Постанова № 25709165, 15.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року справа №2а/1270/3268/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі Манаєві М.В., за участю представника відповідача Артюхової Л.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року у справі 2а/1270/3268/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтоматика" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 року № 0000722310, та № 0000712310,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 № 0000722310, та № 0000712310.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 18 квітня 2012 року форми «Р» № 0000722310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 891 511,00 грн., та № 0000712310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 393 217,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді позивач не скористався.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що в позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.07.2011 року, ідентифікаційний код 32066020, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська з 21.08.2002 року.

Відповідачем - ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську наказом № 2237 від 02.12.11 р. на виконання постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 30.11.11 р., призначено проведення з 06.12.11 р. документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ремавтоматика» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 р. по 31.10.11 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Діомат ЛТД» (т.1 а.с.32).

Як вбачається з матеріалів справи, листом без номера від 06.12.2011 року співробітниками відповідача запропоновано позивачу надати пояснення та документи податкового та бухгалтерського обліку стосовно взаємовідносин з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» (пояснення, інформацію, угоди, договори, податкові накладні, документи, що підтверджують сплату, отримання, транспортування товарно-матеріальних цінностей, регістри бухгалтерського обліку, тощо) (т.2 а.с. 164).

19 грудня 2011 року співробітниками відповідача складено акт за № 954/23-2 про неможливість проведення перевірки (т.2 а.с. 176).

Як вбачається з вказаного акту, підставами для його складання стало повідомлення керівника про втрату позивачем бухгалтерських документів фінансово-господарської діяльності через їх викрадення, що підтверджено талоном-повідомленням Перевальського РВ УМВС України в Луганській області, а також вимога податкового органу про необхідність відновлення втрачених документів у встановлений Податковим кодексом України 90-денний термін - до 11.03.2012 р..

07.03.2012 р. відповідачем видано наказ № 493 про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» за період з 01.12.10 рокупо 31.10.11 року. Підставою проведення перевірки в наказі зазначено ненадання позивачем в повному обсязі пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинах з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» за період з 01.12.10 р. по 31.10.11 р. (т.1 а.с. 38).

На підставі наказу № 193 від 07.03.2012 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» за період з 01.12.10 р. по 31.10.11 р., за результатами якої 29.03.2012 року податковим органом складено акт за № 162/22-2/32066020 (т.1 а.с. 40-62).

Згідно акту перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень-липень 2011 року на суму 2 365 894,00 грн.;

- п. п. 138.1, 138.2, 138.4, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2891510,00 грн.

На підставі акту перевірки від 29.03.2012 р. № 162/22-2/32066020 відповідачем 18 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000712310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 393 217,00 грн., та № 0000722310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 891 511,00 грн. (т. 1 а.с. 68, 69).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

До обставин, за наявності однієї з яких здійснюється позапланова документальна перевірка, норми пп. 78.1.1, 78.1.4, 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України відносять наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якими виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Особливості здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено ст. 79 ПК України.

Проведення перевірки та видання наказу про проведення перевірки є правом податкового органу за наявності обставин та підстав, передбачених ПК України.

До 01.04.2011 року порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, саме відсутність факту підтвердження належними первинними документами витрат, що впливають на визначення податку на прибуток, та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що фактичне виконання угод позивача з ТОВ «Діомат ЛТД» та ПП «Квалітет Компані» підтверджено відповідно договорами купівлі-продажу, про надання послуг, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками, векселями, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, а також товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.79-250, т. 2 а.с.1-134, 242-256).

Між тим, в матеріалах справи наявні копії перших сторінок векселі, без копій їх зворотних сторінок. На зазначених копіях є напис судді «оригінали документів не надані». Колегія суддів вважає, що зазначені копії у відповідності до вимог статті 70 КАС України не можна вважати належними доказами.

Судом першої інстанції зазначено, що відсутність чи наявність вказаних документів може свідчити лише про наявність чи відсутність порушень правил перевезення товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, не може слугувати беззаперечним доводом щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правомірності формування складу валових витрат чи податкового кредиту. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення позивача від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.12 року у справі № 2а-11080/11/1270, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 року, визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Діомат», за результатами якої складено акт від 11.11.11 року № 1806/236-37288409, та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.12 р. у справі № 2а/1270/1167/2012, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 р., визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ стосовно проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Квалітет Компані», за результатами якої складено акт від 14.11.11 року № 1810/231/37288393. Також визнані протиправними дії співробітників Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Квалітет Компані» згідно зазначеного акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Між тим, колегія суддів зазначає, що вищезазначеними рішеннями суду не встановлено факт правильності сплати податкових зобов'язань позивача, а лише встановлено порушення законодавства податковим органом під час здійснення перевірки ПП «Квалітет Компані» та ТОВ «Діомат». Крім того, зазначені контрагенти перевірялись за період з 01.01.2011 року по 31.09.2011 року, в той час як позивач перевірявся за період з 01.12.2010 р. по 31.10.2011 р.

З урахуванням таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, викладені відповідачем в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення з урахуванням їх протиправності підлягають скасуванню. Тобто, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З зазначеним рішенням суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення, оскільки погоджує висновок відповідача про те, що фактично господарські операції не проводились між позивачем та ПП «Квалітет Компані» та ТОВ «Діомат».

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 8 вказаного Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менш трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих документів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком відсутності господарської операції.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч. 1 ст. 181 передбачено укладення господарського договору або шляхом складання одного документа (причому прикладення сторонами печаток є обов'язковим), або шляхом відповідного листування між сторонами.

Отже, єдиною формою укладення господарського договору є письмова форма.

Надані суду першої інстанції договори та бухгалтерські документи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вважає, що їх на момент перевірки не існувало.

Згідно п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На вимогу податкового органу надати документи для перевірки, позивач зазначив, що документи знаходяться у власника на аудиторській перевірці. Між тим, акт передачі з зазначенням які саме документи первинного бухгалтерського обліку і у якій кількості передані, податковому органу на вимогу останнього позивач не надав.

Пояснення позивача, що усі первинні бухгалтерські документи було викрадено не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Згідно талону-повідомлення № 285 Перевальського РОУ УМВД, не вбачається чия заява та про що була прийнята (а.с.171 т.2) Копія заяви до органу міліції з переліком, начебто викрадених документів, податковому органу не надавалась. У цей же день, 09.12.2011 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи (а.с.173 т.2). Також позивачем не надано податковому органу постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з зазначенням переліку документів, на які посилався позивач. Встановлене свідчить про фактичну відсутність у позивача первинних документів на час перевірки.

Крім того, про відсутність господарських операцій свідчить факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Квалітет Компані» та ТОВ «Діомат» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, про що зазначено в акті перевірки.

Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставки товару в даному випадку мали місце.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.

В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності, прямо та/або опосередковано, могли би підтверджувати фактичну поставку товару, суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій та які б спростовували висновки, викладені податковим органом в акті перевірки позивачем суду не надано.

При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається з матеріалів справи, наявність можливостей у виконавця не перевірялась.

А тому посилання позивача про те, що за вказаними договорами проводилися передбачені цим договором господарські операції, на увагу не заслуговує, оскільки позивачем не надано з цього приводу безспірних доказів.

Таким чином, в даному випадку мало місце проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів між позивачем та ПП «Квалітет Компані» та ТОВ «Діомат» у даному випадку, враховуючи, що по справі не надано доказів укладання цих договорів, є безпідставними, оскільки до повноважень податкових органів не входить визнання правочинів нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів здійснення господарських операцій та укладання договорів з контрагентами ПП «Квалітет Компані» та ТОВ «Діомат», а тому оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно і підстав для задоволення позовних вимог не убачається.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про можливість задоволення позовних вимог при викладених обставинах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року у справі 2а/1270/3268/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012 року у справі 2а/1270/3268/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтоматика" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 року № 0000722310, та № 0000712310 - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремавтоматика" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012 року № 0000722310, та № 0000712310 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко