Ухвала суду № 25707594, 22.08.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6875/12 Справа № 429/3348/12 Головуючий у 1 й інстанції - Юдіна С.Г. Доповідач - Глущенко Н.Г. Категорія 19/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Баранніка О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2012 року скасувати та постановити нове рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 34-35 /.

Зазначеним рішенням суду від 14.05.2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Суд стягнув з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_2 6500 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір у розмірі 107,30 грн. / а. с. 29-30 /.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», де працював на різних посадах в підземних та шкідливих умовах праці (з повним робочим днем в шахті) з 01.09.1984 року по 06.04.2009 року / а. с. 8-9 /.

Працюючи на шахті, при виконанні трудових обов'язків, позивач отримав професійне захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні спондилоартрозу полісегментарної дископатії з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами; двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ 2ст.), деформівний артроз в полєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ 1 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів, стійкий больовий синдром; хронічне обструктивне захворювання легенів першого ступеню (пиловий бронхіт першого ступеню, емфізема легенів першого ступеню), ЛН першого-другого ступеню; нейросенсорна приглухуватість першого ступеню (з легким зниженням слуху), - що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 29.07.2009 року / а. с. 10/, випискою з історії хвороби щодо незадовільного стану здоров'я ОСОБА_2 / а. с. 6-7 /.

Висновком МСЕК від 26.10.2009 року позивачу первинно встановлено 3 групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності / а. с. 4-5 /.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач, працюючи в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, став інвалідом та втратив професійну працездатність і йому була спричинена моральна шкода, оскільки він: втратив можливість працювати за станом здоров'я, постійно відчуває фізичний біль та душевні страждання; змушений постійно лікуватись, - все це привело до почуття неповноцінності у позивача і приводить до порушення психічної його рівноваги, як і привело до порушення звичайних його життєвих зв'язків та потребує від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

Спричинена позивачу моральна шкода, як вважає суд першої інстанції, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 23,1167,1168 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, а також рішення Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, повинна бути відшкодована відповідачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, яка завдана йому в результаті отриманого ним професійного захворювання під час роботи на виробництві, тобто під час роботи в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно правовідносин, які склалися між сторонами, моральна шкода, що завдана позивачу в результаті отриманого професійного захворювання, підлягає відшкодуванню останньому відповідачем на підставі ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК України -моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди, на підставі ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України, підтверджується і рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 виходячи з дійсних обставин справи та наслідків, що наступили.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що для вирішення питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я, необхідні спеціальні медичні знання, а тому для об'єктивного вирішення спору необхідний висновок медико-соціальної експертизи, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи та діючому матеріальному і процесуальному праву.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засідання всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, - що і було зроблено судом першої інстанції при розгляді справи по суті.

Таким чином, доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі, є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування чи зміни судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- відхилити

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: