Вирок № 25694998, 26.06.2012, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-26/12 р.

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2012 року Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С.,

при секретарі Пасько Л.Р.,

за участю прокурора Пилипчука В.М., Миронова В.А.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Теребовля кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Купчинці Козівського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого

за ч.2 ст.15-ч.1 ст.115, ч.2 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 30 жовтня 2011 року біля 14 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1, приїхав на пасовище, розташоване біля АДРЕСА_2, де побачив свою колишню співмешканку ОСОБА_4, з якою в нього були особисті неприязні відносини, що виникли внаслідок відмови останньої спільно проживати та постійних конфліктів з приводу вживання ним алкогольних напоїв. На грунті вказаних відносин підсудний ОСОБА_3 вирішив умисно протиправно заподіяти смерть потерпілій ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 цілеспрямовано направив керований ним автомобіль на ОСОБА_4, яка в той момент сиділа на дерев'яній колоді, та вчинив на неї наїзд, заподіявши їй при цьому тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів велико- і малогомілкової кісток лівої гомілки та синця з проявами забою м'яких тканин правої п'ятки, які відносяться до середньої тяжкості.

Оскільки далі наїхати на потерпілу підсудний не зміг через те, що керований ним автомобіль вперся у дерев»яну колоду, він, продовжуючи свої дії, спрямовані на вбивство ОСОБА_4, взяв із салону автомобіля виготовлений кустарним способом мисливський ніж, визнаний висновком експерта № 13/78/11 від 07.11.2011 року клинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії, тобто холодною зброєю, який він перевозив у транспортному засобі без передбаченого законом дозволу, і скориставшись тим, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла не зможе піднятися, направився до неї.

Підійшовши до ОСОБА_4, ОСОБА_3, діючи з мотивів неприязних відносин, що виникли внаслідок її відмови від подальшого спільного проживання, з метою вбивства останньої, наніс їй із значною силою один удар ножем, встромивши його в ліву лопатку по рукоятку, розуміючи при цьому, що в даній частині тіла знаходяться життєво важливі органи, від пошкодження яких може наступити смерть ОСОБА_4, і бажаючи настання її смерті.

Спричинивши вказаним ударом проникаюче в плевральну порожнину на глибину 13 см поранення лівої половини грудей з ушкодженнями п'ятого ребра, лопатки і нижньої долі легені, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3, залишивши в тілі ОСОБА_4 встромлений по рукоятку ніж із довжиною леза 16,5 см, вважав, що цих дій достатньо для настання смерті останньої, після чого з місця події зник.

Незважаючи на те, що підсудний виконав усі дії, які вважав достатніми для настання смерті ОСОБА_4, її смерть не настала з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій своєчасно було надано медичну допомогу.

Згідно з висновком судового експерта від 23 грудня 2011 року № 2140, який проводив судово-медичну експертизу, внаслідок наїзду автомобілем та удару ножем, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів велико- і малогомілкової кісток за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров'я, що належать до середньої тяжкості, синця і проявів забою м'яких тканин правої п'яткової ділянки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень та проникаючого ножового поранення лівої половини грудей з ушкодженнями п'ятого ребра, лопатки і нижньої долі легені, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15-ч.1 ст.115 КК України, не визнав, однак, повністю визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України. Даючи показання суду з приводу пред»явленого обвинувачення, ОСОБА_3 показав, що з потерпілою ОСОБА_4 він перебував у фактичних шлюбних відносинах, від яких народилась дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5. Він разом із потерпілою проживав АДРЕСА_2. Спільно із ними проживала мати потерпілої ОСОБА_6 та її рідний брат ОСОБА_7 Через деякий час спільного проживання із потерпілою мати останньої почала втручатись у їх відносини, у зв»язку із чим систематично виникали конфлікти, учасником яких була і потерпіла. Його неодноразово як потерпіла, так і її мати, проганяли з будинку, викидали на вулицю належні йому особисті речі. У травні 2011 року, після того як потерпіла викинула його речі на дорогу та заборонила проживати у будинку матері, він став проживати у салоні автомобіля «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1, та періодично до жовтня 2011 року приходив до потерпілої з метою примирення. 30.10.2011 року біля 14 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1, приїхав на пасовище, розташоване біля АДРЕСА_2, де побачив спочатку брата потерпілої ОСОБА_7, та на відстані приблизно 400-500 м від нього ОСОБА_4, яка сиділа на дерев»яній колоді. Керований ним автомобіль зупинив на відстані 1.5-2 м від дерев»яної колоди та почав просити у потерпілої пробачення, намагавшись із нею примиритись. У відповідь на його пропозицію помиритись, потерпіла сказала йому образливі слова, суть яких полягала в тому, щоб «він помер, не доживши до ранку». Вказані слова він сприйняв як тяжку образу, від яких у нього виник стан сильного душевного хвилювання, внаслідок чого лівою стороною автомобіля він наїхав на колоду, на якій в той час сиділа потерпіла, та допустив зіткнення автомобіля із потерпілою. Після цього від»їхав автомобілем назад, витягнув із його салону ножа, підійшов до ОСОБА_4 та наніс ним удар в її плечі. Перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, він сів за кермо автомобіля, проїхав від місця вчинення злочину певну відстань, де побачив брата ОСОБА_4 ОСОБА_7, якому сказав: «Давай рятувати ОСОБА_4». Однак, ОСОБА_7 наказав йому залишити його і він, не усвідомлюючи, що з ним відбувається, пішов у АДРЕСА_1, де проживають його батьки. Наміру вбивати потерпілу у нього не було, визнає свою вину у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень. Крім того, показав, що йому було відомо про те, що ніж, яким він спричинив потерпілій удар, є клинковою холодною зброєю, на носіння якого необхідний передбачений законом дозвіл. Такого дозволу у нього не було, однак він носив ножа із собою, зберігаючи його при собі, в тому числі і в салоні автомобіля марки «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1.

Крім часткового визнання вини підсудним у вчиненні ним злочинів, його вина у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15-ч.1 ст.115, ч.2 ст.263 КК України, доведена і іншими, зібраними органом досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 у суді показала, що в 2005 році вона познайомилась із ОСОБА_8 та з 2008 року стала із ним спільно проживати у будинку своїх батьків, що в АДРЕСА_2. Від спільного подружнього життя у них народилась дочка ОСОБА_5. На початку 2009 року відносини між ними зіпсувались, оскільки підсудний почав вживати алкогольні напої та вчиняти у зв»язку із цим скандали, сварки, погрожував їй та членам її сім»ї фізичною розправою, в тому числі позбавити її життя, внаслідок чого вона неодноразово зверталась у Теребовлянський РВ Управління МВС України в Тернопільській області із відповідними заявами. 30.10.2011 року біля 14 год. вона разом із своїм рідним братом ОСОБА_7 перебували на пасовищі, яке знаходиться біля с.Багатківці Теребовлянського району, наглядаючи за випасанням худоби. В той час на своєму автомобілі до дерев»яної колоди, на якій вона сиділа, під»їхав підсудний. Не доїжджаючи до колоди, приблизно за 10 м, ОСОБА_3 затормозив, зупинив автомобіль, однак двигун не виключив та із автомобіля не вийшов. Своїм обличчям та передньою частиною тіла вона була повернута до автомобіля. Через 5-6 секунд після зупинки автомобіля ОСОБА_3, нічого до неї не говорячи, швидко рушив автомобілем та його передньою частиною здійснив на неї наїзд. При цьому, вона навіть не встигла піднятись та відійти. Оскільки сиділа на відстані біля 1 м від землі, то передня частина автомобіля ОСОБА_3 зіткнулась із її ногами та дерев»яною колодою. В результаті наїзду автомобіля вона впала спиною на землю та лежачи, відчула, що в неї переломані ноги і від фізичного болю почала голосно кричати. Коли вона змогла підвестись і сісти на поверхню землі, побачила, як із салону автомобіля вибіг ОСОБА_3 із ножем в руці, якому вона сказала: «Дивись, ти мені переломав ноги», на що їй ОСОБА_3 відповів: «я тобі обіцяв, що тебе вб»ю або заріжу», після чого встромив у ліву частину її спини ніж. ОСОБА_3 одразу відійшов від неї і пішов до свого автомобіля. Самого моменту, коли ОСОБА_3 запхав їй ніж у спину, вона не бачила і не знала, що в неї в спині знаходиться частина ножа, болі не відчувала. Коли ОСОБА_3 залишив її та від»їхав від місця вчинення злочину приблизно до 10 м, він вийшов із автомобіля і в той час до нього підбіг її брат ОСОБА_7 Вона чула, що між ОСОБА_3 та братом відбувалась сварка, після чого ОСОБА_3 побіг в сторону річки, залишивши автомобіль. ОСОБА_7 повідомив про вчинене Багатківського сільського голову та фельдшера, остання надала їй першу медичну допомогу, після чого її відвезли у Теребовлянську центральну комунальну районну лікарню, до провели оперативне втручання. Вважає, що її смерть не настала внаслідок своєчасного надання їй медичної допомоги. Підтримує заявлений нею позов про відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює у 20000 грн. Моральна шкода виразилась у нестерпних моральних стражданнях, фізичному болі, наявності на її тілі шрамів, які створюють їй дискомфорт при пересуванні та життєдіяльності, втраті сну, боязні за своє життя, порушенні звичного ритму життя.

Так, будучи допитаним в суді, свідок ОСОБА_7 показав, що він є рідним братом потерпілої ОСОБА_4 30 жовтня 2011 року біля 14 год. 30 хв. він разом із сестрою знаходились у різних місцях на одному пасовищі біля с.Багатківці Теребовлянського району Тернопільської області, де випасали худобу. Він перебував від потерпілої на відстані приблизно 100-150 м. У той час побачив, що зі сторони с.Ішків Козівського району Тернопільської області дорогою пасовища під керуванням ОСОБА_3 рухався автомобіль марки «ВАЗ 2101»синього кольору, який прямував в їхню сторону. Бачив, як вказаний автомобіль під»їхав до дерев»яної колоди, на якій сиділа ОСОБА_4, затормозив, звернув вліво і наїхав прямо на місце, де вона сиділа. Після наїзду автомобілем на потерпілу, підсудний від»їхав назад на декілька метрів, вийшов із автомобіля і направився знову до неї. Підтверджує ту обставину, що ОСОБА_3 замахнувся рукою на потерпілу, однак, чи був у нього в той час у руках, предмет, схожий на ніж, він не бачив. Від наїзду автомобілем на потерпілу, остання сильно кричала і він побіг до неї. У той час ОСОБА_3 від»їхав автомобілем від місця вчинення злочину на польову дорогу і там зупинився. Біжучи до сестри, він запитав у ОСОБА_3 навіщо він таке зробив, на що ОСОБА_3 відповів йому: «з Вами усіма таке буде». Коли він підбіг до сестри, то побачив, що із плечей сестри торчить ручка від ножа, лезо якого було запхано у її спину. Потерпіла повідомила йому, що вона вже зателефонувала до Багатківського сільського голови і попросила викликати працівників швидкої допомоги та міліції. Також показав, що після того, як ОСОБА_3 зупинив керований ним автомобіль навпроти його сестри, почекав декілька секунд та, нічого не говорячи до ОСОБА_4, різко рушив автомобілем, в»їхавши його передньою частиною у ОСОБА_4, яка в той час сиділа на дерев»яній колоді. Встромивши ножа у спину потерпілої, ОСОБА_3 його не витягнув, а залишив у тілі сестри, сів в автомобіль та виїхав на дорогу, однак їхати ним не зміг через утворені пошкодження. Крім того, підтвердив, що між підсудним та потерпілою часто виникали конфлікти, причиною яких було те, що ОСОБА_3 вживав алкогольні напої та безпідставно ревнував потерпілу до інших осіб. Підсудний неодноразово під час сварок із потерпілою погрожував їй фізичною розправою, зокрема, говорив, що «вб»є її, запхає ножа». Будь-яких неправомірних дій з його боку, а також матері та сестри стосовно поведінки підсудного не було, його особисті речі ніхто не викидав, а лише сестра поскладала у пакети та поставила в салон автомобіля, після чого підсудний сам їх порозкидав по подвір»ї та дорозі.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є матір»ю потерпілої, з якою та своїм сином ОСОБА_7 проживають у АДРЕСА_2. У 2008 році до них прийшов проживати підсудний ОСОБА_3, з яким потерпіла перебувала у фактичних шлюбних відносинах. Підсудний у 2009 році став зловживати алкогольними напоями, внаслідок чого між ним та дочкою почались сварки. Під час таких сварок ОСОБА_3 застосовував до потерпілої фізичну силу, наносив їй удари по тілу, у зв»язку із чим вона вимушена була втрутитись у їхні відносини. На неправомірні дії ОСОБА_3 ОСОБА_4 скаржилась у міліцію та в прокуратуру. Підтвердила той факт, що підсудний висловлював до потерпілої словесну погрозу, яка полягала в тому, що «він її вб»є, встромить ніж та 2 рази ним перекрутить». ОСОБА_3 із житлового будинку ніхто не проганяв, він сам вирішив це зробити, наказавши скласти йому особисті речі, які в подальшому не хотів забирати. 30.10.2011 року біля 11 год. її дочка ОСОБА_4 разом із її сином ОСОБА_7 погнали на пасовище випасати корови. Цього ж дня біля 15 год. від односельчан взнала, що на пасовищі ОСОБА_3 своїм автомобілем здійснив наїзд на ноги дочки та запхав їй в спину ніж. Дізнавшись про це, вона побігла на пасовище, однак дочки вже не було, а тільки знаходився автомобіль ОСОБА_3, який був спереді пошкоджений.

