Ухвала суду № 25660715, 15.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року м. Київ К/9991/42974/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Бухтіярова І.О.

Судді: Костенко М.І.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 р.

у справі № 2а/0270/5062/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»

до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»(ПрАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат») у листопаді 2011 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (Козятинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000252301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року адміністративний позов задоволений повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000252301, яким визначено зменшення розміру заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 92 409,00 гривень та за березень 2011 року на суму 93 926,00 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»судові витрати в розмірі 28 гривень 23 копійки шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій ПрАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»зареєстровано Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області за ідентифікаційним кодом 32130182.

У період з 04.05.2011 року по 16.05.2011 року Козятинською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 16.12.2011 року № 39/23/32130182.

За результатами проведеної перевірки податковим органом визначено бюджетне відшкодування відображене у декларації: за лютий 2011 року в сумі 311 818,00 гривень, за березень 2011 року в сумі 165 019,00 гривень та встановлено порушення позивачем п. 14.1.18 ст. 14, п. 200.1, п. 2003, п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 186 335,00 гривень, в тому числі за лютий 2011 року в сумі 92 408,78 гривень, за березень 2011 року в сумі 93 925,70 гривень, також порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст. 2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань податкового кредиту в сумі 93 925,70 гривень, в тому числі за лютий 2011 року на суму ПДВ 93 925,70 гривень.

На підставі акту перевірки 26.05.2011 року Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252301, яким ПрАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий завод»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий і березень 2011 року на загальну суму 186 335,00 гривень і нарахована штрафна санкція в сумі 1 гривня.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, яким скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послугу або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Акті перевірки не зафіксовано неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а вразі експорту товарів -дата оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг -дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не випливає на формування податкового кредиту покупцем.

Наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ТОВ «Газторг Україна»підтверджується матеріалами справи.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996/ХІV передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкуванню оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи факт здійснення господарських операцій між ПрАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий завод»та ТОВ «Газторг Україна»підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, актами прийому передачі вартісних показників, виписками по особовим рахункам.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які відмітили, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів. Які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварність та/або фіктивного характеру здійсненних позивачем операцій та які б стверджували факт розірвання, визнання недійсним чи неукладеним правочину укладеного між ПрАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий завод»та ТОВ «Газторг Україна».

А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зменшення розміру заявленої суми бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 92 409,00 гривень та за березень 2011 року на суму 93 926,00 гривень є необґрунтованим і безпідставним.

Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності дій податкового органу щодо зменшення сум бюджетного відшкодування за лютий 2011 року та за березень 2011 року.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

2.Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року у справі № 2а/0270/5062/11 -залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько