Постанова № 25667375, 09.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6209/11/1070 (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алас Фастів»до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ТОВ «Алас Фастів»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київської області від 12 серпня 2011 року № 0000272301, № 0000262301, № 0000252301, № 0000012200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач зобов'язаний був визначити лізинговий платіж на основі відновлювальної вартості (собівартості) придбання за вирахуванням зносу (амортизації).

Під час судового засідання представники відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фастівської ОДПІ Київської області -задовольнити частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року -скасувати в частині виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що Фастівською ОДПІ Київської області було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Алас Фастів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, про що складено акт від 22 липня 2011 року № 262/40/2301-35628696.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000272301, № 0000262301, № 0000252301, № 0000012200.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ТОВ «Алас Фастів»звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Алас Фастів»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було вірно визначено звичайну ціну на товар, що був переданий в оренду ТОВ «Каменяр». Також суд першої інстанції послався на те, що виплата позивачем доходу «Лінднер Лоджістік ГмбХ»є оплатою транспортно-експедиційних послуг та не підпадає під визначення доходу, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження із України, перелік яких встановлений у п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В апеляційній скарзі Фастівської ОДПІ Київської області відсутні доводи, з яких відповідач вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про неправомірне нарахування ТОВ «Алас Фастів» податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 18736 грн. 65 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4684 грн. 16 коп.

У зв'язку з цим колегія суддів, керуючись ч. 1 ст. 195 КАС України, не перевіряє правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Алас Фастів»в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2011 року № 0000012200.

Перевіривши доводи суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень Фастівської ОДПІ Київської області від 12 серпня 2011 року № 0000272301, № 0000262301, № 0000252301 колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Алас Фастів»та ТОВ «Каменяр»було укладено договір оренди № 1/05 від 04 травня 2009 року.

Укладення вказаного договору вплинуло на формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану та податку на прибуток.

Згідно п. 2.6 акту перевірки від 22 липня 2011 року № 262/40/2301-35628696 директор ТОВ «Алас Фастів»є засновником ТОВ Каменяр». У зв'язку з цим сторони договору оренди № 1/05 від 04 травня 2009 року є пов'язаними особами у розмінні п. 1. 26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, при здійсненні перевірки правомірності формування ТОВ «Алас Фастів»своїх податкових зобов'язань по правовідносинах з ТОВ «Каменяр»необхідно враховувати спеціальні норми Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо операцій з пов'язаними особами.

За договором оренди № 1/05 від 04 травня 2009 року зобов'язувався передати ТОВ «Каменяр»в оренду гусеничну бурову установку Drilling Crawler ROC D-7-11 Ser. No. AVO09F1074, подрібнювальну установку самохідну Metso Lokotrack LT110, гусеничний екскаватор Volvo EC460BLC, гідро молот для гусеничного екскаватора BR4511, самоскид з ламаною рамою Volvo A40E, колісний навантажувач Volvo L180F, самохідну гусеничну установку для просіювання Mobile Screening.

Правила Оподаткування операцій лізингу (оренди) викладені в пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно вказаної норми права передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, у разі поставки товарів (робіт, послуг), зокрема, пов'язаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином при перевірці правильності визначення позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Каменяр»необхідно визначити рівень звичайних цін на товар, що був предметом оренди за договором № 1/05 від 04 травня 2009 року.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «Алас Фастів»суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, згідно п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. На думку суду першої інстанції при визначенні звичайної ціни на спірний товар податковому органу необхідно було керуватися п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону, який передбачає, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що товар, переданий позивачем в оренду ТОВ «Каменяр», є унікальним на ринку України. Відповідно, інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах -відсутні. Вказана обставина не заперечується сторонами та додатково підтверджується висновком № 53-11 експертного товарознавчого дослідження ТОВ «Гарант Експерт Сервіс»від 10 листопада 2011 року.

Згідно пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Під час апеляційного розгляду справи представник Фастівської ОДПІ Київської області пояснив, що для визначення звичайної ціни на товар, визначний в договорі № 1/05 від 04 травня 2009 року, було використано Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2001 року № 303 (далі -Положення).

У відповідності до п. 5.4 Положення до операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать орендні операції.

Згідно п. 6 Положення оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, такими методами: порівнюваної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; «витрати плюс»; балансової вартості.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив колегії суддів, що для визначення звичайної ціни на гусеничну бурову установку Drilling Crawler ROC D-7-11 Ser. No. AVO09F1074, подрібнювальну установку самохідну Metso Lokotrack LT110, гусеничний екскаватор Volvo EC460BLC, гідро молот для гусеничного екскаватора BR4511, самоскид з ламаною рамою Volvo A40E, колісний навантажувач Volvo L180F, самохідну гусеничну установку для просіювання Mobile Screening було використано метод «витрати плюс».

Відповідно до п. 9 Положення за методом «витрати плюс»застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

На вимогу суду апеляційної інстанції представником Фастівської ОДПІ Київської області листом від 18 липня 2012 року № 1801/10/10-033 було надано розрахунок звичайної ціни. Згідно вказаного розрахунку при визначенні ціни за оперативний лізинг (оренду) обладнання визначається ціна на рівні величини амортизації обладнання (собівартості) за відповідний податковий період і додається відповідна націнка. Розмір націнки необмежений, у зв'язку з чим у даному випадку був прирівняний до нуля.

Під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів, згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За змістом п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону сукупність сум амортизації за період експлуатації об'єкта дорівнюють його собівартості.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що при визначенні звичайної ціни на товар, наведений у договорі № 1/05 від 04 травня 2009 року, за методом «витрати плюс» показник собівартості такого товару дорівнює сумі нарахованої амортизації.

Відтак, розмір орендної плати по договору № 1/05 від 04 травня 2009 року за квартал не може бути меншим, ніж сума амортизації, нарахованої позивачем на відповідне обладнання та за відповідний квартал.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Алас Фастів»було нараховано амортизацію на гусеничну бурову установку Drilling Crawler ROC D-7-11 Ser. No. AVO09F1074, подрібнювальну установку самохідну Metso Lokotrack LT110, гусеничний екскаватор Volvo EC460BLC, гідро молот для гусеничного екскаватора BR4511, самоскид з ламаною рамою Volvo A40E, колісний навантажувач Volvo L180F, самохідну гусеничну установку для просіювання Mobile Screening та віднесено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2009 року -711693 грн. 00 коп., в ІV кварталі 2009 року -1339222 грн. 00 коп., у І кварталі 2010 року -1603865 грн. 00 коп., у ІІ кварталі 2010 року -1667330 грн. 00 коп., у ІІІ кварталі 2010 року -1567290 грн. 00 коп., в ІV кварталі 2010 року -1473253 грн. 00 коп. та в І кварталі 2011 року -1384858 грн. 00 коп.

Розмір орендних платежів за договором № 1/05 від 04 травня 2009 року складав: в ІІІ кварталі 2009 року -652207 грн. 00 коп., в ІV кварталі 2009 року -846749 грн. 00 коп., у І кварталі 2010 року -320417 грн. 00 коп., у ІІ кварталі 2010 року -973000 грн. 00 коп., у ІІІ кварталі 2010 року -97300 грн. 00 коп., в ІV кварталі 2010 року -1120703 грн. 00 коп. та в І кварталі 2011 року -398043 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачем було занижено базу оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість на загальну суму 4463392 грн. 00 коп. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що Фастівської ОДПІ Київської області було правомірно нараховано позивачу додаткові зобов'язання за вказаними видами податків та не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2011 року № 0000272301, № 0000262301, № 0000252301.

Отже, доводи апеляційної скарги Фастівської ОДПІ Київської області частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 01 лютого 2012 року, та є підставами для її скасування в частині.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в частині формування позивачем податкових зобов'язань по операціях з ТОВ «Каменяр»було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фастівської ОДПІ Київської області -задовольнити частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року -скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Алас Фастів» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272301, 000262301, № 0000252301 від 12 серпня 2011 року -скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.