Свідок ОСОБА_10, даючи показання в суді, показала, що вона працює завідувачем фельдшерсько-акушерським пунктом с.Багатківці Теребовлянського району. 30.10.2011 року в обідній час до неї зателефонував ОСОБА_7 і повідомив про спричинення його сестрі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Коли вона прибула на пасовище, що біля с.Багатківці Теребовлянського району, побачила, що ОСОБА_4 сиділа на зрізі дерева, у лівій частині її плечей знаходився ніж. Приблизно через 5 хвилин приїхали працівники карети швидкої допомоги, надали потерпілій першу медичну допомогу та відправили у Теребовлянську центральну комунальну районну лікарню. Про те, що сталось і хто є винуватцем вчиненого потерпіла їй нічого не розповідала. Вказала, що ніж із спини потерпілої вона не витягувала, оскільки це могло б призвести до масивної крововтрати, яка б потягла за собою смерть потерпілої, і потерпілу б не встигли доставити у лікарню для хірургічного втручання. Підтвердила також, що вона періодично надає допомогу матері потерпілої, яка має хворобливий стан, однак жодного разу, коли приходила у будинок потерпілої, сварок із ОСОБА_3 не бачила.

Будучи допитаною у суді свідок ОСОБА_11 показала, що 30.10.2011 року перебувала на роботі у Золотниківській лікарні Теребовлянського району. Біля 15 години цього ж дня із с. Багатківці Теребовлянського району поступило повідомлення про те, що жительку вказаного села поранили ножем. З метою надання медичної допомоги вона виїхала на місце події, де побачила, що на зрізаному дереві сиділа ОСОБА_4 та із її спини було видно ручку ножа. Також ОСОБА_4 повідомила, що в неї переломані ноги, оскільки її колишній співжитель автомобілем наїхав на неї та вдарив ножем у спину. Вона надала їй першу невідкладну допомогу, а потім в сидячому положенні із ножем у спині занесли її в автомобіль швидкої допомоги та доставили в реанімаційне відділення Теребовлянської ЦРКЛ.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що 30.10.2011 року біля 18 години через відділення екстреної медичної допомоги він отримав виклик в Теребовлянську центральну районну комунальну лікарню. Прибувши на місце, він оглянув пацієнтку ОСОБА_4 та виявив ніж, рукоятка якого знаходилась на зовні, а лезо на всю його глибину - в грудній порожнині жінки. В операційній він провів операцію по видаленню із тіла ножа та ушиванню рани легені. Після цього ніж у нього було вилучено працівниками міліції (а.с.176).

