Постанова № 25658843, 09.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року 2а-2728/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Лапія С.М.,

при секретарі -Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Алекс Плюс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ПП «Алекс Плюс»звернулось до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ Київської області, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 р. № 00000123070.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Посадовими особами Ірпінської ОДПІ Київської області на підставі наказу від 16.12.2011р. № 959 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Алекс-плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період 01.03. 2011 року по 31.05.2011 року по розрахунках з ТОВ «Житлобуд-БК»(код за ЄДРПОУ 37378324), про що складено Акт від 20.12.2011 року № 2620/23-7/20573287 (надалі за текстом -Акт).

На підставі висновків Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 00000123070, відповідно до якого за порушення п. 198.2, п.198.3. ст. 198 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 283 572,00 гривень з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Позивач, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області винесено з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Як встановлено судом, у період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року ТОВ «АЛЕКС-ПЛЮС» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Житлобуд-БК»(код за ЄДРПОУ 37378324), податок на додану вартість по яких відображено у відповідності з чинним законодавством в додатку 5 до декларації з ПДВ та, відповідно, у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за березень 2011р., квітень 2011р. та травень 2011р.

Розрахунки проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 16.05.2011р. № 82, від 27.05.2011р. № 94, від 04.04.2011р. № 58 та від 20.04.2011р. № 65 на загальну суму 1 680 399,18 грн.

В Акті зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на суму 283 572,00 грн., а саме: за березень 2011 року -у сумі 3 505,00 грн., за квітень 2011 року -у сумі 174 053,00 грн., за травень 2011 року -у сумі 106 014,00 грн.

На обґрунтування висновку про завищення суми податкового кредиту в Акті перевірки вказується на те, що відповідно до АІС ДПА України фактична адреса ТОВ «Житлобуд-БК»: м. Київ, вул. Івана Пулюя, 5, але згідно Акту обстеження юридичного (фактичного) місцезнаходження підприємства ТОВ «Житлобуд-БК»від 13.09.2011 року було встановлено, що ТОВ «Житлобуд-БК»за вказаною адресою не знаходиться, також згідно Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 14.09.2011р. встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. З викладеного зроблено висновок, що у ТОВ «Житлобуд-БК»відсутнє право на формування валових доходів по операціях з підприємствами-покупцями, оскільки вбачається, що ТОВ «Житлобуд-БК»є суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, визначені ст. 55-1 ГК України, усі укладені угоди ТОВ «Житлобуд-БК»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

В Акті зазначається, що в ході перевірки не підтверджено реальність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Житлобуд-БК»підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Житлобуд-БК»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. З урахуванням такої обставини, податковим органом зроблено висновок, що господарські операції між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ТОВ «Житлобуд-БК»є нікчемними та, як наслідок, недійсними в силу закону.

Крім того, зазначено, що основним постачальником ТОВ «Житлобуд-БК»є ТОВ «Н.Т.К. Октан»(код за ЄДРПОУ 35900535). В ході розслідування кримінальної справи встановлено створення ТОВ «Н.Т.К. Октан»як суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності ряду підприємств. До ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшов висновок ДПІ у Подільському районі м. Києва про проведення аналізу діяльності ТОВ «Н.Т.К. Октан»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2008 р. по 31.05.2011р. від 23.06.2011 року №100/23-205/35900535, згідно якого встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції щодо придбання ТОВ «Н.Т.К. Октан»товарів не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В Акті зазначено, що операції по ланцюгу постачання ТМЦ від ТОВ «Н.Т.К. Октан»- ТОВ «Житлобуд-БК»- ТОВ «АЛЕКС-ПЛЮС»порушують ст. 228 ЦК України щодо вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи на викладене, в Акті перевірки міститься висновок про порушення ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9. статті 187 ПК України), 198.3 статті 198 ПК України.

Наведені висновки органу податкової служби не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 ЦК України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Судом встановлено, що між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ТОВ «Житлобуд-БК»було укладено договори поставки від 31.03.2011р., 04.04.2011р., 20.04.2011р., 16.05.2011р., 27.05.2011р. відповідно до яких Постачальник ТОВ «Житлобуд-БК»поставляє товар, а Покупець своєчасно сплачує кошти за поставлений товар.

На виконання даних договорів ТОВ «Житлобуд-БК»було поставлено за адресою м. Ірпінь, вул. Пролетарська, 76 товар, який зазначений у видаткових накладних №№ 136, 162, 173, 186, 196 від 31.03.2011р., 04.04.2011р., 20.04.2011р., 16.05.2011р., 27.05.2011р. відповідно. Товар, а саме обладнання, отримував особисто директор ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»в приміщенні підприємства.

ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»здійснено оплату рахунків-фактур виставлених ТОВ «Житлобуд-БК», в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 16.05.2011р. № 82, від 27.05.2011р. № 94, від 04.04.2011р. № 58 та від 20.04.2011р. № 65 на загальну суму 1 680 399, 18 грн.

У ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»наявні всі необхідні документи щодо здійснених операцій, які складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, а отже ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»не порушено вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в складі ціни за отриманий товар.

За таких обставин ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»мало законодавчо визначені підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих та підтверджених податковими накладними, виписаними у встановленому законодавством порядку його контрагентом.

На момент видачі податкових накладних ТОВ «Житлобуд-БК»було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Доказів анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначеного підприємства на момент здійснення господарських операцій відповідачем не надано.

Викладені посадовими особами Ірпінської ОДПІ в Акті перевірки доводи щодо недійсності зазначених господарських операцій між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ТОВ «Житлобуд-БК»в силу своєї нікчемності з огляду на те, що у ТОВ «Житлобуд-БК»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що товариство відсутнє за місцем реєстрації, що свідчить про його фіктивну господарську діяльність, не можуть прийматися до уваги з наступних причин.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел суб'єкта господарювання на вчинення такого правочину.

В тексті Акту перевірки відсутні будь-які докази, які підтверджують висновки, викладені в ньому.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному законі держави -Конституції України.

З викладеного слідує, що перевіряючими невірно застосовано зміст ст. 228 ЦК України при складанні Акту перевірки.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Факт нікчемності повинен бути обґрунтований належним чином, і працівником ДПІ повинно бути обґрунтовано доказами, доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Але ж в Акті перевірки відсутні посилання на відповідні докази.

Щодо посилання податкового органу Ірпінської ОДПІ на ст. 203, ст. 215 ЦК України слід зазначити, що дані норми можуть застосовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Угоди, які укладені між ТОВ «Н.Т.К. Октан», ТОВ «Житлобуд-БК»та контрагентами не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів і наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до приписів ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм права та наявних в матеріалах справи копій первинних документів слідує, що всі первинні документи, надані ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»до перевірки, відповідають вимогам, встановленим ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по поставці товару.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів є необґрунтованим.

Щодо висновків Акту перевірки, згідно з якими однією з підстав для встановлення необґрунтованості сформованого ПП «АЛЕКС-ПЛЮС» податкового кредиту є подання ТОВ «Житлобуд-БК»додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток за 1 та 2 кв. 2011 року до ДПІ Солом'янського району м. Києва з нульовими показниками, оскільки недостовірність та/або неповнота даних, вказаних в податковій звітності поданій до органів податкової служби, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи (щодо контрагента -ТОВ «Житлобуд-БК»).

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата постачальниками товару у ланцюгу постачання податкових зобов'язань та порушення ними певних вимог податкового та іншого законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту і позбавлення права покупця товару на податковий кредит та застосування до нього санкцій.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення кримінальної справи за фактом ухилення ТОВ «Житлобуд-БК»від сплати податків та винесення судом вироку у такій справі.

Відповідачем не надано доказів того, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладені ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В Акті перевірки без посилання на документи та обґрунтування фактичними обставинами справи вказаний висновок про порушення з боку ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»пунктів 198.2 (з урахуванням пункту 187.9. статті 187 ПК), 198.3 статті 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки здійснено правильний аналіз норм податкового законодавства, згідно яких необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

В той же час, перевіряючими без обґрунтування фактичними обставинами та посилання на належні докази зроблено висновок про те, що взаємовідносини між ТОВ «АЛЕКС-ПЛЮС»та ТОВ «Житлобуд-БК»не спричинили реального настання господарських операцій, тому сума податкового кредиту з податку на додану вартість, сформована по взаємовідносинах з ТОВ «Житлобуд-БК»протиправно і на порушення вимог п.п. 198.2., 198.3. статті 198 ПК України неправомірно віднесена підприємством ТОВ «АЛЕКС-ПЛЮС»до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Такий висновок є безпідставним та суперечить фактичним обставинам справи, оскільки посадовими особами податкового органу не здійснювалась перевірка фактичності здійснення операцій, а саме: не досліджувались фізичні, технічні та технологічні можливості здійснення операції з відповідною кількістю товару у відповідні строки, не запитувались і не перевірялись документи, які підтверджують використання товару у процесі здійснення господарської діяльності підприємством «АЛЕКС-ПЛЮС», документи, що підтверджують подальший фактичний рух товару (договори, специфікації, кошториси, рахунки-фактури, акти виконаних робіт), не брались пояснення, а тому співробітники ДПІ не мали підстав для висновку зазначеного в Акті. Сам факт відсутності у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва станом на 14.09.2011 року інформації про наявність складських приміщень, транспорту, а також устаткування, не може слугувати доказом відсутності фактичного проведення фінансово-господарських операцій щодо продажу товарів від ТОВ «Житлобуд-БК»для ПП «АЛЕКС-ПЛЮС». До того ж, Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено відсутність інформації про наявність складських приміщень, транспорту та інших основних засобів станом на 14.09.2011 року, а не на період проведення господарських операцій з ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»у березні -травні 2011 року, що не може слугувати доказом фактичної відсутності основних засобів у ТОВ «Житлобуд-БК»на час здійснення господарських операцій між ними.

Товар, отриманий від ТОВ «Житлобуд-БК», використаний позивачем у процесі здійснення господарської діяльності, а саме:

- з використанням отриманого від ТОВ «Житлобуд-БК»товару виконані роботи з монтажу та налагодження слабострумких мереж системи пожежної сигналізації, системи сповіщення про пожежу та інше, відповідно до договору № 10 від 02.03.2011 р., укладеного між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ТОВ «Брокерська контора «БІКОМ», що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт від 30.06.2011 р.,

- роботи з модернізації та налагодження функціонування систем обмеження доступу до банкоматів відповідно до Договору № 49 від 01.06.2011р., укладеного між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ПАТ «ВТБ Банк», що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 387 від 21.06.2011р.,

- роботи з монтажу та налагодження функціонування системи відео спостереження та запису, системи контролю доступу, відповідно до договору №32 від 10.05.2011р. укладеного між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ПАТ «ВТБ Банк», що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 396 від 24.06.2011р.,

- роботи по монтажу та налагодженню системи пожежної сигналізації, системи охоронно-тривожної сигналізації та інше відповідно до договору № 12 від 14.02.2011р., укладеного між ПП «АЛЕКС-ПЛЮС»та ТОВ «ЕГІДА-ПЛЮС», роботи з монтажу та налагодження системи газового пожежогасіння для ПП «НВП «Безпека Сіті Груп», що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 392 від 17.06.2011р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача не було підстав не включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, нарахованих, сплачених та підтверджених податковими накладними, виписаними у встановленому законодавством порядку по вказаних вище господарських операціях.

Платник податку відповідно до пп. 7.2.1., п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені Законом реквізити та складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Також згідно з вимогами пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Всі суми, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

На момент виписки податкових накладних ТОВ «Житлобуд-БК»було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Доказів анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вище зазначеного контрагента на момент здійснення господарських операцій відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, з огляду на наведені норми права підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг (товарів), а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг (товарів) та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів є неправомірним, оскільки не ґрунтується на положеннях законодавства.

Вказані договори укладені у відповідності до вимог чинного законодавства та є такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже ПП «Алекс-Плюс»займається господарською діяльністю з електромонтажних робіт та використовувало придбаний товар безпосередньо у своїй господарській діяльності.

З аналізу вищенаведених норм права та існуючих в наявності первинних документів слідує, що первинні документи позивача відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Стаття 3 ГК України визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (ст. 20 ГК України).

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору в сумі 2 188,00 грн. (квитанція № ПН 3449 від 11.06.2012), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 04.01.2012 № 00000123070.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Алекс Плюс» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пролетарська, 76, код ЄДРПОУ 2035267) судові витрати у сумі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 серпня 2012 р.