Рішення № 25710121, 21.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.12 Справа№ 5015/2571/12

За позовом: ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ

до відповідача: ТзОВ «Кварталбуд», м.Львів

про повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення 229 238, 27 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від позивача: Гоголь Б.М.

Від відповідача: Цигинко В.Р.

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», м.Львів про повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення 229 238, 27 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.2012 року.

В судовому засіданні 07.08.2012р. оголошувалась перерва до 21.08.2012р., про що сторони ознайомлені під розписку.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав. В судовому засіданні ствердив, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу №UA12L-10-04 від 03 серпня 2010 року допустив порушення в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 219638,27 грн. Крім того, позивачу завдано збитків у розмірі 9 600,00 грн., які витрачено на оплату послуг адвокатської компанії. З огляду на припинення дії договору, позивач просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу -екскаватор гусеничний Катерпіллар, модель САТ 320D, серійний номер CAT 0320DEKGF01211, вартістю 1065960,00 грн.

Представнк відповідача в судове засідання з»явився, подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області справи №5015/3181/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Олена Миколаївна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання. З огляду на зазначені обставини, оскільки виконавчою службою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, вважає зазначену господарську справу пов'язаною з цією справою, а тому просить зупинити провадження у справі.

Проте дане клопотання судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга -четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. (п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.)

З огляду на викладене предметом доказування у справі №5015/2571/12 є сукупність обставин, які б свідчили про порушення нотаріусом вимог законодавства в частині визначення підстав вчинення виконавчого напису. У той же час предметом доказування у даній справі є сукупність обставин, які свідчать про порушення відповідачем умов укладеного договору фінансового лізингу, а також про наявність підстав для повернення об'єкта лізингу в судовому порядку внаслідок порушення умов укладеного договору.

За таких обставин відповідачем не доведено а судом не встановлено неможливості розгляду даної справи та встановлення всіх обставин що впливають на оцінку доказів у даній справі та прийняття рішення по суті.

Крім того, відповідачем подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Клопотання мотивовано тим, що виконавчою службою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, а тому можливе вилучення об'єкта лізингу під час провадження виконавчих дій може унеможливити виконання рішення суду у цій справі, а у відповідача можуть виникнути претензії до виконавчої служби щодо повернення вилученого об'єкта лізингу з метою виконання рішення суду.

Зазначене клопотання суд відхиляє, оскільки рішення у цій справі не впливає на права та обов'язки органу виконавчої служби. Розгляд даної справи господарським судом відбувається за позовом кредитора внаслідок порушення боржником умов договору. Проте у випадку порушення виконавчою службою вимог Закону України "Про виконавче провадження" особа вправі оскаржити такі дії.

Представник відповідача в судовому засіданні посилається на те, що суми заборгованості за лізингові платежі, що зазначені позивачем не відповідають розмірам лізингових платежів, що зазначені у графіку лізингових платежів згідно додаткової угоди від 31.10.2011р. Посилається на часткове погашення боргу в сумі 5 650,00 грн. Крім того, відповідач повністю заперечив проти вимог про стягнення збитків, які полягають у витратах на правову допомогу, оскільки за своєю правовою природою ця сума не належить до судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу №UA12L-10-04 від 03 серпня 2010 року. За умовами цього договору лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в додатку №1, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Загальними умовами визнаються умови договорів фінансового лізингу №UA12L-10 від 10 червня 2010 року. Додатком 1 до Договору визначено, що предметом лізингу є гусеничний екскаватор Caterpillar, модель САТ 320D, що був у використанні. У додатку 2 до Договору сторонами погоджено графік авансових платежів та комісійної винагороди, а в додатку 3 -загальний графік лізингових платежів.

Екскаватор передано позивачу від продавця за актом приймання-передачі №27 від 24 вересня 2010 року. Зазначений акт погоджено лізингоодержувачем. Право власності на Екскаватор зареєстровано за позивачем, про що видано свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ №557194 від 14.08.2008 року.

Додатковими угодами №1 від 24 вересня 2010 року, №2 від 31 жовтня 2011 року до договору сторонами погоджено уточнений загальний графік платежів за договором.

Пунктом 3.4.3 Загальних умов передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Пунктами 4.1, 4.5 Договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 Загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою №2 від 31 жовтня 2011 року до договору передбачено, що кожний наступний лізинговий платіж повинен бути здійснений до першого числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення №209/05 від 22.05.2012 року про відмову від договору. Відмова від договору мотивована тим, що відповідач у порушення умов договору припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року. Станом на 27 травня 2012 року відповідачем допущено заборгованість у сумі 186828,10 грн. З огляду на це, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункту 17.2 Загальних умов, позивач відмовився від Договору. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Відповідно до пункту 3.1.2 Загальних умов лізингодавець має право відмовитися від договору у випадках, передбачених чинним законодавством, договором або загальними умовами. Пунктом 17.2.1 загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", за якою лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи ту обставину, що відповідач у справі припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року, він вважається таким, що прострочив, а тому вимоги позивача про стягнення лізингових платежів є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Що стосується розміру заборгованості, то суд бере до уваги докази, представлені відповідачем про часткову оплату заборгованості в сумі 5 650,00 грн.після подачі позову до суду, а тому до задоволення підлягає 213988,27 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Пунктом 18.2 Загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений в такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватися способу і місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця. Проте, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув об'єкта лізингу у строк, визначений повідомленням -28 травня 2012 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1760 від 22.06.2012 року про повернення Екскаватора. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33430126 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року.

Що стосується твердження відповідача про вирішення спору в частині повернення екскаватора з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, зазначена норма закону не обмежує право позивача на вибір способу захисту свого права. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист. За таких обставин суд вирішує спір по суті в частині повернення об'єкта лізингу, хоч нотаріусом і вчинено виконавчий напис.

Що стосується вимог позивача про стягнення 9 600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат, необхідних для відновлення його порушеного права. Як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає статті 22, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу Господарського процесуального кодексу, зокрема ст. 44 ГПК України, витрати на правову допомогу є судовими витратами та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд", м.Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 1-5, ЄДРПОУ 34672744) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ, вул. Васильківська, будинок 34, ЄДРПОУ 35431993) -213 988,27 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 5451,62 грн. судового збору.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" , м. Львів вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5, ЄДРПОУ 34672744) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ, вул. Васильківська, будинок 34, ЄДРПОУ 35431993) гусеничний екскаватор Caterpillar, модель САТ 320D, серійний номер серійний номер CAT 0320DEKGF01211, вартістю 1065960,00 грн.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 5650 грн.- провадження

припинити.

5. В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

5. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 23.08.2012р.