Постанова № 25676299, 09.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 серпня 2012 р. № 2-а- 5319/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач -Ємельяненко Д.Д, відповідач - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудконтакт" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківбудконтакт" (далі - ТОВ "Харківбудконтакт") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 0000762302 та № 0000752302. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про заниження позивачем суми податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест» (далі - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опттехноконсалтинг» (далі - ТОВ «Опттехноконсалтинг»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи, які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеним контрагентом, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг».Разом з тим, відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме Акту від 07.11.2011 року №211/23-03-05/36815629 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехноконсалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень-серпень 2011 року», від 30.06.2011 № 1475/23-03-05/36987611 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платником податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень 2011року», від 13.09.2011р. №12/23-02-09/36987611 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року» була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій із даним суб'єктом господарювання. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктами господарювання із контрагентами, у т.ч. ТОВ "Харківбудконтакт" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Ухвалою суду від 09.08.2012 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова).

У судовому засіданні, призначеному на 09.08.2012 року представник позивача підтримав свою правову позицію по справі, просив задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання, призначене на 09.08.2012 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не надавав.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що не з'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, співробітниками ДПІ у Московському районі м. Харкова у період з 16.02.2012 року по 22.02.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Харківбудконтакт" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Елекстроспецтех», ТОВ «Опттехноконсалтинг», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.5.2.1 п.5.2. ст5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/97-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 4, п.2 ст. 3, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4085 грн.

- пп. 7.4.5 п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 року за № 168/97 - ВР (далі - Закон України № 168/97 - ВР) та пп. 198.4. п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5223 грн.

На підставі вище зазначеного акту, 01.06.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000762302 від 15.03.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)у загальному розмірі 5224 грн., в т.ч. за основним платежем 5223 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

№ 0000752302 від 15.03.2012 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 4086 грн., в т.ч. за основним платежем 4085 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коди безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно ст.3. Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток , який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податків та зборів визначений ПК України.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2011 року між ТОВ "Харківбудконтакт" (Замовник) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (Виконавець) було укладено Договір підряду № 1, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується за вказівкою Замовника виконати послуги, вказані у п. 1.2 даного Договору, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю дані послуги.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною1 статті 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

02.03.2011 року між ТОВ "Харківбудконтакт" (Замовник) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (Виконавець) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1 від 21.01.2011 року, відповідно до умов якої, Замовник у зв'язку з виникненням додаткових об'ємів робіт доручає Виконавцю виконати у строк з 02.03.2011 року по 31.03.2011 року послуги щодо поточного ремонту внутрішніх приміщень відповідного будинку по вул.. Хабарова, 2А, м. Харкова (п.1-3)

Розрахунки за вище зазначеною господарською операцією були проведені в безготівковій форму, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку.

На підтвердження факту виконання послуги, позивачем було надано Договірну ціну; Локальний кошторис на поточний ремонт бухгалтерії № 2-1-1; Звітна відомість ресурсів до локального кошторису на поточний ремонт бухгалтерії № 2-1-1; Розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису на поточний ремонт бухгалтерії № 2-1-1; Довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за березень 2011 року; Звітну відомість ресурсів (видатки - по факту).

Первинних документів, які б засвідчували факт виконання ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» робіт за умовами вище зазначеного Договору та приймання даних робіт ТОВ "Харківбудконтакт" (Акти приймання виконаних будівельних робіт тощо), матеріали справи не містять.

Також, 01.06.2011 року між ТОВ "Харківбудконтакт" (Замовник) та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (Виконавець) було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 1 від 21.01.2011 року, відповідно до умов якої, Замовник у зв'язку з виникненням додаткових об'ємів робіт доручає Виконавцю виконати у строк з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року послуги щодо капітального ремонту системи каналізації житлового будинку по вул. Миру, 114 та вул.. Познанській, 11 у м. Харкові (п.1-3)

Розрахунки за вище зазначеною господарською операцією були проведені в безготівковій форму, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку.

На підтвердження факту виконання послуги, позивачем було надано Договірну ціну; Локальний кошторис на поточний ремонт бухгалтерії № 2-1-1; Звітна відомість ресурсів до локального кошторису на поточний ремонт бухгалтерії № 2-1-1; Розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису на поточний ремонт бухгалтерії № 2-1-1; Довідку про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат за червень 2011 року; Звітну відомість ресурсів (видатки - по факту) та Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року.

Разом з тим, судом встановлена невідповідність наданих позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт документів вимогам діючого законодавства щодо порядку складання документів, а саме: первинні документи не містять місця їх складання; додаткові відомості заповнені ручкою; Локальні кошториси, Звітні відомості ресурсів та Розрахунки загальновиробничих видатків до локального кошторису не містять посади відповідальної особи та скріплені печаткою лише однієї сторони угоди.

Відповідно до ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу.

Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Суд зазначає, що позивачем не надано первинних документів, які підтверджують надання ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» необхідних для виконання підрядних робіт матеріалів та їх відповідність встановленим стандартам на кожен вид матеріалу, що передбачено умовами договору.

Також, 27.05.2011 року між ТОВ "Харківбудконтакт" (Замовник) та ТОВ «Опттехноконсалтинг» (Виконавець) було укладено Договір підряду №5, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується за вказівкою Замовника виконати у строк з 27.05.2011 року по 31.05.2011 року послуги щодо розробки робочих креслень на ремонт витяжної вентиляції горячого цеху за адресою віл. Помірки, 27 у м. (п.1-3)

Розрахунки за вище зазначеною господарською операцією були проведені в безготівковій форму, про що свідчать надані позивачем копії виписок по особових рахунках у банку.

На підтвердження факту виконання послуги, позивачем було надано Акт на проектні роботи №1 за травень 2011 року та кошторис на проектні роботи.

Разом з тим суд зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, які саме послуги надавались за договором із ТОВ «Опттехноконсалтинг», яка вартість окремих послуг, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Крім того судом встановлена невідповідність наданих позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт документів вимогам діючого законодавства щодо порядку складання документів, а саме: первинні документи не містять місця їх складання та посади відповідальної особи; додаткові відомості заповнені ручкою.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання контрагентами позивача - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» відповідних ліцензій на здійснення видів діяльності, які передбачені у вищезазначених договорах.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вище зазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "Харківбудконтакт" та його контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг», так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначених суб'єктів господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається можливості фактичного здійснення контрагентами ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду робіт (надання транспортних засобів) або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів; порушення ч.1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами із постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 ПК України.

ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» було виписано на адресу позивача податкові накладні: №166 від 30.03.2011 року, №171 від 23.06.2011 року, №383 від 30.06.2011 року, №16 від 27.05.2011 року.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в собі ПДВ повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Таким чином, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України № 168/97-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Також, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на зазначене, враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, витрати по якій можуть бути віднесені до складу валових витрат, та яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту ПДВ сум на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного визначення суми витрат, які потребують оподаткуванню та обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податку на прибуток та обґрунтованості віднесення їх до складу податкового кредиту ПДВ, та як наслідок протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи позивача щодо реальності укладених із контрагентами - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» господарських операцій, суд вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до укладеного між ТОВ "Харківбудконтакт" та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2011 року, виконані ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» роботи були прийняті ТОВ "Харківбудконтакт" 30.06.2011 року, в той час, як податкові накладні на адресу позивача було виписано ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» 23.06.2011 року та 30.06.2011 року, тобто раніше (23.06.2011 року), ніж фактично була прийнята (виконана) робота (30.06.2011 року).

Посилання позивача на той факт, що укладання договірних відносин із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» було зумовлено необхідністю виконання позивачем господарських зобов'язань на підставі укладених із ПВТП «Бріг», ЖК «Якір» та ЖК «Зоря-239» Договорів суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Яке вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 року та 16.06.2011 року між ТОВ "Харківбудконтакт" та ЖК «Якір», ЖК «Зоря-239» було укладено Договори № 1 та №6 відповідно, умовами яких було виконання капітального ремонту системи каналізації житлового будинку по вул. Миру, 114 та вул. Познанській, 11 у м. Харкові.

В свою чергу, Додаткову угоду № 2, згідно із умовами якої ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язувалось виконати роботи з капітального ремонту системи каналізації житлового будинку по вул. Миру, 114 та вул. Познанській, 11 у м. Харкові, було укладено між ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та ТОВ "Харківбудконтакт" 01.06.2011 року, тобто до моменту укладання Договорів із ЖК «Якір», ЖК «Зоря-239» (08.06.2011 року та 16.06.2011 року відповідно). Також, відповідно до актів здачі-приймання робіт до Договорів № 1 від 08.06.2011 року та №6 від 16.06.2011 року, виконані ТОВ "Харківбудконтакт" роботи були прийняті ЖК «Якір», ЖК «Зоря-239» 22.07.2011 року, в той час, як податкові накладні на адресу даних господарюючих суб'єктів були виписані 20.06.2011 року (№1) та 24.06.2011 року (№2), тобто раніше, ніж фактично були пройняті (виконані) роботи.

Також 01.03.2011 року між ПВТП «Бріг» та ТОВ "Харківбудконтакт" було укладено Договір підряду №4 щодо ремонту внутрішніх приміщень будинку по вул.. Хабарова, 2А, м. Харкова. Як вбачається з Акту приймання виконаних будівельних робіт, виконані ТОВ "Харківбудконтакт" роботи були прийняті ПВТП «Бріг» 30.03.2011 року, в той час, як податкову накладну на адресу ПВТП «Бріг» було виписано позивачем 29.03.2011 року, тобто раніше, ніж фактично були прийняті (виконані) роботи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудконтакт" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.