Ухвала суду № 25668256, 09.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року справа №2а/0570/6403/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а/0570/6403/2012 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Білицька" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22грн., № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн., № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року позовні вимоги державного підприємства «Добропіллявугілля» (далі - позивач, ДП «Добропіллявугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» (ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», підрозділ) до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.11.2010 року у справі №2а/0570/5257/2012 роз'єднані в окремі провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року замінено відповідача Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію на правонаступника - Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби (далі - Добропільська ОДПІ, відповідач).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд першої інстанції визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12.11.2010 року № 0004381540/0 про застосування до відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» штрафних санкцій у розмірі 357,22 грн., визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 12.11.2010 року № 0004391540/0 в частині застосування до відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» штрафних санкцій у розмірі 2 158,33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову у повному обсязі відмовити. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін за наступними підставами.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстровано 11.03.2003 р. за № 1 260 120 0000 000010, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом № 32186934 (а.с.16), діє на підставі статуту, має структурні та відокремлені підрозділи, зокрема згідно довідки АБ № 205263 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» зареєстрована як філія без права юридичної особи 01.04.2003 року виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області. ВП «Шахта «Білицька» діє на підставі статуту (нова редакція), затвердженого ДП «Добропіллявугіля», погодженого з Міністерством вугільної промисловості України.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.11.2010 року по 10.11.2010 року Добропільською ОДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань зі сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, із земельного податку з юридичних осіб за період з 26.02.2010 року по 30.09.2010 року, про що складений акт від 10.11.2010 року № 1249/15-1/26319472.

Актом перевірки від 10.11.2010 року № 1249 встановлено, що ВП «Шахта «Білицька» порушено граничні терміни сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за 2009 рік та 2010 рік з земельного податку з юридичних осіб, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ), ч. 1 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з інших податків.

Податковим органом на підставі акту перевірки та приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми земельного податку, на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ Добропільською ОДПІ ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» нараховані штрафні (фінансові) санкції та прийняті податкові повідомлення-рішення: від 12 липня 2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн., що становить 20 % від суми узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 1 786,04 грн. за затримку граничного строку сплати від 31 до 90 календарних днів; від 12 липня 2010 року № 0004391540/0 на суму 3112,41 грн., що становить 50 % від суми узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 6 224,75 грн. за затримку граничного строку сплати від 91 до 123 календарних днів.

Зазначені обставини підтверджуються при апеляційному розгляді матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновокм суду першої інстанції, що дії відповідача з визначення податкового зобов'язання не повністю відповідають нормам законодавства України(в редакції на момент виникнення правовідносин), з огляду на наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закони України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час здійснення сплати зазначених податків і зборів до 1 січня 2011 р.) №2181 зазначене податкове зобов'язання є узгодженим з дня подання податкової декларації.

Як передбачено законодавством(чинним на момент виникнення правовідносин), узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно ст.14 Закону України №2535-ХІІ «Про плату на землю», встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до ст.14 Закону України №2535-ХІІ «Про плату на землю» самостійно обчислював суми податкових зобов'язань.

Відповідно до матеріалів справи позивачем подано до Добропільської ОДПІ податкові розрахунки земельного податку за 2009 рік від 28.01.2009 року № 702 та 2010 рік від 21.01.2010 року № 331, відповідно до яких ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», здійснена сплата земельного податку:

- за 2009 рік всього сплачено за червень-грудень 2009 року з земельного податку у розмірі - 3683,00 грн. та пеня у розмірі 49,22 грн, розрахунок земельного податку від 28.01.2009 року № 702: від 30 червня 2009 року № 721 на суму 49,22 грн., призначення платежу - плата пені з податку на землю згідно повідомлення; від 31 липня 2009 року № 800 на суму 527,00 грн., призначення платежу - податок на землю за червень 2009 року по строку сплати до 31.07.2009 року; від 28 серпня 2009 року № 879 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2009 року по строку сплати до 31.08.2009 року; від 17 вересня 2009 року № 917 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за серпень 2009 року по строку сплати до 30.09.2009 р.; від 21 жовтня 2009 року № 966 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за вересень 2009 року по строку сплати до 30.10.2009 року; від 19 листопада 2009 року № 1045 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за жовтень 2009 року по строку сплати до 30.11.2009 року; від 18 грудня 2009 року № 1129 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за листопад 2009 року по строку сплати до 30.12.2009 року; від 29 січня 2010 року № 42 на суму 526,56 грн., призначення платежу - податок на землю за грудень 2009 року по строку сплати до 30.01.2010 року.

-за 2010 рік всього сплачено за січень-серпень 2010 року з земельного податку у розмірі 6 658,01 грн., розрахунок земельного податку від 21.01.2010 року № 331: від 19 лютого 2010 року № 86 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за січень 2010 року; від 30 березня 2010 року № 155 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за лютий 2010 року; від 30 квітня 2010 року № 288 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за березень 2010 року по строку сплати до 30.03.2010 року; від 31 травня 2010 року № 379 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за квітень 2010 року по строку сплати до 30.05.2010 року; від 29 червня 2010 року № 432 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за травень 2010 року; від 30 липня 2010 року № 541 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за червень 2010 року по строку сплати до 30.07.2010 року; від 30 серпня 2010 року № 652 на суму 557,68 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2010 року по строку сплати до 30.08.2010 року.; від 30 серпня 2010 року № 653 на суму 2 146,25 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2010 року по строку сплати до 30.08.2010 року; від 30 вересня 2010 року № 723 на суму 608,00 грн., призначення платежу - податок на землю за серпень 2010 року по строку сплати до 30.09.2010 року.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції заборгованість з земельного податку судом у ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» відповідно до картки облікового рахунку виникла за несплату поточного податкового зобов'язання згідно податкового розрахунку з земельного податку за 2009 рік від 28.01.2009 року № 702 за період лютий-травень 2009 року в сумі 1 856,36 та несплати штрафних санкцій в сумі 51,79 грн., всього - 1908,15 грн. Починаючи з червня 2009 року ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» сплачувались самостійно нараховані податкові зобов'язання з земельного податку у повному обсязі та своєчасно по строку сплати за відповідні періоди.

Відповідно до матеріалів справи відповідач самостійно використав зазначені вище платежі, сплачені у погашення поточних податкових зобов'язань за червень - грудень 2009 року та січень-серпень 2010 року як джерело погашення податкового боргу (самостійно нарахованого податкового зобов'язання та нарахованої податковим органом пені) за інший період - починаючи з лютого 2009 року, шляхом зміни призначення платежу та нарахував позивачу відповідні суми штрафних санкцій.

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що сума податкових зобов'язань, яка виникла згідно поданих позивачем розрахунків, була сплачена без порушень строків сплати.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплаченої позивачем суми податкових зобов'язань в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи п.п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги такі посилання відповідача.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного вбачається, що відповідно до законодавства України яке діяло до 1 січня 2011 р. та відповідно до якого здійснювалась сплата зазначених податків і зборів (колишній збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету), право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Стосовно застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то слід враховувати таке.

Із аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, законодавством України (в редакції на момент виникнення правовідносин) не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до наведеного пункту 7.7 статті 7 Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Отже, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Вказана норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання (призначення платежу), в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Оскільки відповідачем безпідставно було віднесено суму сплати поточних зобов'язань, здійснену позивачем, в рахунок сплати боргу останнього про що йшлося вище, така сума боргу не може вважатися сплаченою. Тобто, штраф за її несплату, відповідно до приписів п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181, не може бути нарахований до її фактичної сплати позивачем цього боргу.

Окрім того відповідно до матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підрозділом позивача платіжним дорученням від 30 серпня 2010 року № 653 сплачено грошові кошти за земельний податок у розмірі 2 146,25 грн. з призначенням платежу за липень 2010 року, при цьому, поточний платіж з цього податку за липень 2010 року вже сплачений платіжним дорученням від 30 серпня 2010 року № 652. Також поточне податкове зобов'язання в календарний місяць з земельного податку на 2010 рік визначене в сумі 557,68 грн., а платіжним дорученням від 30 вересня 2010 року № 723 з призначенням платежу за серпень 2010 року сплачено 608,00 грн., що свідчить про надміру сплату земельного податку у серпні 2010 року в сумі 50,32 грн.

Таким чином, з урахуванням своєчасної сплати та у повному обсязі поточного податкового зобов'язання з земельного податку в періоди червень-грудень 2009 року та січень-серпень 2010 року, відокремленим підрозділом у серпні-вересні 2010 року надмірно сплачено земельного податку на суму 2 196,57 грн.

З огляду на наведене, колегія судів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що сума надмірно сплаченого податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 2 196,57 грн., згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» повинна бути спрямована на погашення заборгованості минулих періодів, зокрема: на погашення заборгованості, яка виникла за лютий-травень 2009 року по податковому розрахунку з земельного податку за 2009 рік від 28.01.2009 року № 702 в сумі 1 856,36 грн. та несплаченої суми штрафних санкцій у розмірі 51,79 грн., загальною сумою - 1 908,15 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для зміни призначення платежу, зарахування сплачених позивачем сум до сплати податку за інший податковий період та нарахування штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181. Відповідно до викладеного колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірного нарахування відповідачем позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 357,22 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2010 року № 0004381540/0 та у розмірі 3 112,41 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню від 12.11.2010 року № 0004391540/0, на підставі чого податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0004381540/0 на суму 357,22 грн. підлягає визнанню недійсним, а податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0004391540/0 підлягає визнанню недійсним в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 158,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а/0570/6403/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а/0570/6403/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва