Постанова № 25658922, 14.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 року 2а-3420/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.А.,

представника позивача -Луцькової В.І.,

представника відповідача -не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод"

до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський цукровий завод" з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000132301, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245 657,00 грн., з яких: сума основного платежу -163 771,00 грн., сума штрафних санкцій -81 886,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛБФ»Укрпромгрупп». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" та ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними. Факт надання транспортних послуг по перевезенню цукрового буряку ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»та оплата наданих послуг ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" підтверджується документально: договором про надання транспортних засобів, актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився. Із заявами чи клопотаннями про перенесення судового розгляду до суду не звертався.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський цукровий завод" є юридичною особою, що зареєстрована Рокитнянською державною адміністрацією Київської області 22.07.2009, ідентифікаційний код - 00372434.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво цукру; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; неспеціалізована торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; допоміжна діяльність у рослинництві.

22 серпня 2011 року між ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" та ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»був укладений договір № 2208-1 про надання транспортних послуг (а.с.13,14).

Факт надання послуг підтверджується копіями податкових накладних від 15.09.2011 № 188, від 30.09.2011 № 482 (а.с.19, 20).

За результатами господарської операції на підставі податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 163 770,68 грн.

У березні 2012 року посадовими особами Рокитнянської МДПІ Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»за період з 01.09.2011 по 31.09.2011 (акт від 30.03.2012 № 2/22/00372434) (а.с.5-9).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216, статті 626, статті 629, статті 658, статті 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, які передбачені правочином, здійсненого із ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп» при придбанні послуг у вересні 2011 року на суму 982 624,06 грн.;

пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині відображення у податковому обліку операцій по укладеному нікчемному правочину з ТОВ «ЛБФ» Укрпромгрупп», внаслідок чого позивачем було завищено суму податкового кредиту у розмірі 163 770,68 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договір надання транспортних послуг, укладений між позивачем і ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп», є нікчемним і таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавалися, а договір укладено лише задля незаконного зменшення об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, у ході перевірки посадовими особами податкового органу було використано дані акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 18.11.2011 № 894/23/37177924 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 (а.с. 54-63).

Згідно з вищезазначеним актом, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було встановлено, що у ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські, торгівельні, виробничі приміщення, транспортні засоби, устаткування. Чисельність працівників на підприємстві складає 4 чоловіки.

Крім того, відповідно до довідки ВПМ СДПІ ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 25.08.2011 № 7853/7/26-0131, ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»не знаходиться за адресою, вказаною у реєстраційних документах. У зв'язку з цим, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на підставі рішення від 12.10.2011 № 204 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»(а.с. 64, 65).

Враховуючи наведені обставини, посадові особи ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська дійшли висновку, що за участю ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»відбувалось проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання.

На підставі вищезазначеного посадові особи Рокитнянської МДПІ Київської області дійшли висновку про нікчемність правочинів, вчинених між ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" та ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп», та як наслідок, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені контрагенту у складі вартості отриманих послуг, у розмірі 163 770,68 грн.

За результатами перевірки Рокитнянською МДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000132301, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245 657,00 грн., з яких: сума основного платежу - 163 771,00 грн., сума штрафних санкцій -81 886,00 грн.

На винесене податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000132301 в межах адміністративного оскарження у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України позивачем подавалась скарга до Державної податкової служби Київської області. Однак, як убачається з рішення Державної податкової служби Київської області про результати розгляду скарги від 15.06.2012 № 1391/10/10-206/277-697 (а.с.31-36), скарга ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" залишись без задоволення.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(надалі -Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі -підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, право на включення до складу податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Судом було встановлено, що надання транспортних послуг ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.

Під час розгляду даної адміністративної справи, у судовому засіданні представник позивача надав суду для огляду оригінали товарно-транспортних накладних за вересень 2011 року.

З вищезазначених товарно-транспортних накладних убачається, що транспортування цукрового буряка здійснювалось від вантажовідправників-сільськогосподарських підприємств до позивача ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп». На кожній товарно-транспортній накладній зазначено марку автомобіля, прізвище водія.

Крім того, у судовому засіданні судом оглянуто корінці автоматизованого зважування, на яких зафіксовано вагу кожної партії поставлених цукрових буряків, місце відвантажування та місце отримання товару, дату та номер відповідної товарно-транспортної накладної, марку транспортного засобу, яким транспортувався товар, прізвище та ініціали водія, що підтверджує реальність господарської операції по поставці цукрового буряку.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" понесло реальні витрати на оплату робіт ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп». Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями.

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договору поставки, укладеного між позивачем і його контрагентом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору між ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" та ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України є оспорюваним.

Крім того, суд зазначає, що обов'язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські, торгівельні, виробничі приміщення, транспортні засоби, устаткування, суд не приймає до уваги, оскільки це не може бути підставою для визнання правочину між ТОВ «ЛБФ»Укрпромгрупп»та позивачем таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків.

Обставина щодо не встановлення місцезнаходження контрагента позивача не тягне недійсності (фальсифікації) документів підприємства, що видавались у ході його діяльності, та не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись, і цей факт підтверджується первинною бухгалтерською документацією.

Договір надання транспортних послуг, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, корінці автоматизованого зважування є належним підтвердженням сум податкового кредиту.

Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за цими операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000132301 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, проте, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись вимогами статтей 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.04.2012 № 0000132301.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 серпня 2012 р.