ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/32891/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Сватко А.О.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (правонаступника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, далі -Кіровоградська ОДПІ)
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011
у справі № 1170/2а-27/11
за позовом дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі -Підприємство)
до Кіровоградської ОДПІ
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -Федіченко О.П., Фрейдун О.М.
відповідача -не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.01.2011 № 0000702310/3 та № 00000692310/3.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кіровоградська ОДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За посиланням заявника, подані платником документи на підтвердження обґрунтованості податкової вигоди не є свідченням фактичного здійснення спірних господарських операцій.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Кіровоградської ОДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Кіровоградською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за наслідками якої складено акт від 12.05.2010 № 34/23-10/32039992 та прийнято податкове повідомлення-рішення (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) від 19.01.2011 № 0000702310/3, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 098 237 грн. (у тому числі 1 771 380 грн. за основним платежем та 1 326 857 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 № 00000692310/3, відповідно до якого Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 189 711 грн. (у тому числі 1 459 807 грн. за основним платежем та 729 904 грн. за штрафними санкціями).
Підставою для донарахування Підприємству податку на прибуток та податку на додану вартість в оспорюваних сумах став висновок податкової інспекції про те, що фінансово-господарські правовідносини позивача та його філій з постачальниками (приватним підприємством «Таніра»та приватним підприємством «Украгробуд») мали формальний характер, були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у цих постачальників були відображені у податковому обліку Підприємства не у відповідності з їх дійсним економічним змістом, про що свідчить відсутність сертифікатів якості на поставлений позивачеві товар та товарно-транспортних накладних, придбання приватним підприємством «Таніра» товару у вигодоформуючих підприємств, а також підписання первинних документів від імені приватного підприємства «Украгробуд»невстановленими особами.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Доводи податкового органу щодо фіктивності спірних операцій з поставки було предметом детального та об'єктивного дослідження судів попередніх інстанцій, під час якого цим доводам була надана правильна правова оцінка.
Так, суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на відсутність у Підприємства товарно-транспортних накладних як на підставу для невизнання права позивача на валові витрати та податковий кредит. Адже серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові. Крім того, суди встановили, що придбаний товар доставлявся частково залізничним транспортом з оформленням залізничної накладної, а частково - автотранспортом філій позивача з випискою подорожніх листів. За таких обставин відсутність товарно-транспортних накладних не може розцінюватися як свідчення нереальності господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами.
Так само і відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар є питанням виконання постачальником своїх договірних зобов'язань з підтвердження якості реалізованої продукції, однак не має безпосереднього впливу на порядок оподаткування операцій з поставки цього товару. Підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обумовлюють застосування наведених у них правил формування валових витрат та податкового кредиту дотриманням учасниками поставки вимог цивільного законодавства.
За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини приватного підприємства «Тапіра»з його контрагентами не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (приватним підприємством «Тапіра»).
Що ж стосується твердження Кіровоградської ОДПІ про незаконність формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, складених приватним підприємством «Украгробуд», то слід зазначити, що факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою сам по собі за відсутності інших фактів та обставин не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.
При дотриманні контрагентом законодавчих вимог з оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність даних, які містяться у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини на підтвердження того, що платник знав або повинен був знати про надання постачальником неправдивих або протирічливих відомостей. Відповідні обставини податковим органом не виявлено.
Крім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а тому несплата ними податкових зобов'язань до бюджету не є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди покупця.
З урахуванням викладеного з огляду на відповідність наданої судами правової оцінки обставин справи нормам матеріального права та установленим фактичних даним зі спору підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 у справі № 1170/2а-27/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько
Суддя М.І. Костенко
Судове рішення № 25678122, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 15.08.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-27/11/1170. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: