Ухвала суду № 25667350, 01.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2463/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Мацедонської В.Е.,При секретарі судових засідань:Валяєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Скомарошківський цукровий завод»до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Скомарошківський цукровий завод» пред'явило позов до Іллінецької міжрайонної податкової інспекції (Оратівського відділення) про визнання протиправним та скасування рішення № 0000141530/0 від 27.01.2010 р. про застосування штрафних фінансових санкцій на суму 167712,56 та штрафу у сумі 83856,28 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 січня 2010 року в приміщені податкового органу Іллінецької МДПІ Оратівського відділення проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку забезпечення своєчасності сплати плати за землю закритим акціонерним товариством «Скомарошківський цукровий завод».

Про результати вказаної перевірки складено Акт №00014/1530/30086925 від 19.01.2010 року, яким зафіксовано, що ЗАТ «Скомарошківський цукровий завод» в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю від 03.07.1992р. із змінами та доповненнями, встановлено затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по платі за землю.

На підставі вищевказаного Акту прийнято податкове повідомлення-рішення №000141530/0 від 27.01.2010 року, яким товариству визначено суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 167712,56 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 83856,28 грн.

Як вбачається із матеріалів справи позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 27.01.2010р. в апеляційному порядку до Іллінецької МДПІ. Рішенням податкової від 22.04.2010р. №3045/5-23 про результати розгляду первинної скарги рішення №0000141530/0 і від 27.01.2010р. на суму 83856,28 грн. залишено в силі та збільшено суму штрафної санкції на 5746,26 грн. За результатами розгляду справи платнику надіслані податкове повідомленні рішення форми «Ш»№0004441530/1 від 17.05.2010р. на суму 5746,26 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Іллінецької міжрайонної податкової інспекції (Оратівського відділення) по проведенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати плати за землю ЗАТ «Скомарошківський цукровий завод» є такими, що суперечать чинному законодавству, а отже викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перевірка проводилась з питань виявлення затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання позивачем по платі за землю. Натомість податковим органом при здійсненні камеральної перевірки в акті податковими інспекторами не здійснюється посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які підтверджували б наявність зазначених порушень.

П. 1.7 Наказу №327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані вбухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Даним Порядком передбачено, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

В судовому засіданні встановлено, що запрошення посадових осіб ЗАТ «Скомарошківський цукровий завод»для проведення невиїзної документальної перевірки податкова не здійснювала.

Згідно п.2.3. наказу ДПА від 27.05.08 №355 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, в даному випадку письмового дозволу керівника або його заступника не було, що свідчить про протиправність винесеного рішення.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренда такої земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що у ЗАТ «Скомарошківський цукровий завод»відсутні документи на право власності на землю, а також договори оренди.

Позивач у 2009 році почав звертатися до органів місцевого самоврядування для відведення йому для виробничих потреб земельних ділянок та для укладення на них договорів оренди. Так, відповідно до довідки виконкому Скомарошківської сільської ради № 100 від 10.02.2010 року, позивач на протязі 2007-2009 років використовував тільки 15 га землі під господарчими будівлями та виробничими спорудами. Також ця довідка зазначає те, що у даний час згідно рішення сесії сільської ради, зроблено інвентаризацію земель ЗАТ «Скомарошківський цукровий завод», виготовлено технічну документацію та проводиться робота по укладенню договору оренди цієї земельної ділянки.

В матеріалах справи міститься довідка Оратівського районного відділу земельних ресурсів про те, що згідно з державним річним звітом станом на 01.01.2006 р. у користуванні (оренді) Скомарошківського цукрового заводу знаходиться 179,4 га земель, проте відсутні договори.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землю державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом З0 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на протязі 2007-2010 років сплачував самостійно розрахований земельний податок. Так, згідно довідки Іллінецької МДПІ №75 від 29.01.2011 року підприємство позивача протягом 2007 року було погашено податкового боргу по земельному податку у сумі 41289,01 грн.(а.с.72) Також у матеріалах справи містяться копії актів про спрямування готівки у рахунок податкового боргу платника податку у період з 04 лютого 2008 року 17 червня 2008 року (а.с. 73-81). У вищезазначених актах міститься запис, що кошти спрямовано на погашення податкового боргу, але не зазначено за який період часу. Крім того, у матеріалах справи містяться платіжні доручення (а.с. 82-95), у яких у рядку призначення платежу чітко зазначений період, за який здійснюється платіж.

Дослідивши копію облікової картки позивача за період 2005-2010 роки по земельному податку з юридичних осіб, наданої у засідання представником відповідача та заслухавши її пояснення суд першої інстанції встановив, що відповідачем самостійно робився розподіл сплачених позивачем коштів в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів та сплаті пені.

Абзацом першим підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон) визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Форма зазначеного повідомлення наведена в додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 Порядок направлення платнику податків повідомлення з інформацією про розподіл сплаченої платником податків суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), регулюється пунктом 3.7 Інструкції.

Як зазначено у вказаній нормі, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, із змінами та доповненнями, повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірна списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно : пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручень заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, ні підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визнач: платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізитах платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням в ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу визначене платником податків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Мацедонська В.Е.