Постанова № 25690093, 16.08.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2012 № 52/425

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представників:

позивача - Черешнюк В.М.;

відповідача - Агафонов А.В.;

третьої особи - Коржик Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»

на рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2012

у справі № 52/425 (судді - Чебикіна С.О., Шкурдова Л.М., Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау»

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал»

про стягнення 300000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рехау» (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (далі - відповідач) про стягнення гарантії у розмірі 300000,00 грн. згідно гарантійного листа № 857/50.1/2-06 від 17.02.2011 внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» взятих на себе зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2011 порушено провадження у справі № 52/425 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» (далі - третя особа).

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 52/425 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 300000,00 грн. гарантійної суми.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2012 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 52/425.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 52/425 без змін.

В засіданні суду 19.07.2012 оголошено перерву до 26.07.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 розгляд справи № 52/425 відкладено на 16.08.2012.

На адресу суду 15.08.2012 від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 25/230 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рехау» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» про стягнення 386078,71 грн. заборгованості за договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

В задоволенні зазначених клопотань колегією суддів відмовлено, оскільки розгляд Київським апеляційним господарським судом справи № 25/230 не перешкоджає розгляду даної справи, та в даній справі можливо самостійно встановити обставини щодо належного підтвердження порушення Принципалом своїх зобов'язань за договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

29.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рехау» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» (покупець) було укладено договір поставки № 10006218 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві у зумовлені строки товар згідно специфікації, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар згідно з умовами договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору продукція поставляється на умовах EXW, ФРАНКО - склад, місце поставки - склад постачальника, згідно ІНКОТЕРМС 2000 року.

Згідно з п. 3.1 ціна за одиницю товару, одиниці виміру, кількість, асортимент і загальна вартість товару визначаються в специфікації або замовленні покупця та рахунку, що виставляється постачальником як підтвердження прийняття замовлення покупця.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що якщо інше не зазначено в специфікаціях або замовленнях/рахунках, оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати.

Відповідно до п. 7.4 Договору у разі прострочення покупцем оплати товару до 14 календарних днів постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язати сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 % річних, а в разі прострочення оплати більше 14 днів - 15 % річних, а більше 90 днів - 48 річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року, а щодо розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

У відповідності до додаткової угоди № 3 до договору оплата поставленого товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з моменту відвантаження товару при наданні банківської гарантії.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

17.02.2011 Акціонерним банком «Діамантбанк» (гарант), правонаступником якого є відповідач, було надано гарантійний лист № 587/50.1/2-06 (далі - гарантія), яким гарант надав позивачу гарантію в сумі 300000,00 грн. та взяв на себе зобов'язання сплатити за вимогою позивача суму коштів, визначену у вимозі останнього, але не більше 300000,00 грн. у випадку порушення принципалом (третьою особою) одного з наступних своїх зобов'язань, що випливають з договору, а саме: несплати принципалом товару, поставленого бенефіціаром (позивачем), протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, що підтверджує передачу товару за договором від бенефіціара до принципала. Вимога бенефіціара про сплату гарантійної суми повинна бути подана гаранту в письмовій формі, і отримана останнім до закінчення терміну дії гарантії, містити належне документальне підтвердження про порушення принципалом свого зобов'язання за умовами договору, зазначати зобов'язання, яке порушив принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк бенефіціара), за яким має бути перерахована гарантійна сума, а також містити підпис та відбиток печатки бенефіціара.

28.07.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату гарантійної суми в розмірі 300000,00 грн. у зв'язку з невиконанням третьою особою своїх зобов'язань перед позивачем щодо повної оплати вартості поставленого останнім товару за Договором поставки в сумі 386 078,71 грн.

Листом вих. № 6139/50.1/2-02 від 05.08.2012 відповідач відмовив позивачу у виплаті йому гарантійної суми.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання перед позивачем щодо сплати останньому гарантійної суми в розмірі 300 000,00 грн., згідно Гарантійного листа № 587/50.1/2-06 від 17.02.2011, наданого позивачу в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» за Договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами Гарантії відповідач зобов'язався сплатити позивачу гарантійну суму за умови належного документального підтвердження того, що третя особа не виконала свого зобов'язання з оплати товару, та надання позивачем відповідачу документів, що підтверджують порушення третьою особою своїх зобов'язань за Договором поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Згідно ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

В підтвердження порушення третьою особою своїх зобов'язань за Договором поставки, позивачем були надані видаткові накладні (№ 81047186 від 08.06.2010, № 81047259 від 08.06.2010, № 81049076 від 08.07.2010, № 81049085 від 08.07.2010, № 81049086 від 08.07.2010, № 81049077 від 08.07.2010) та неоплачені рахунки-фактури, що містяться в матеріалах справи.

Проте, надані позивачем видаткові накладні та неоплачені рахунки - фактури не містять жодних посилань на Договір поставки № 10006218 від 29.10.2008, оплата за яким гарантована відповідачем у випадку несплати третьою особою товару.

Колегія вважає, що надані позивачем видаткові накладні та рахунки фактури без посилань на укладений договір є неналежними доказами, що підтверджують факт неповної оплати третьою особою за поставлений товар саме за договором поставки № 10006218 від 29.10.2008. Також суду не було надано належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

Крім цього, усне повідомлення позивача про відсутність між ним та третьою особою інших укладених договорів щодо поставки товару, у відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України, не є належним доказом на підтвердження відсутності між сторонами інших договірних відносин.

Суду не надано будь - яких доказів відсутності між позивачем та третьою особою інших договірних зобов'язань.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Оскільки суду не було надано належних та переконливих доказів на підтвердження вимог позивача стосовно неоплати поставленого товару саме на підставі Договору поставки № 10006218 від 29.10.2008 та відсутності між позивачем та третьою особою інших договірних зобов'язань, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал» своїх зобов'язань саме за Договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків стосовно виникнення заборгованості третьої особи перед позивачем саме за договором поставки № 10006218 від 29.10.2008.

Також колегія додатково зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні докази стосовно набрання законної сили рішення господарського суду м. Києва від 07.02.2012 № 25/230, оскільки вказане рішення суду оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблевий термінал».

Наведені порушення призвели до прийняття судом першої інстанції невірного рішення, що є підставою для його скасування із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3000,00 грн. відшкодовуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2012 у справі № 52/425 скасувати та прийняти нове рішення.

2. У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Pexay» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17, кв. 3-4, код 32108814) на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10а, код 23362711) 3000 (три тисячі) грн., 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 52/425 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Шапран В.В.

Андрієнко В.В.