Постанова № 25668378, 10.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року справа №2а/0570/3911/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Варчук О.М.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Шевчунаса М.А., Полторацької С.С.,

від відповідача 1: Гой В.П.,

від відповідача 2: Міхно М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/0570/3911/2012 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2012 року за № 0000061311/4873/10/15-16-23/1-32183383 та № 0000071311/4876/10/15-16-23/1-32183383.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Товариство з обмеженою відповідальністю "СРЗ" просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги положення п.86.9. ст..86 Податкового кодексу України. Крім того, вважає, що факт здійснення господарських операцій з ПП «Діброва-Буд», ТОВ Маргеотех», ПП «АзовБізнес Трейдінг», ПП «Марис», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Азов-Механік» підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами .

Представники відповідачів у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Діброва-Буд» (код за ЄДРПОУ 33760635), ТОВ Маргеотех» (код за ЄДРПОУ 34273396), ПП «АзовБізнес Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 33504100), ПП «Марис» (код за ЄДРПОУ 33755625), ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Азов-Механік» (код за ЄДРПОУ 23608781) за період з 01.04.2008 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складений акт від 23.01.2012 р. № 1/23-2/32183383 та прийнято податкові повідомлення-рішення :

- від 06.02.2012 року № 0000061311/4873/10/15-16-23/1-32183383, яким згідно підпункту 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 46 439,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 37 151,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9288,00 грн.;

- від 06.02.2012 року № 0000071311/4876/10/15-16-23/1-32183383, яким згідно підпункту 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 114 018,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 91 252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22766,00 грн.

Як вбачається з акту перевірка була проведена згідно наказу ДПІ у місті Маріуполі Державної податкової адміністрації України від 22.12.2011р. №348 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СРЗ».

Наведений наказ прийнятий відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на виконання постанови слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури України від 27.09.2011 року по кримінальній справі №49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів та щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.2,3 ст.358 КК України.

За приписами п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У п.86.9. ст..86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом.

Наведена норма не містить в собі будь-яких виключень.

В матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують набрання законної сили відповідного рішення суду по кримінальній справі№49-3110, а тому, на думку колегії суддів, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.02.2012 року за № 0000061311/4873/10/15-16-23/1-32183383 та № 0000071311/4876/10/15-16-23/1-32183383.

Колегія суддів вважає, що положення п.86.9 ст..86 Податкового кодексу України поширюються на всі випадки проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, незалежно від осіб, відносно яких порушена кримінальна справа, та кваліфікації злочину. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що положення наведеної норми не поширюється на спірні правовідносини, оскільки кримінальна справа № 49-3110 порушена не відносно посадових осіб позивача, колегія суддів вважає помилковим, а тому безпідставно було відмовлено у задоволенні позову.

З матеріалів справи також вбачається, що підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог : п. 5.1 ст. 5, п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.144-146 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 91252 грн. та п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з ПП «Діброва-Буд», ТОВ Маргеотех», ПП «АзовБізнес Трейдінг» , ПП «Марис», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Азов-Механік», передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого податковий орган вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих товарів за зазначеними угодами та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару.

У п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження факту придбання продукції у ПП «Діброва-Буд» , ТОВ Маргеотех», ПП «АзовБізнес Трейдінг», ПП «Марис», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Азов-Механік» позивачем надано до апеляційної інстанції відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оплата отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками. На дату здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Товари, отримані позивачем у наведених контрагентів були оприбутковані та використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Відсутність у контрагентів позивача виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів, на думку колегії суддів, не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Колегія суддів критично ставиться до пояснень директорів ПП «Діброва-Буд», ТОВ Маргеотех», ПП «Марис», наданих Генеральній прокуратурі України, які в даній справі могли бути зацікавленою особою у мінімізації податкового тиску на засноване ними підприємства та приховуванні від оподаткування фактично проведених підприємством господарських операцій. Крім того, наведені пояснення не є належним доказом у розумінні ст..70 КАС України.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/0570/3911/201211 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/0570/3911/201211 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2012 року за № 0000061311/4873/10/15-16-23/1-32183383 та № 0000071311/4876/10/15-16-23/1-32183383 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби від 06.02.2012 року за № 0000061311/4873/10/15-16-23/1-32183383 та № 0000071311/4876/10/15-16-23/1-32183383.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору в розмірі 32,19 грн. .

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 серпня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 15 серпня 2012 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.