Ухвала суду № 25678118, 15.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/81050/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011

у справі № 2а-1980/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Олексіївський-21" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0000430700/0, від 01.10.2010 № 0000430700/1 та від 14.12.2001 № 0000430700/2 з мотивів відсутності підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування в оспорюваній сумі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неналежну оцінку судами наявних у матеріалах справи доказів. За посиланням заявника, відповідні суми від'ємного значення не декларувалися позивачем до відшкодування у наступних податкових періодах, що об'єктивно було розцінено податковим органом як відмова Товариства від отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування на підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01.09.2009 по 30.04.2010, за наслідками якої складено акт від 30.07.2010 № 7882/07-0/33291821 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 № 0000430700/0 про визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 127 193 грн. Підставою для прийняття цього акта ненормативного характеру став висновок податкового органу про те, що позивач своєчасно не заявив до відшкодування цю суму, а відтак втратив право на отримання оспорюваної податкової вигоди.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Аналіз наведених норм Закону з урахуванням положення підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством не встановлено граничних строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платникові суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування була подана своєчасно.

Як встановлено судами, від'ємне значення в оспорюваній сумі було своєчасно відображено позивачем у податкових деклараціях; реальність здійснення операцій, за наслідками виконання яких у Товариства виникло від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі, податковим органом не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

А відтак суди обґрунтовано визнали незаконним оспорювані податкові повідомлення-рішення, задовольнивши позов.

З огляду на відповідність наданої судами правової оцінки обставин справи нормам матеріального права та установленим фактичних даним зі спору підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 у справі № 2а-1980/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

Суддя М.І. Костенко