Постанова № 25678379, 15.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2012 р. м. Київ К-11671/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2008

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010

у справі № 9/162

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімілк" (далі -Товариство)

до ДПІ

про оскарження рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Леоненко Г.М.,

відповідача -Шевченка В.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.08.2007 № 0000062400/0, від 02.10.2007 № 0000062400/1 та від 28.11.2007 № 0000062400/2 в частині донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 129 056 грн. (у тому числі 86037 грн. за основним платежем та 43019 грн. за штрафними санкціями).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2008 зазначені позовні вимоги задоволено частково; оспорювані акти ненормативного характеру визнано нечинними в частині нарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 59996,65 грн. за основним платежем та 29998,00 грн. за штрафними санкціями з тих підстав, що послуги хостінгу за договором від 01.04.2006 № 83 фактично надавалися позивачеві на території Російської Федерації, а відтак їх вартість не підлягає включенню до об'єкта оподаткування ПДВ; в іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано частково; позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд послався на те, що місце надання Товариству інформаційно-консультативних послуг за договором від 02.01.2006 № 27 також знаходиться за межами митної території України; в решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами приписів пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому скаржник наголошує, що працівники виконавця послуг за спірними договорами неодноразово відвідували Товариство під час надання цих послуг, що свідчить про їх поставку саме на митній території України.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ став висновок податкового органу, зафіксований в акті перевірки від 13.08.2007 № 3772/23-503-33543684, про невключення Товариством до податкових зобов'язань у квітні та липні 2006 року вартості консультаційних послуг та послуг хостінгу, наданих нерезидентом -товариством з обмеженою відповідальністю «Юні Мілк»(Російська Федерація) -за договорами від 01.04.2006 № 83 та від 02.01.2006 № 27.

В силу вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Системне тлумачення приписів абзацу третього пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»не дає підстави для розмежування понять «надання послуг»та «поставка послуг».

Правильність такої правової позиції підтверджується і подальшими змінами, внесеними законодавцем до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 названого Закону згідно із Законом України від 04.06.2009 № 1451-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів», відповідно до якого об'єктом оподаткування визначено, зокрема, операції платників податку з поставки послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За змістом пункту 6.5 статті 6 зазначеного Закону місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

З огляду на наведену норму Закону позивач під час придбання послуг хостингу у нерезидента, який не має представництва на території України, має статус податкового агента такого нерезидента, що обумовлює правомірність нарахування Товариству відповідної суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Підпунктом «д»пункту 6.5 статті 6 Закону визначено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Таким чином, для цілей оподаткування ПДВ місце поставки консультаційних послуг не залежить від місця фактичного перебування працівників замовника та постачальника під час вчинення дій, що становлять зміст цих послуг, а визначається, зокрема, місцем реєстрації покупця. При цьому застосування цього правила не ставиться у залежність від форми надання таких послуг та способу оформлення їх результатів.

А відтак суд першої інстанції обґрунтовано визнав місцем поставки позивачеві інформаційно-консультаційних послуг за договором від 02.01.2006 № 27 митну територію України як місце реєстрації Товариства, у зв'язку з чим у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення окружного адміністративного суду міста Києва у відповідній частині.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позову Товариства, скасувавши у відповідних частинах оскаржувані судові акти попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2010 у справі № 9/162 скасувати.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2008 у справі № 9/162 скасувати в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.08.2007 № 0000062400/0, від 02.10.2007 № 0000062400/1 та від 28.11.2007 № 0000062400/2 в частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Юнімілк" податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 59996,65 грн. за основним платежем та 29998,00 грн. за штрафними санкціями.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2008 у справі № 9/162 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько