вартість в розмірі 11553 грн. 60 коп.

В зв'язку з тим, що приватне підприємство «Астелікс-2007»та товариство з обмеженою відповідальністю «Алівіс»безпідставно сформували податкові зобов'язання у періоді, що перевірявся, за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних на реалізацію комплектуючих для хлібобулочної промисловості на адресу позивача, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. позивачем завищено податок на додану вартість, включений до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень та грудень 2010 року на загальну суму 24132 грн.

Дії приватного підприємства «Астелікс-2007», товариства з обмеженою відповідальністю «Алівіс»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 при здійсненні вищенаведених господарських операцій були направлені не на досягнення економічної мети, а на безпідставне формування податкового кредиту позивачу, тобто протиправне привласнення державного майна у вигляді податку на додану вартість на загальну суму 24132 грн. 20 коп. Таким чином, вказані дії суб'єктів підприємницької діяльності є умисними.

Таким чином, сума податку на додану вартість в розмірі 24132 грн., що була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями, по яких не визнано реальності здійснення у серпні, вересні та грудні 2010 року, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. підлягає скасуванню, а податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, донарахуванню на відповідну суму.

Відповідно, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002461702 від 23.09.2011 р., яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 132 грн. за основним платежем та 6033 грн. за штрафними санкціями.

Проте, позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки ним з дотриманням вимог податкового законодавства визначалися податкові зобов'язання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В силу ж п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.

Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як свідчать матеріали справи, в провадженні СВ ПМ ДПА у Полтавській області перебуває кримінальна справа № 2011531008011 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 статті 205, ч. 3 статті 212 Кримінального кодексу України. В ході розслідування даної кримінальної справи встановлено, що протягом 2008-2011 років ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими особами створила та придбала ряд підприємств на території України, зокрема: приватне підприємство «Астелікс-2007»та товариство з обмеженою відповідальністю «Алівіс», з метою прикриття незаконної діяльності, зареєструвавши та перереєструвати їх за винагороду на підставних осіб, які взагалі не мали та не мають ніякого відношення до діяльності підприємств. Після чого вищевказані підприємства надавали послуги по транзиту та «конвертації»безготівкових коштів в готівку за грошову винагороду, для різних суб`єктів підприємницької діяльності на території України. Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_4 та невстановлених осіб бюджету завдано збитків у вигляді несплати податку на додану вартість на загальну суму більше ніж тридцять два мільйона гривень.

В період оформлення господарських операцій з позивачем у 2010 році курівником ТОВ «Алівіс»являвся ОСОБА_5, якого було допитано в якості свідка по вказаній кримінальній справі.

Так, ОСОБА_5 засвідчив, що фінансово-господарською діяльністю товариства він не займався, звітність до податкових органів не формував, не підписував та не подавав. Документація та печатка підприємства у нього відсутні. Фактично фінансово-господарську діяльність товариства від його імені здійснювали інші особи, які і запропонували йому у 2010 році за винагороду перереєструвати товариство на себе.

За наведених правових норм та, враховуючи встановлені в межах кримінальної справи обставини, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, відтак, відсутні підстави вважати видані за такими господарськими операціями податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вчинення господарської операції особою, яка не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що така особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально невстановленими особами, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що висновки судом першої інстанції не відповідають обставинам справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року та приймає нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляє.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року скасувати та прийняти нову.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0002461702 -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.