Свідок ОСОБА_13 у суді показав, що 30.10.2011 року йому зателефонувала його жінка ОСОБА_14 та повідомила, щоб він поїхав на пасовище, що біля с.Багатківці Теребовлянського району, оскільки там знаходилась ОСОБА_4, якій було заподіяно тілесні ушкодження. Прибувши на пасовище, він побачив, що потерпіла сиділа на зрізаному дереві, з її спини торчав ніж. Після цього він повідомив про виявлене працівників міліції та швидкої медичної допомоги. Підтвердив, що мати потерпілої ОСОБА_6 декілька раз телефонувала йому і просила вжити заходів до поведінки ОСОБА_3, який був співмешканцем її дочки, оскільки той вчиняв сварки та бійки.

Свідок ОСОБА_15, даючи показання суду, пояснив, що підсудний є його сином, в якого на утриманні є двоє неповнолітніх дітей, які проживають із ним. Йому відомо про те, що ОСОБА_3 проживав із своєю співмешканкою ОСОБА_4 у с.Багатківці Теребовлянського району і в них була спільна дитина. Про відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому нічого невідомо. 30.10.2011 року біля 13 год. ОСОБА_3 своїм автомобілем марки «ВАЗ 2101»виїхав із АДРЕСА_1, куди він поїхав, йому не було відомо.

З оголошених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що 30.10.2011 року біля 15 год. до неї на її номер мобільного телефону зателефонував ОСОБА_7, який попросив її викликати працівників швидкої медичної допомоги та міліції, оскільки ОСОБА_3 на пасовищі біля с.Багатківці Теребовлянського району поломав ОСОБА_4 ноги та засунув ножа їй у спину. Про вказану подію вона повідомила чоловіка ОСОБА_13, а також працівників міліції і швидкої медичної допомоги. Вказала, що коли ОСОБА_3 проживав із ОСОБА_4 та знаходився у стані алкогольного сп»яніння, він вчиняв скандали, погрожував сім»ї ОСОБА_4 спалити будинок (а.с.137).

Відповідно до показань свідка ОСОБА_16, оголошених у судовому засіданні, 30.10.2011 року біля 18 год. він знаходився за місцем свого проживання в АДРЕСА_1. В той час до нього підійшов сусід ОСОБА_3, який попросив його купити дві пляшки горілки і дві пляшки пива, передавши йому для цього гроші. При розмові із ОСОБА_3 він побачив, що останній був стривожений. Під час їхньої розмови ОСОБА_3 йому про спричинення ним тілесних ушкоджень своїй співмешканціі не розповідав (а.с.126).

З оголошених у суді показань свідка ОСОБА_17 випливає, що 30.10.2011 року біля 18 год. він проходив по вулиці с. Яструбово, Козівського району Тернопільської області, де зустрівся із ОСОБА_3, який підійшов до нього та розповів йому, що він на пасовищі біля с.Багатківці Теребовлянського району, керуючи власним автомобілем, збив автомобілем свою співмешканку ОСОБА_4, залишивши її та автомобіль, а сам повернувся додому. Також зазначив, що ОСОБА_3 повідомив йому про те, щоб він зателефонував працівникам міліції, оскільки хотів добровільно заявити про вчинення ним злочину. Після приїзду слідчо-оперативної групи Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області, він передав їм ОСОБА_3 (а.с.139-140).

Свідок ОСОБА_18, показання якого оголошено у судовому засіданні, вказав, що йому відомо про те, що ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп»яніння, вчиняв скандали із потерпілою ОСОБА_4, ревнував її, наносив їй тілесні ушкодження, погрожував підпалити житловий будинок (а.с.133-134).

Вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15- ч.1 ст.115, ч.2 ст.263 КК України, доведена і такими письмовими доказами:

- даними, відображеними в рапорті оперативного чергового Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області, згідно з якими 30 жовтня 2011 року о 16.15 год. в чергову частину Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області поступило повідомлення чергового лікаря Золотниківської лікарні Теребовлянського району про те, що на лікування поступила ОСОБА_4, 1977 року народження, із діагнозом проникаюче ножове поранення грудної клітки та перелом стегна. Виїздом на місце події встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_3 на пасовищі у с.Багатківці Теребовлянського району( а.с.12);

- даними, вказаними у протоколі огляду місця події, схемі до нього та фототаблиці, згідно з якими під час проведення огляду місця події ділянки пасовища у АДРЕСА_2 виявлено та вилучено пошкоджений автомобіль марки «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, сліди частин лакофарбового покриття вказаного транспортного засобу синього кольору та речі потерпілої ОСОБА_4, а саме хустина, куртка та чоботи. У салоні автомобіля на передньому сидінні виявлено та вилучено кобуру ножа (а.с.14-31);

- даними, відображеними у протоколі відтворення обстановки та обставин вчиненого злочину, проведеного із участю ОСОБА_3, з якого випливає, що ОСОБА_3 відтворив обставини вчиненого ним злочину, а саме наїзду автомобілем на потерпілу ОСОБА_4 та спричинення їй ножового поранення (а.с.60-65);

- даними, відображеними у висновку судово-медичного експерта від 23.12.2011 року № 2140, з якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_4 виявлено проникаюче ножове поранення лівої половини грудей з ушкодженням п»ятого ребра, лопатки і нижньої долі легені, а також закриті переломи кісток лівої гомілки та синець з проявами забою м»яких тканин правої п»ятки. Травма лівої половини грудей заподіяна внаслідок колючо-ріжучої дії клинка ножа, що підтверджується його наявністю в тілі потерпілої під час вступу у лікарню -«в ділянці лівої лопатки - ніж, встромлений по рукоятку». Ушкодження нижніх кінцівок спричинені в результаті дії тупих предметів, не виключено під час наїзду (удару виступаючими частинами) легкового автомобіля, коли ОСОБА_4 «сиділа на дерев»яній колоді». Отримане ОСОБА_4 проникаюче поранення грудей за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, належить до тяжких тілесних ушкоджень, травма лівої гомілки у вигляді закритих переломів велико-і малогомілкової кісток, за ознакою (понад 21 добу) розладу здоров»я належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, синець і прояви забою м»яких тканин правої п»яткової ділянки -до легких тілесних ушкоджень (а.с.94-97);

- даними, зазначеними у висновку експерта №13/78/11 від 07.11.2011 року, відповідно до якого наданий на дослідження предмет, схожий на ніж, який був вилучений під час огляду місця події, є клинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії, який виготовлено кустарним способом та є мисливським ножем загального призначення (а.с.78-80);

- даними, відображеними у матеріалах перевірки за зверненнями ОСОБА_4 від 04.01.2010 року, 16.05.2011 року на неправомірні дії ОСОБА_3, які полягали у вчиненні ним скандалів та погроз ОСОБА_4 фізичною розправою, за наслідками яких працівниками міліції стосовно ОСОБА_3 відмовлено в порушенні кримінальної справи та винесено останньому офіційні попередження про недопущення протиправних дій стосовно ОСОБА_4 у майбутньому (а.с.197-221),

а також іншими доказами, які здобуті органом досудового слідства та перевірені судом.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні фактичні обставини, зокрема, те, що підсудний за певний проміжок часу до вчинення ним злочинних дій погрожував потерпілій позбавити її життя із застосуванням ножа, що підтверджується показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, які є послідовними і незмінними як під час досудового, так і судового слідства, після спричинення потерпілій внаслідок наїзду автомобілем перелому кісток лівої гомілки підсудний продовжив свої дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілої, та встромив у ліву половину її грудей ніж, смерть потерпілої могла настати відразу після того, як би було видалено ніж із її тіла, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, ножове поранення спричинено у ліву половину грудей, де містяться життєво важливі органи людини, із зануренням леза ножа в плевральну порожнину на 13 см, що підтверджується висновком судово-медичного експерта, беручи до уваги дані протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події та частково показання самого підсудного, який визнає факт спричинення потерпілій тілесних ушкоджень із застосуванням ножа у життєві важливі органи, суд вважає, що характер тілесних пошкоджень, отриманих потерпілою, фактично відповідає обставинам, при яких вона їх отримала, і вказує на наявність у підсудного умислу на закінчений замах на вбивство потерпілої.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_3 та його захисників у тій частині, що він спричинив ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, будучи в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, оскільки вони спростовуються наступними доказами. Так, у судовому засіданні не здобуто доказів про те, що потерпіла ОСОБА_4 вчинила певні дії, які б вказували на спричинення нею тяжкої образи підсудного. Потерпіла, даючи показання суду, вказала, що жодної розмови із підсудним до вчинення ним злочину не було. Названі у судовому засіданні підсудним слова потерпілої, зміст яких полягав у тому, щоб він «помер, не доживши до ранку»і які він сприйняв як образу, внаслідок якої у нього виник стан сильного душевного хвилювання, на думку суду, не є тяжкою образою, оскільки не принизили його честь, гідність та не заподіяли йому моральні страждання. З аналізу доказів, досліджених судом, не встановлено, які систематичні образи, цькування, кепкування, тощо були застосовані ОСОБА_4 в день вчинення злочину, що раптово призвели до виникнення у підсудного стану сильного душевного хвилювання. Згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 722 (а.с.88-89) ОСОБА_3 на момент вчинення злочину не перебував в стані фізіологічного афекту Враховуючи наведене, суд не бере до уваги показання підсудного про спричинення ним потерпілій тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої і вважає їх такими, що спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії.

Також з огляду на вищезазначені обставини та здобуті докази суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_3 та твердження його захисника ОСОБА_2, викладені в обвинувальній промові останнього, про те, що він спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, будь-якого умислу на протиправне позбавлення життя потерпілої у нього не було і вважає їх такими, що спрямовані на уникнення підсудного від кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії.

Таким чином, аналізуючи докази у справі, які зібрані органом досудового слідства та перевірені судом, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, та кваліфікує його дії за ознаками ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто вбивство, за ознаками ч.2 ст.263 КК України як носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України суд визнає такими, що пом»якшують покарання, такі обставини, як часткове визнання вини підсудним у вчиненні ним інкримінованих йому злочинах, те, що він є батьком 4-х неповнолітніх дітей, попросив пробачення у потерпілої.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

Аналізуючи в сукупності наведені обставини, що пом"якшують покарання, враховуючи особу підсудного, який періодично працював, позитивно характеризується, несудимий, вчинив злочин, який є особливо тяжкий, думку потерпілої, яка вважає, що ОСОБА_3 заслуговує на суворе покарання, передбачене законом, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_3 20000 грн. моральної шкоди, який підлягає задоволенню, оскільки суд вважає, що внаслідок вчинення підсудним злочину потерпіла зазнала нестерпних моральних страждань, фізичного болю, на її тілі наявні чисельні шрами, які створюють їй дискомфорт при пересуванні та життєдіяльності, вона втратила сон, боїться за своє життя, у неї порушився звичний ритм життя та до цього часу продовжує пересуватись за допомогою сторонніх предметів.

Керуючись ст.323,324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15- ч.1 ст.115, ч.2 ст.263 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України -7 (сім) років позбавлення волі;

за ч.2 ст.263 КК України -2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити ОСОБА_3 7 (сім) років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 20000 грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній -взяття під варту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 31.10.2011 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ УМВСУ в Тернопільській області 262.92 грн. за проведення експертизи, отримувач коштів НДКЕЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача: ГУ ДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31256272210463 (за експертизу холодної зброї № 13/78/11 від 07.11.2011 року).

Речові докази у справі: кобуру мисливського ножа, мисливський ніж, які зберігаються у кімнаті зберігання зброї Теребовлянського РВ Управління МВС України Тернопільській області, знищити.

Речові докази у справі: жіночу майку із білими та зеленими полосами, светр червоного кольору, частину светра червоного кольору та безрукавку сірого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області та належать потерпілій ОСОБА_4, повернути останній.

Речові докази у справі: два уламки лако-фарбового покриття, які походять від автомобіля марки «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Теребовлянського РВ Управління МВС України в Тернопільській області, знищити.

Речовий доказ у справі: зимове взуття (чоботи), які належать потерпілій ОСОБА_4 і передані для зберігання ОСОБА_6, залишити у розпорядженні ОСОБА_4

Речовий доказ у справі: автомобіль марки «ВАЗ 2101», д.р.з. НОМЕР_1, право керування яким належить ОСОБА_3 та який зберігається на арештмайданчику Теребовлянського РВ Управління МВС України, повернути останньому.

На вирок може бути апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуюча: