Ухвала суду № 25672161, 13.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3587/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., за участю секретаря Галай Т.О., представника позивача Глоби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ДПС на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП-КОНСАЛТ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0003362305/63893,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП-КОНСАЛТ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0003362305/63893.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт подав клопотання про поновлення пропущеного строку щодо подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що в судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина, а повний текст направлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити дане клопотання, оскільки, з повним текстом судового рішення відповідач ознайомлений не був.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що при перевірці контрагента позивача - ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ»було з'ясовано відсутність умов для здійснення господарської діяльності, не встановлено фактів надання послуг, відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших первинних документів, а тому відповідач вважає, що позивач з метою ухилення від сплати податків уклав нікчемний правочин та просить застосувати наслідки нікчемного правочину згідно законодавства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу відповідача та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „Олімп-консалт" по взаємовідносинах з ТОВ „НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНС1 " за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. з питань достовірності нарахування податку на додану вартість.

Перевірка проведена згідно з Наказом від 27.10.2011р. №241 1-П відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 ст.78. сі.79 Податковою кодексу України. Перевірку проведено на підставі матеріалів отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва (Акт №1253/23-4/33831255 від 12.09.2011р. ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за податком на додану вартість за червень 2011р.

17 листопада 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі Акта від 31.10.2011р. № 7239/2305/32704941 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0003362305/63893, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення вимог вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Олімп-Консалт»суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 166 667, 67 грн, в тому числі 166 666, 67 грн - основний платіж, 1, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПА у м. Києві від 27.01.2012 року № 884/10/25-114 та ДПС України від 24.02.2012 року за № 3386/6/10-245 за результатами розгляду скарг ТОВ «Олімп-Консалт», спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зауважив, що в Акті перевірки від 31.10.2011р. № 7239/23-05/32704941 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит. Окрім того, відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції. Окрім того, суд з'ясував, що в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює податкові правовідносини є Податковий кодекс України від 02.10.2010 № 2755-IV, який набув чинності з 01.01.2011 р.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

01 квітня 2011 року між ТОВ «Олімп-Консалт»(Замовник) та ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ»(Виконавець) був укладений договір № 01/04/11, відповідно до якого з метою популяризації ТМ "PRIME" Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги по розміщенню інформації під час анонсування, підготовки і проведення Ралі, а Замовник зобов'язується здійснити фінансову підтримку в організації і проведенні Ралі у строки і на умовах даного договору та Додатків до нього (п. 1.1 Договору). Виконання зобов'язань Сторін за даним Договором підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписуються уповноваженими представниками Сторін після отримання Замовником документів, передбачених п. 2.2. даного Договору, а саме документів, що засвідчують факт надання послуг - популяризації ТМ "PRIME" на телебаченні та Радіо. Всі права інтелектуальної власності на матеріали, передані Виконавцем для надання послуг у відповідності до цього договору, належать Замовнику (або іншим особам, яким належить ці права до передачі таких матеріалів Виконавцю).

Факт надання зазначених послуг на заході «Етап міжнародного ралі «Інтерконтинентальне раллі», що відбувся протягом періоду з 02.06.2011ор. по 04.06.2011р., підтверджується складеним Сторонами актом здачі-прийняття (надання послуг) від 06.06.2011р. № ОУ-0000004 на суму 3 000 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -500 000, 00 грн.), а також копіями ефірних довідок з радіостанцій і телеканалів, медіа-планів (графіків) трансляції роликів на радіостанціях, фотокопій друкованих ЗМІ.

Згідно наданих послуг ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ» були виписані податкові накладні № 5 від 29.04.2011р. на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -166 666, 67 грн.), № 7 від 13.05.2011р. на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -166 666, 67 грн.), № 12 від 06.06.2011р. на суму 1 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -166 666, 67 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України та заповнені згідно згідно Наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Оплата за придбані товари, виконані роботи та надані послуги здійснювалося ТОВ «Олімп-Консалт»протягом квітня, травня та липня 2011 року, шляхом перерахування безготівкових коштів на загальну суму 3 000 000, 00 грн. на рахунок контрагента № 26004201309111 в АТ «ОТП Банк»(МФО 300528), що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та не заперечується відповідачем.

Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

Як зазначено судом першої інстанції, і на що звертає увагу суд апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ»спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання зазначеного правочину, зокрема, того, що ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ»не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в червні 2011 році. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень 2011 року відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, відповідно до листа Прокуратури Печерського району м. Києва від 06.02.2012р. № 105з12,206з12/270вих12, ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ» була надана інформація про те, що станом на 02 лютого 2012 року ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ» має «0» стан - «платник за основним місцем обліку».

Слід зазначити, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про відсутность у ТОВ «НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ»умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Стосовно наявності Висновку науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-західній, залізниці суд звертає увагу на таке. В статті 72 КАС України зазначені підстави звільнення від доказування. Зокрема, зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, даний висновок як належний доказ суд до уваги не бере.

Із зазначеного випливає, що в разі невиконання контрагентами свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки мав на це повне право згідно норм законодавства України.

Щодо посилання відповідача на те, що укладена угода між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ДПС залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.