Ухвала суду № 25667254, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4106/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Києві Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2011 року №0000944010 та №0000934010 в частині,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2011 року №0000944010 та №0000934010 в частині задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 30 вересня 2011 року №0000944010 про збільшення ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств на суму 121133,00 грн. та застосування щодо ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 30283,00 грн., у частині збільшення ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств на суму 72792,46 грн. та застосування щодо ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 18198,12 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 30 вересня 2011 року №0000934010 про зменшення ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120080,00 грн. та застосування щодо ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7946,00 грн., у частині зменшення ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118288,00 грн. та застосування щодо ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 7498,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угоди між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбуд», ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест») не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними, а тому понесені витрати за зазначеними угодами включено до валових витрат та сплачений податок на додану вартість включено до податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт №728/40-10/31076956 від 06 вересня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 72792,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 7554,00 грн., ІV квартал 2010 року - 65238,00 грн. за рахунок включення до складу валових витрат витрат, які не підтверджені первинними документами (відповідно до ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Триоліт»та ТОВ «Промзбут» по взаємовідносинам з позивачем є недійсними); пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 120080,00 грн. (не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача щодо вищезазначених порушень став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено, що ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»мало господарські відносини з підприємствами, які, за даними ДПІ, мають ознаки фіктивності, а саме:

ПП «Агромерк», яке виконувало підрядні роботи (підготовчі роботи при капітальному ремонті газоочистки першого ступеню ТВП №2, ремонт обладнання на участку грануляції шлака, ремонт обладнання КПП 16-36) на підставі договорів №7/11 від 12 січня 2011 року, №8/11 від 02 лютого 2011 року, №11/11 від 09 лютого 2011 року. Згідно довідки Кіровоградської ОДПІ від 08 квітня 2011 року на підставі системи «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за лютий 2011 року ПП «Агромерк»безпідставно сформовані податкові зобов'язання та податковий кредит;

ТОВ «Струмтех-2008», яке здійснило поставку товару (провід, кабель, наконечник) позивачу на підставі видаткових накладних протягом липня 2009-квітня 2010 року. Щодо зазначеного підприємства, до Центральної МДПІ у м.Кривий Ріг ТОВ «Струмтех-2008»не подавались декларації з податку на прибуток та не задекларовано наявність основних засобів. Крім того, наявні в ТОВ «Струмтех-2008» матеріальна база та трудові ресурси не давали останньому можливостей для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей;

ТОВ «Єврозв'язок», яке здійснило поставку системи відеоспостереження на 4 камери на підставі договору №442/08 від 22 квітня 2008 року. Безтоварність зазначених операцій, на думку податкового органу, підтверджується актом ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 25 березня 2011 року, в якому встановлено порушення ТОВ «Єврозв'язок»порядку формування податкового кредиту, заявленого в деклараціях в сумі 911524,18 грн., який виник з придбання ТОВ «Єврозв'язок»товару у ТОВ «Поллукс»по податковим накладним, виписаним постачальником в період з липня 2009 року по грудень 2010 року;

ТОВ «Мост-Інвест», яке здійснило поставку магнітної сепарації фракції 10-60 позивачу на підставі договору №02/04 від 04 лютого 2010 року. Декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010 року ТОВ «Мост-Інвест»не прийняті як податкова звітність, рішенням ДПІ у м.Ялта від 15 квітня 2010 року зазначеному товариству анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, а також, на думку податкового органу, операції ТОВ «Мост-Інвест»та контрагентів не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів;

ТОВ «Триоліт», яке здійснило поставку товару (поковки) позивачу на підставі договору №212/06 від 16 березня 2006 та накладної від 15 вересня 2010 року. Згідно акту Нікопольської ОДПІ від 01 червня 2011 року ТОВ «Триоліт»безпідставно сформовано податковий кредит за правовідносинами з ТОВ «Трансмультиторг», а тому неправомірно сформовано податкові зобов'язання по правовідносинах з ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»;

ТОВ «Промзбут», яке здійснило поставку товару (руди залізної кускової) позивачу на підставі договору №825/06-р від 29 грудня 2006 та накладних від 11 грудня 2010 року та 20 грудня 2010 року. Згідно акту Центральної ДПІ у м.Кривий Ріг від 12 липня 2011 року ТОВ «Промзбут»не знаходиться за юридичною адресою, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, а також встановлено безпідставність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками.

На підставі акту перевірки №728/40-10/31076956 від 06 вересня 2011 року СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року №0000944010, яким за порушення абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств, на суму 151416,00 грн., в тому числі 121133,00 грн. за основним платежем та 30283,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000934010, яким за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 120080,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 7946,00 грн.

Позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2011 року №0000944010, №0000934010 оскаржені до ДПА у м.Києві та ДПА України, за результатами розгляду яких скарги залишені без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо необхідності скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 30 вересня 2011 року №0000944010 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств, на суму 72792,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18198,12 грн., а також від 30 вересня 2011 року №0000934010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118288,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7498,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів по взаємовідносинах з ТОВ «Триоліт»та ТОВ «Промзбут», виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується договором №212/06 від 16 березня 2006 року, накладною №47 від 15 вересня 2010 року, податковою накладною від 09 вересня 2010 року, договором №1825/06-р від 29 грудня 2006 року, видатковими накладними №101 від 11 грудня 2010 року, №104 від 20 грудня 2010 року, залізничними накладними, податковими накладними від 15 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Триоліт»та ТОВ «Промзбут», враховуючи, що за зазначеними договорами зобов'язання сторонами виконані та пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з ПП «Агромерк») право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість в складі ціни товару (виконаних робіт), податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбуд», ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товар (виконували роботи), у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає договори, укладені між позивачем та ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбуд», ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»нікчемними, як такі, що укладено з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказані правочини були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбуд», ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором №212/06 від 16 березня 2006 року, накладною №47 від 15 вересня 2010 року, податковою накладною від 09 вересня 2010 року, договором №1825/06-р від 29 грудня 2006 року, видатковими накладними №101 від 11 грудня 2010 року, №104 від 20 грудня 2010 року, залізничними накладними, податковими накладними від 15 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року, договорами підряду №7/11 від 12 січня 2011 року, №8/11 від 02 лютого 2011 року, №11/11 від 09 лютого 2011 року, локальними сметами, актами приймання виконаних робіт за лютий 2011 року, податковими накладними від 01 лютого 2011 року, 09 лютого 2011 року, 11 лютого 2011 року, видатковими накладними на придбання товару від ТОВ «Струмтех-2008»від 10 липня 2009 року, 29 липня 2009 року, 03 серпня 2009 року, 18 серпня 2009 року, 19 серпня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 23 листопада 2009 року, 15 грудня 2009 року, 25 грудня 2009 року, 22 січня 2010 року, 09 лютого 2010 року, 12 лютого 2010 року, 15 лютого 2010 року, 04 березня 2010 року, 19 березня 2010 року, 13 квітня 2010 року, податковими накладними від 10 липня 2009 року, 21 липня 2009 року, 29 липня 2009 року, 14 серпня 2009 року, 08 жовтня 2009 року, 21 жовтня 2009 року, 26 жовтня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 23 листопада 2009 року, 14 грудня 2009 року, 21 грудня 2009 року, 22 січня 2010 року, 03 лютого 2010 року, 11 лютого 2010 року, 12 лютого 2010 року, 19 лютого 2010 року, 19 березня 2010 року, 13 квітня 2010 року, договором №442/08 від 22 квітня 2008 року, видатковою накладною від 24 листопада 2009 року, податковою накладною від 17 листопада 2009 року, договором №02/04 від 04 лютого 2010 року зі специфікацією №1, видатковою накладною від 25 березня 2010 року, податковою накладною від 25 березня 2010 року.

Натомість, відповідачем не доведено відсутність у позивача придбаного у ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбуд», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест»товару, а також невиконання ПП «Агромерк»підрядних робіт, зазначені обставини під час перевірки не досліджувались, висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на інформації та висновках актів перевірок, наданих іншими податковими інспекціями, щодо контрагентів позивача та їх постачальників.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку -ТОВ «Триоліт», ТОВ «Промзбуд», ПП «Агромерк», ТОВ «Струмтех-2008», ТОВ «Єврозв'язок», ТОВ «Мост-Інвест», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставки товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30 вересня 2011 року №0000944010 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних підприємств, на суму 72792,46 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18198,12 грн., а також від 30 вересня 2011 року №0000934010 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 118288,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7498,00 грн., з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.