Постанова № 25711041, 20.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р.Справа № 5024/2313/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури -не з'явився

від Херсонської міської ради - не з'явився

від ФОП ОСОБА_2 -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.07.2012р.

у справі № 5024/2313/2011

за позовом прокурора м. Херсон в інтересах держави в особі

Херсонської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.07.2012 р. (суддя Задорожна Н.О.) відмовлено в задоволені позову прокурора м. Херсон (далі також -Прокурор) в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі також - Позивач, Рада) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі також ФОП ОСОБА_2, Відповідач) про визнання права власності на самочинно збудовану Відповідачем п'ятиповерхову будівлю розміром 15,4 м х 24 м на земельній ділянці площею 0,0328 га по АДРЕСА_1.

Вказане рішення прийняте на підставі висновків місцевого суду про те, що визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить приписам ст. ст. 331, 376 ЦК України; що спірний об'єкт самочинного будівництва порушує права інших осіб, оскільки створює загрозу життю і здоров'ю пересічних громадян, а також фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність у магазинах - бутіках, що межують із спірним об'єктом, рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2010 р. по справі № 8/478-ПН-08, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій Відповідача вже зобов'язано знести спірну самочинно збудовану будівлю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги повністю. Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що судове рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, Прокурор вказує, що Херсонська міська рада, як власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, має право на звернення з позовом до суду на підставі ч. 5 ст. 376, ст. ст. 324, 328 ЦК України, ст. 80, ч. 2 ст. 83, ст. 90 Земельного кодексу України про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Також Прокурор вказує про безпідставність висновку місцевого суду, що визнання права власності на спірний об'єкт створює загрозу життю і здоров'ю пересічних громадян, а також фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність у магазинах - бутіках, котрі межують із спірним об'єктом, оскільки під час розгляду справи спеціалісти, для з'ясування вказаного питання, не залучались, а наявний в матеріалах справи висновок будівельно-технічної експертизи № 094/2011 від 27.03.2012 р. та технічний висновок Державного науково-дослідницького і проектно-винахідницького інституту не містять вказівок про створення загрози життю і здоров'ю громадян спірним об'єктом.

Крім того Прокурор зазначає про помилкове ототожнення місцевим господарським судом права власності на спірний об'єкт із правом на його експлуатацію, оскільки остання, відповідно до п. 1 висновку будівельно-технічної експертизи № 094/2011, можлива після розроблення проектно-кошторисної документації та проведення робіт по усуненню відповідних недоліків.

В судове засідання представники прокурори та Херсонської міської ради не з'явились хоча про час і місце судового розгляду апеляційної скарги були повідомлені апеляційною інстанцією належним чином. Судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників вказаних сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась, відтак, апеляційна інстанція розглядає справу без участі вказаних осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення винесено з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що вказане рішення відповідає вимогам чинного законодавства і обставинам справи та підстави для його зміни чи скасування відсутні з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2012 р. між Херсонської міської радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) на підставі рішення міської ради від 06.07.2007 р. № 499 було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у АДРЕСА_1, із земель постійного користування спільного підприємства „Центральний ринок" (а. с.17-19).

Відповідно до умов п. 2, 15, 17 вказаного договору, предметом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,0553га га, у тому числі: ділянка площею 0,0065 га - під капітальною спорудою; ділянка площею 0,0246 га - під тимчасовою спорудою; ділянка площею - 0,0196 га - під проїздами, проходами та площадками; ділянка площею 0,0046 га - інші землі; земельна ділянка надана в оренду під розміщення шашличної та магазину; умовою збереження стану об'єкта оренди є встановлення заборони самовільної забудови земельної ділянки, її використання всупереч умовам договору.

Розташовані на орендованій земельній ділянці об'єкти нерухомості - шашлична та магазин належать Відповідачу на правах власності, що підтверджено наданими в матеріали справи копіями договору купівлі-продажу серія ВСМ № 786620 від 18.10.2005 р.; витягу з державного реєстру правочинів; витягу Херсонського ДБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8829581 від 02.11.2005 р. (а. с. 36-38).

Відповідач, всупереч вимогам вказаного договору оренди здійснив самовільну реконструкцію будівлі шашличної по вул. Белінського, 19 з надбудовою чотирьох поверхів торгово-офісних приміщень. Зазначена обставина підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи доказами: приписами № 49 від 08.04.2008 р., № 72 від 15.02.2008 р. протоколом про вчинення адміністративного правопорушення № 50 від 15.04.2008 р., складеними Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області; постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 15.04.2008 р. № 114 про притягнення ФОП ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП, актами перевірок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 20.05.2010 р., від 04.04.2011 р., від 05.08.2011 р.; приписом від 24.03.2011 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2010 р. у справі № 8/478-ПН-08, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій задоволено позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області до ФОП ОСОБА_2 та останній зобов'язаний знести самочинно побудовану споруду розміром 15,4 м х 24 м, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.09.2011 р. по справі № 5024/1254/2011 задоволено позов прокурора м. Херсона в інтересах Херсонської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0553 га по АДРЕСА_1 та повернення її орендодавцеві.

Вказаними вище рішеннями, зокрема, встановлено факт самочинного будівництва, а саме, надбудови спірного об'єкту нерухомості Відповідачем. Згідно приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, отже обставина самочинної добудови Відповідачем спірного об'єкту нерухомості повторному доведенню не підлягає.

Звертаючись з даним позовом Прокурор просив визнати право власності Херсонської міської ради на повністю самочинно збудовану п'ятиповерхову будівлю з посиланням на положення ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Приписами ч. ч. 5, 6 ст. 376 ЦК України законодавець визначив, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, лише якщо це не порушує права інших осіб; особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Аналізуючи наведені вище положення ч. 5 ст. 376 ЦК судова колегія дійшла висновку, що визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки можливе лише за умови, що нерухоме майно повністю було побудоване самовільно, визнання права власності на таке нерухоме майно за власником земельної ділянки не порушує прав інших осіб.

Досліджуючи матеріали справи, судова колегія встановила, що перший поверх будівлі шашличної по АДРЕСА_1 до проведення самочинної надбудови на ній ще 4-х поверхів, належить на праві власності Відповідачу по даній справі. Вказана обставина, як вже зазначалось раніше в даній постанові, підтверджується договором купівлі-продажу серія ВСМ № 786620 від 18.10.2005 р.; витягом з державного реєстру правочинів; витягом Херсонського ДБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8829581 від 02.11.2005 р. (а. с. 36-38).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки; згідно ч. 2 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою; річ, що має лише родові ознаки, є замінною; відповідно до положень ч.1. ст. 332 ЦК України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Звертаючись з позовом про визнання права власності на всю будівлю, в тому числі і перший поверх, а ні Прокурор, а ні Рада не довели, що вказаною перебудовою Відповідачем створена нова річ та матеріали справи не містять доказів створення нової речі при проведенні самочинної надбудови Відповідачем будівлі шашличної по вул. Белінського, 19.

Отже апеляційна інстанція приходить до висновку про те, що позовні вимоги Прокурора про визнання за Радою права власності на всю п'ятиповерхову будівлю, в тому числі і її перший поверх, суперечать вимогам ч. 5 ст. 376 ЦК України, а також ч. 1 ст. 321 ЦК України і порушують права ФОП ОСОБА_2.

Крім того, як встановлено апеляційною інстанцією в судовому засіданні, Відповідач на момент придбання першого поверху самочинно добудованої будівлі за договором серія ВСМ № 786620 від 18.10.2005 р. і на даний час знаходився в шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 Парванє, їх шлюб було зареєстровано Сабуніінським РЗАГС м. Баку 22 лютого 1972 р., що підтверджується реєстраційним штампом в залученій до матеріалів справи копії паспорту Відповідача. Відповідно до положень ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги Прокурора про визнання права власності за Радою на весь об'єкт нерухомості порушують права гр. ОСОБА_4, як дружини Відповідача, що володіє першим поверхом такої будівлі та будівельними матеріалами, які використовувались при здійсненні самовільної надбудови 4-х поверхів, на правах спільної сумісної власності. Отже, вищенаведені вимоги Прокурора також не підлягають задоволенню і з підстав порушення права третіх осіб.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, про відсутність підстав для визнання права власності за Позивачем на спірний самовільно збідований об'єкт нерухомості, оскільки ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачена можливість виникнення права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) лише з моменту завершення будівництва (створення майна), а проведеною експертизою № 094/2011 від 27.03.2012 р. встановлено, що будівництво спірного об'єкту нерухомості є незавершеним, його ступінь готовності становить 57%.

Посилання ж Прокурора на те, що зазначеною експертизою № 094/2011 встановлена можливість експлуатації спірної будівлі після розроблення проектно-кошторисної документації та проведення робіт по усуненню відповідних недоліків судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки як вже зазначалось вище, відповідно до рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010 р. по справі № 8/478-ПН-08 спірний об'єкт нерухомості підлягає знесенню.

Між тим, погоджуючись з оскаржуваним рішенням господарського суду, апеляційна інстанція вважає неправомірним посилання в ньому судом на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 „Про практику застосування судами статі 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", оскільки вступною частиною вказаною постанови передбачено, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних вказаною постановою здійснено роз'яснення з метою правильного й однакового застосування положень статті 376 Цивільного кодексу України саме при розгляді цивільних справ. Крім того, чинним господарським процесуальним законодавством, а саме, ч. 3 ст. 82 ГПК України, передбачена обов'язковість врахування господарськими судами лише висновків Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Зважаючи на викладене, посилання місцевого господарського суду на вищезазначену постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 слід виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99,101-103,105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 05.07.2012 р. без змін.

Постанова підписана 22.08.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.