Постанова № 25686358, 14.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2012 року № 2а-815/10/2670

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Промислово-торгова компанія Промтек"

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва форми «Р»№0009281530/0 від 30.07.2009, №0009281530/1 від 31.08.2009, №0009281530/2 від 12.11.2009 про сплату 17 540 грн. 50 коп., із них: за основним платежем 16 705 грн. 24 коп. податку на землю та штрафних (фінансових) санкцій 835 грн. 26 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.01.2010 Відкрите акціонерне товариство "Промислово-торгова компанія Промтек" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва форми «Р»№0009281530/0 від 30.07.2009, №0009281530/1 від 31.08.2009, №0009281530/2 від 12.11.2009 про сплату 17 540 грн. 50 коп., із них: за основним платежем 16 705 грн. 24 коп. податку на землю та штрафних (фінансових) санкцій 835 грн. 26 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2010 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16.02.2010.

17.03.2010 позивачем через канцелярію суду була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він виклав позовні вимоги у наступній редакції: "Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва форми «Р»№0009281530/0 від 30.07.2009р., №0009281530/1 від 31.08.2009р., №0009281530/2 від 12.11.2009р., №0009281530/3 від 01.02.2010р. про сплату 17 540 грн. 50 коп., із них: за основним платежем 16 705 грн. 24 коп. податку на землю та штрафних (фінансових) санкцій 835 грн. 26 коп.". Зазначені уточнення прийняті судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2010 провадження у справі зупинено.

22.06.2010, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 2.5.15 Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 03.12.2009 №129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2009 за № 1247/17263, у зв'язку з припиненням повноважень судді Кишинського М.І., справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 2а-815/10/2670 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2010 справу прийнято до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2012 було поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було правомірно визначено суму земельного податку із розрахунку один відсоток із грошової оцінки земельної ділянки відповідно до статті 7 Закону України "Про плату за землю", а відповідач безпідставно визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку за період з квітня по вересень 2009 року пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві". Також позивач зазначив про те, що відповідачем було порушено строки проведення камеральної перевірки та порядок винесення податкового повідомлення - рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 16.02.2010 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації з земельного податку за квітень та травень 2009 року (акт перевірки № 828/1530/22957796 від 24.07.2009), встановлено, що розмір податкового зобов'язання з земельного податку, задекларованого позивачем у податковому розрахунку земельного податку за період квітень-травень 2009 року, є меншим, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при визначені податкового зобов'язання допущено методологічну помилку, а саме не враховано вимоги пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві".

17.07.2012 відповідачем через канцелярію суду було подано клопотання, в якому він просив суд розглядати справу без його участі.

У судове засідання 09.08.2012 представник відповідача не прибув.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

27.07.2009 Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) щодо земельного податку за квітень - травень 2009 року Відкритого акціонерного товариства "Промислово-торгова компанія Промтек".

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання з земельного податку зазначеного платником у податковій декларації є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповнення податкової декларації платником податку було порушено пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 16 795,24 грн.

За результатами перевірки складено акт № 828/1530/22957796 від 24.07.2009.

04.08.2009 Відкритим акціонерним товариством "Промислово-торгова компанія Промтек" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва було подано заперечення на акт перевірки № 828/1530/22957796 від 24.07.2009, за результатами розгляду яких складено лист “Про надання відповіді за результатами заперечень" № 18768/10/15-314 від 07.08.2009, яким повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 828/1530/22957796 від 24.07.2009 було винесено податкове повідомлення - рішення №0009281530/0 від 30.07.2009, яким Відкритому акціонерному товариству "Промислово-торгова компанія Промтек" визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ) за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 17 540,50 грн.

20.08.2009 Відкритим акціонерним товариством "Промислово-торгова компанія Промтек" було подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києві скаргу на податкове повідомлення - рішення №0009281530/0 від 30.07.2009, яку рішенням № 20131/10/25-007 від 31.08.2009 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін та винесено податкове повідомлення - рішення №0009281530/1 від 31.08.2009.

11.09.2009 Відкритим акціонерним товариством "Промислово-торгова компанія Промтек" до Державної податкової адміністрації у місті Києві подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №0009281530/0 від 30.07.2009, яку рішенням № 4812/10/25-214 від 04.11.2010 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін та винесено податкове повідомлення - рішення №0009281530/2 від 12.11.2009.

16.11.2010 Відкритим акціонерним товариством "Промислово-торгова компанія Промтек" подано до Державної податкової адміністрації України скаргу на податкове повідомлення - рішення №0009281530/1 від 31.08.2009, яку рішенням про результати розгляду повторної скарги № 81/6/25-0215 від 13.01.2010 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін та винесено податкове повідомлення - рішення №0009281530/3 від 01.02.2010.

Відкрите акціонерне товариство "Промислово-торгова компанія Промтек" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0009281530/0 від 30.07.2009, №0009281530/1 від 31.08.2009, №0009281530/2 від 12.11.2009, №0009281530/3 від 01.02.2010, та вважаючи їх такими що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із пунктами 34, 35 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Таким чином, орган місцевого самоврядування має право вирішувати питання щодо затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України “Про систему оподаткування”, який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників, а також Закон України “Про плату за землю”, преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 4 Закону України “Про плату за землю” встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Отже, відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України “Про плату за землю”.

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об’єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб’єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України “Про оренду землі”.

Таким чином, пункт 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві”, яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України “Про плату за землю” та “Про систему оподаткування”.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб’єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України “Про плату за землю”.

Факт розрахунку позивачем земельного податку з юридичних осіб за ставкою, встановленою частиною першої статті 7 Закону України "Про плату за землю", а саме у розмірі одного відсотка від грошової оцінки землі сторонами не заперечується, та підтверджується даними акту перевірки № 828/1530/22957796 від 24.07.2009.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010 у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві”.

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві” прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України “Про місцеве самоврядування”, не відповідає нормам Законів України “Про систему оподаткування” та “Про плату за землю”, і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене визначення відповідачем позивачу суми податкового зобов’язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є протиправним.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0009281530/0 від 30.07.2009, №0009281530/1 від 31.08.2009, №0009281530/2 від 12.11.2009, №0009281530/3 від 01.02.2010, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Промислово-торгова компанія Промтек" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва форми «Р» №0009281530/0 від 30.07.2009, №0009281530/1 від 31.08.2009, №0009281530/2 від 12.11.2009 про сплату 17 540 грн. 50 коп., із них: за основним платежем 16 705 грн. 24 коп. податку на землю та штрафних (фінансових) санкцій 835 грн. 26 коп. - задовольнити повністю

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва форми «Р» №0009281530/0 від 30.07.2009, №0009281530/1 від 31.08.2009, №0009281530/2 від 12.11.2009.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на користь Відкритого акціонерного товариства "Промислово-торгова компанія Промтек" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

.