Ухвала суду № 25678104, 15.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2012 р. м. Київ К-37886/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.В., Приходько І.О.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей»(далі -Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 2а-16046/09/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -ДПІ),

за участю прокуратури Подільського району м. Києва,

про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Гусака А.М.,

відповідача -Перепелюка О.В., Шевченка Т.М., Вінника М.М.,

Генеральної прокуратури України -Зарудяної Н.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2010 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.07.2009 № 0002812304. У прийнятті цього судового акта суд першої інстанції виходив з того, що під час продажу електронних ваучерів на оплату послуг операторів мобільного та кабельного зв'язку відсутній факт отримання покупцем товарів (послуг) у місці здійснення розрахунків, що виключає обов'язок Товариства використовувати реєстратор розрахункових операцій (далі -РРО) під час такого продажу відповідно до пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закон). За висновком суду, продаж спірних електронних ваучерів підпадає під нормативне визначення продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції), що є додатковою підставою для звільнення суб'єктів господарювання від обов'язку використовувати РРО згідно з пунктом 13 цієї ж статті Закону.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що використання позивачем при роздрібному продажу електронних ваучерів за готівкові кошти нефіскалізованих платіжних терміналів є порушенням приписів пунктів 1, 2 статті 3 Закону, що, в свою чергу, обумовлює законність притягнення Товариства до відповідальності у вигляді оспорюваного штрафу.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасовану помилково.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що під час проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2006 по 31.03.2009 ДПІ було виявлено факт невикористання РРО при експлуатації належних позивачеві терміналів для прийняття готівкових платежів під час продажу електронних ваучерів на поповнення рахунків абонентів мобільного зв'язку, Інтернет-послуг та ін. послуг. За наслідками цієї перевірки ДПІ складено акт від 16.07.2009 № 123/23-604/34817404 та прийнято рішення від 29.07.2009 № 0002812304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у сумі 352 038 912,50 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону.

Відповідно до статті 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

В силу вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому згідно з визначенням, наведеним в абзаці четвертому статті 2 Закону розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Виходячи з наведених положень Закону сферою застосування РРО є готівкові розрахунки, що здійснюються безпосередньо між покупцем та продавцем товарів (послуг) у місці їх реалізації.

Однак продаж Товариством електронних ваучерів для поповнення рахунку оператора мобільного зв'язку, Інтернет-провайдера тощо не підпадає під визначення розрахункової операції у розумінні статті 2 Закону.

Адже в даному разі позивач не надає послуги покупцеві, позаяк фактично приймає оплату за послуги, які надаються іншими особами -мобільним оператором, Інтернет-провайдером тощо. Приймаючи готівкові кошти у покупців через електронні термінали, позивач не стає зобов'язаною особою щодо надання оплачених послуг.

У розглядуваному випадку відсутній і факт продажу товару, оскільки електронний ваучер виступає засобом оплати послуг та сам по собі не підлягає реалізації у зв'язку з відсутністю ринкової вартості та споживчої цінності.

Отже, прийом позивачем готівкових платежів через електронні термінали без виникнення у нього зустрічного обов'язку надати товар (послугу) на суму платежу у місці розрахунків не може бути розцінено як розрахункова операція, що виключає можливість поширення дії Закону на спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком суду першої інстанції по суті спору щодо незаконності застосування до Товариства штрафу згідно з оспорюваним рішенням.

Оскільки у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, то оскаржувана постанова Київського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а постанова окружного адміністративного суду міста Києва -залишенню в силі як скасована помилково.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником -державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва її правонаступником -державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Електропей»задовольнити.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 у справі № 2а-16046/09/2670 скасувати.

4. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2010 у справі № 2а-16046/09/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько