Рішення № 25710115, 23.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.12 Справа№ 5015/2591/12

за позовом: ТзОВ «Ексікон», м. Севастополь

до відповідача: ТзОВ «Едемс», м. Львів

про стягнення 22 617, 08 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від позивача: Демченко В. М.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю „Ексікон", м. Севастополь до товариства з обмеженою відповідальністю „Едемс", м. Львів про стягнення 22 617, 08 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.2012 року.

07.08.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з"явився, з врахуванням поданих відповідачем заперечень, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15775,84 грн., 3% річних у розмірі 3425,72 грн., інфляційні втрати в сумі 1691,10 грн. Крім того, просить додатково стягнути з відповідача 768,26 грн. в витрат на забезпечення явки представника в судове засідання, що підтвердив копіями проїзних документів. Позов просить задоволити відповідно до поданої заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, в попередньому судовому засідання подав відзив на позов, яким проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем укладено дистриб»ютерський договір №57 від 28.01.2011р.

У зв»язку з неналежним виконанням умов договору, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 138633,15 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. по справі №5015/5172/11 з відповідача стягнуто на користь позивача борг в сумі 138633,15 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 12.12.2011р. дане рішення господарського суду від 12.10.2011р. залишено без змін.

В силу ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов"язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

01.02.2012р. було відкрито виконавче провадження (ВП №30995365) з виконання наказу № 5015/5172/11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у зв»язку з порушенням відповідачем строків розрахунків, передбачених дистриб»ютерським договором №57 від 28.01.2011р., звернувся з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки дані вимоги позивачем не заявлялись.

22.03.2012р. позивач звернувся до відповідача вимогою про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте дане вимога залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 5.3 договору, у випадку прострочення платежу більш ніж на два дні, починаючи з третього дня, нараховується пеня в розмірі 0,2% в день від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу, що відповідно до поданого позивачем розрахунку становить 15775,84 грн.

Проте, дана вимога задоволенню підлягає частково, з огляду на наступне.

Згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за період, що суперечить вимогам вищевказаної норми. Відтак, розмір пені, що підлягає стягненню становить 10 655,76 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1691,10 грн. та 3% річних на загальну суму 3425,72 грн., за весь період прострочення, відповідно до поданого уточненого розрахунку. Доказів зворотнього суду не надано.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 768,26 грн. (копії проїзних документів в матеріалах справи ) на забезпечення явки представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат відносять витрати по сплаті державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволення частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 598, 625 ЦК України, ст.ст. 179, 216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс», м. Львів, вул. Зелена, 301 (код ЄДРПОУ 32181543) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексікон», м. Севастополь, вул. Київська/Л.Толстого, 11/35 (код ЄДРПОУ 37313890) -10655,76 грн. пені, 3% річних в сумі 3425,72 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 1691,10 грн., 768,26 грн. витрат на забезпечення представника в судове засідання, 1214,79 грн. судового збору.

3. В решті частині позовних вимог -відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 23.08.2012р.