Ухвала суду № 25660409, 15.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 року м. Київ К/9991/43644/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий: Бухтіярова І.О.

Судді: Костенко М.І.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 р.

у справі № 2а/0270/843/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зерновий Союз»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Зерновий Союз»у лютому 2012 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі -ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними дій відповідача по прийняттю податкових повідомлень-рішень від 02.02.2012 року № 0000262350, № 0000252350, № 0000242350 та визнання нечинними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2012 року № 0000262350, № 0000252350, № 0000242350.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року адміністративний позов задоволений частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000252350 та № 0000242350. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зерновий Союз»судовий збір відповідно до частини задоволених вимог у розмірі 1073 гривні шляхом безспірного їх списання органами Державної казначейської служби України із розрахункових рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у м. Вінниці проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Зерновий Союз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.05.2009 року по 01.01.2011 року, внаслідок якої складений акт № 189/2320/36474378 від 24.01.2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 611 583,00 гривень у періоді, що перевірявся; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 295 868,00 гривень у періоді, що перевірявся; ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ТОВ «Агро-Зерновий Союз» не подано податкових розрахунків комунального податку та занижено комунального податку в сумі 10,20 гривень, у тому числі: за 2 квартал 2010 року в сумі 3,4 гривні, за 3 квартал 2010 року в сумі 3,4 гривні, за 4 квартал 2010 року в сумі 3,4 гривні; пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 36.1 ст. 36, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме неподання у встановлені терміни декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2010 року.

На підставі акту перевірки 02.02.2012 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000262350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку в розмірі 510,00 гривень, № 0000252350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 369 835,00 гривень, № 0000242350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 764 989,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.02.2012 року № 0000252350 та № 0000242350 прийнятті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, а також те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги товариства частково, суди у цій справі керувались положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі -Закон № 283), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996/ХІV (далі -Закон № 996).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 283 визначено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат буд-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).

Закон № 996 визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції,а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкуванню оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа, дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході перевірки податковим органом виявлено завищення ТОВ «Агро-Зерновий Союз»валових витрат з 9 місяців 2010 року наростаючим підсумком в сумі 7 635 859,00 гривень, а за 2010 рік наростаючим підсумком в сумі 6 780 303,00 гривень, тобто валові витрати за 4 квартал становлять мінус 855 556,00 гривень.

Також, податковим органом встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарі (робіт, послуг), крім завищення у сумі 1 774 313,00 гривень, а саме: за 4 квартал 2009 року завищення в сумі 312 837,00 гривень; за 1 квартал 2010 року завищення в сумі 1 213 479,00 гривень; за 2 квартал 2010 року завищення в сумі 246 006,00 гривень; за 3 квартал 2010 року завищення в сумі 1991,00 гривень та заниження у сумі 2 198 821,00 гривня, а саме: за 2 квартал 2010 року заниження в сумі 2 069 035,00 гривень; за 3 квартал 2010 року заниження в сумі 129 786,00 гривень, які пов'язані з наданням позивачем транспортних послуг по перевезенню будівельних матеріалів, що не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, а відтак виключають наявність витрат, доцільність їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання вищевказаних транспортних послуг в них містяться наступні первинні документи: податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, яка відмітила, стосовно посилань податкового органу на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) на основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

А відтак, податкові накладні отримані ТОВ «Агро-Зерновий Союз»відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 Закону № 168 та містять всі обов'язкові реквізити.

Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності дій податкового органу щодо безпідставного здійснення висновку про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а відтак прийняті в результаті податкові повідомлення-рішення також є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки при оскаржені таких рішень, суд перевіряє правомірність дій щодо їх винесення ( прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідні рішення, тобто скасування рішень охоплює в собі й визнання протиправними дій при їх прийняття, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000262350 згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку в розмірі 510,00 гривень, то колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки факт не подання податкових розрахунків комунального податку та заниження його в сумі 10,20 гривень не заперечувалось представником позивача в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

2.Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 року у справі № 2а/0270/843/12 -залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько